Выводы: В результаті проведеного в роботі дослідження можна зробити наступний висновок.
Товарне виробництво – це така організація суспільного господарства, коли продукти виробляються відокремленими спеціалізованими виробниками і для задоволення суспільних потреб необхідні купівля-продаж на ринку цих продуктів, що стають товарами.
В процесі розвитку товарного виробництва розглядають дві моделі товарного виробництва. Первісно виникло просте товарне виробництво. Просте товарне виробництво, основане на приватній власності на засоби виробництва, неодмінно трансформується в капіталістичне тому, що вони однорідні за своєю економічною основою.
Капіталістичне товарне виробництво, виникнувши на базі приватної власності, привело до її розкладу на трудову і нетрудову. Це стало основою поляризації суспільства на різні маєткові групи й загострення соціальних конфліктів.
Просте і розвинуте товарне виробництво розрізняються між собою масштабом і рівнем технологічної озброєності. Якщо просте товарне виробництво, що ґрунтується як правило, на нескладній техніці, то розвинуте - на великій машинній індустрії.
Спільні риси простого і розвинутого товарного виробництва: економічна свобода товаровиробників та їхнє відособлене господарювання; конкуренція серед виробників і споживачів; переважання вільного ціноутворення.
Основними категоріями товарного виробництва виступають благо, товар, ринок.
Благо – це все те, що здатне задовольнити людські потреби, наприклад, природні ресурси, уречевлені продукти праці, послуги, які відповідають потребам та цілям людини. Товар — це економічне благо, що задовольняє певну по¬требу людини і використовується для обміну (купівлі-продажу на ринку). Згідно з класичною теорією найважливішими характерис¬тиками товару є його споживча вартість і вартість.
Товарне виробництво та ринкове господарство підвладне різноманітним економічним законам, основними з яких є закон вартості та грошового обігу.
Прийшовши на зміну натуральному виробництву як більш прогресивна форма господарювання, товарна економіка з часом теж зазнає змін. На певному етапі розвитку суспільного виробництва (в міру його укрупнення та ускладнення) формуються об'єктивні умови, які передбачають необхідність доповнення стихійного ринкового механізму регулювання економіки свідомим централізованим способом.
Тому, формуючи ринкову економіку в Україні, необхідно йти не шляхом формування ринкової економіки капіталістичного типу (в розвинутих країнах це пройдений етап), а створювати ринкову економіку соціального типу, що забезпечить просування вперед, а не повернення назад, в епоху первісного нагромадження капіталу.
В сучасних умовах господарювання зростає рівень суспільного товарного виробництва як в рамках національних господарств, так і у всесвітньому масштабі. Це обумовлено наступними причинами:
- по-перше, процесом подальшого заглиблення суспільного розподілу праці всередині національної економіки, який супроводжується виникненням нових галузей та сфер виробництва (електроніка, біотехнології, космічна техніка, телекомунікації, інформатика та ін.);
- по-друге, тенденцією розширення товарних відносин в сфері нематеріального виробництва, яке направлено на задоволення інтелектуальних вимог людства;
- по-третє, швидким зростанням чисельності населення, яке викликає розширення ринку найманої праці;
- по-четверте, на основі процесу інтернаціоналізації та розширення міжнародних економічних відносин товарне виробництво все більше отримує глобальний характер.
Щодо розвитку товарного виробництва в Україні, то можна зробити висновок, що створено багато передумов для розвитку промислового виробництва та торгівлі в нашій країні. Однак, існують і недоліки в державній політиці регулювання ринку, що не дає можливості розвиватись економіці та виробництву.