"Реферативні видання та вимоги до їх підготовки"

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ЗАСАДИ РЕФЕРУВАННЯ ТА РЕФЕРАТИВНИХ ВИДАНЬ 5 1.1. Суть і функції реферування 5 1.2. Основні етапи процесу реферування 12 1.3. Класифікація реферативних видань 20 РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНИХ РЕФЕРАТИВНИХ ВИДАНЬ 25 2.1. Становлення і розвиток реферативних видань 25 2.2. Сучасні реферативні видання 33 2.3. Досвід автоматизації реферування 40 РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ПІДГОТОВКИ РЕФЕРАТИВНИХ ВИДАНЬ 51 3.1. Шляхи удосконалення реферування статей і книг 51 3.2. Реферування звітної науково-технічної і дослідно-конструкторської документації 57 3.3. Застосування новітніх технологій у реферуванні описів винаходів 63 ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 69 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ 72

Вступление: Актуальність теми дослідження. Суспільна потреба в за¬безпеченні оперативного інформування різних кате¬горій споживачів інформації про наукову літературу, яка видається, обумовила появу в системі наукової комунікації реферативних інформаційних ресурсів (реферативні журнали і реферативні бази) передусім тому, що реферат охоплює основний зміст первинного документа. У всьому світі визнано, що саме реферативні жур¬нали і реферативні бази даних здійснюють оперативне інформування про літературу, яка видається, надають найсуттєвіший фактографічний матеріал, сприяють ретроспективному пошуку публікацій, інформують про досягнення в суміжних галузях наук, інтеграцію наукових напрямів і дисциплін тощо. З цих позицій дослідження реферативних видань та вимог до їх підготовки є особливо актуальних у теперішній час. Теоретичні та методичні аспекти аналітико-синтетичної обробки документів завжди були й залишаються в центрі уваги фахівців з бібліотечної справи та науково-інформаційної діяльності. Відзначають декілька підходів до розв'язання проблем реферування. Один із найвідоміших – це підхід з позицій теорії редагування, який викладено у роботах В. І. Соловйова та В. І. Свінцова. Своєрідністю відрізняються праці мовознавців А. А. Вейзе, Н. Д. Зоріної, В. Ю. Міронової, Б. А. Черемісова, зокрема, щодо проблем навчання реферуванню іноземними мовами. Практичні питання розглянуто в численних інструктивно-методичних посібниках. Крім того, теоретичні проблеми реферування висвітлено в працях відомих інформатиків, бібліографознавців, бібліотекознавців і книгознавців: М. А. Брискмана, В. А. Виноградова, Г. С. Жданової, О. І. Михайлова, А. І. Чорного, Р. С. Гіляревського та ін. Серед питань, досліджених у цих роботах, – вимоги до рефератів, критерії відбору матеріалу для реферування, принципи реферативного аналізу текстів, особливо за умов використання ЕОМ, розробка спеціальних методик реферування окремих типів і видів літератури. Уточненню типології видань, що підлягають реферуванню, присвячено ряд праць українських дослідників С. Г. Кулешова та Г. М. Швецової-Водки. Впровадження новітніх технологій, автоматизацію процесів аналітико-синтетичної переробки інформації та результати досліджень проблем створення інформаційних бібліографічних, реферативних і повнотекстових електронних ресурсів висвітлено в численних працях М. Б. Сороки, Л. Й. Костенка та ін. Проте, існуючі на сьогоднішній день реферативні видання та стрімкий розвиток науки і техніки потребують розробки нових теоретико-методологічних засад організації і пошуку науково-технічної інформації з метою задоволення все зростаючих потреб науковців, політиків, вчених, громадян. Метою курсової роботи є особливості сучасних реферативних видань та вимоги до їх підготовки. Об’єктом дослідження є реферативні видання як різновид інформаційних видань, що містять упорядковану сукупність бібліографічних записів, які включають реферати. Предметом дослідження виступають вимоги до процесу реферування, якості рефератів та реферативних видань, а також напрямки автоматизації цього складного процесу. Виходячи з мети роботи, основними завданнями дослідження є: ? визначення сутності і функцій реферування; ? розгляд основних етапів процесу реферування; ? класифікація реферативних видань; ? характеристика становлення, розвитку та сучасних реферативних видань; ? вивчення досвіду автоматизації реферування; ? розробка шляхів удосконалення підготовки окремих видів реферативних видань.

Выводы: Отже, за результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що реферування є одним з процесів аналітико-синтетичної переробки інформації, який спрямовано на оперативне забезпечення вчених і фахівців найсуттєвішою фактографічною інформацією з вітчизняних (зарубіжних) наукових документів для інформаційного забезпечення їх науково-практичної діяльності. Світовий і вітчизняний досвід засвідчує, що система реферативних документів структурована за галузевим принципом. Втім, спеціалісти зазначають, що широка диференціація науки з одного боку, та інтеграція наук з іншого, потребують створення системи централізованого інформування, що дозволило б враховувати всі світові або національні джерела, збирати відомості, розпорошені в різних первинних документах. Визначено, що результатом реферування є вторинні документи – реферати. Під рефератом розуміють стислий виклад первинного наукового документа з основними фактичними відомостями та висновками і без інтерпретації чи критики. При реферування здійснюється мікрозгортання інформації і тому реферат, на відміну від інших вторинних документів, більш повно розкриває зміст першоджерела. Основною сферою складання рефератів виступає науково–технічна інформація. Саме органами науково–технічної інформації створюються потужні технічні та програмні засоби, автоматизовані системи реферування та пошуку інформації, інформаційні пошукові системи. Особливо важливу роль відіграють реферативні журнали, у яких публікується велика кількість рефератів вітчизняних і зарубіжних первинних документів певної тематики. Визначено, що при використанні рефератів реалізується низка різноманітних функцій, основними з яких є інформаційна, індикативна, пошукова, адресна, довідкова, науково–комунікативна, сигнальна, прогностична та індексування. Узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду створення і випуску реферативних видань показує, що воно пройшло, хоч і відносно короткий, але вельми швидкий шлях розвитку. Триває активне дослідження питань історії, методики й організації рефе¬рування, дискутуються теоретичні аспекти реферування: ви¬моги до рефератів, критерії відбору матеріалу для реферування, принципи реферативного аналізу текстів, особливо тоді, коли використовуються ЕОМ, тощо. Розглянуті методи інтелектуального реферування забезпе¬чують досить високу якість рефератів і оптимізацію процесу реферування. Водночас практика засвідчує, що, незважаючи на впровадження формалізованих методик, інтелектуальне реферування – це процес творчий, він залежить від професіо¬налізму, ерудиції та досвіду референта, що і позначається на якості рефератів. Потреба в реферуванні потужних потоків документів зі зменшенням затрат, забезпечення доступності рефератів для широкого кола користувачів, забезпечення уніфікації надання інформації в рефератах дає змогу щораз активніше залучати комп'ютерну техніку, удосконалювати існуючі й розробляти нові методи автоматизованого реферування. У роботі виявлено, що загальнодержавна реферативна база даних "Україніка наукова" – один з ключових елементів національних інформаційних ресурсів, інтеграційна основа наукової інфосфери України. Її використання має багатоаспектний характер (забезпечення вільного доступу до інформації про результати наукової діяльності вітчизняних учених і фахівців засобами глобальних комп'ютерних мереж, формування наукової електронної бібліотеки шляхом повнотекстового розширення реферативних записів, підготовка та випуск галузевих серій Українського реферативного журналу "Джерело", створення в перспективі української служби доставки документів у електронному вигляді, рейтингування періодичних видань і створення українського індексу цитування, проведення в реферативних ресурсах широкого спектру бібліометричних, інформетричних і наукометричних досліджень, активізація входження України до міжнародної системи наукових електронних комунікацій). Система реферування національних періодичних видань також є важливою частиною інформаційного забезпечення наукових досліджень, технічних розро¬бок, навчального процесу, оскільки реферативна база даних наукових видань є не тільки найефективнішим інструментом інформаційного пошуку, а й узагальне¬ною картиною поточного стану науки в країні. База даних наукових періодичних фахових видань МОН України як невід'ємна складова національного ін¬формаційного ресурсу відображає ключові наукові публікації результатів наукових досліджень освітян¬ського сектору МОН України. Проведення на основі створених реферативного і повнотекстового інформаційних ресурсів система¬тичного вивчення стану випуску, тематики фахових видань дає змогу визначати основні напрями наукових досліджень, виконуваних в освітянських установах МОН України, і використовувати їх як джерело про¬гнозування перспективних напрямів у науці.

Литература: Отже, за результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що реферування є одним з процесів аналітико-синтетичної переробки інформації, який спрямовано на оперативне забезпечення вчених і фахівців найсуттєвішою фактографічною інформацією з вітчизняних (зарубіжних) наукових документів для інформаційного забезпечення їх науково-практичної діяльності. Світовий і вітчизняний досвід засвідчує, що система реферативних документів структурована за галузевим принципом. Втім, спеціалісти зазначають, що широка диференціація науки з одного боку, та інтеграція наук з іншого, потребують створення системи централізованого інформування, що дозволило б враховувати всі світові або національні джерела, збирати відомості, розпорошені в різних первинних документах. Визначено, що результатом реферування є вторинні документи – реферати. Під рефератом розуміють стислий виклад первинного наукового документа з основними фактичними відомостями та висновками і без інтерпретації чи критики. При реферування здійснюється мікрозгортання інформації і тому реферат, на відміну від інших вторинних документів, більш повно розкриває зміст першоджерела. Основною сферою складання рефератів виступає науково–технічна інформація. Саме органами науково–технічної інформації створюються потужні технічні та програмні засоби, автоматизовані системи реферування та пошуку інформації, інформаційні пошукові системи. Особливо важливу роль відіграють реферативні журнали, у яких публікується велика кількість рефератів вітчизняних і зарубіжних первинних документів певної тематики. Визначено, що при використанні рефератів реалізується низка різноманітних функцій, основними з яких є інформаційна, індикативна, пошукова, адресна, довідкова, науково–комунікативна, сигнальна, прогностична та індексування. Узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду створення і випуску реферативних видань показує, що воно пройшло, хоч і відносно короткий, але вельми швидкий шлях розвитку. Триває активне дослідження питань історії, методики й організації рефе¬рування, дискутуються теоретичні аспекти реферування: ви¬моги до рефератів, критерії відбору матеріалу для реферування, принципи реферативного аналізу текстів, особливо тоді, коли використовуються ЕОМ, тощо. Розглянуті методи інтелектуального реферування забезпе¬чують досить високу якість рефератів і оптимізацію процесу реферування. Водночас практика засвідчує, що, незважаючи на впровадження формалізованих методик, інтелектуальне реферування – це процес творчий, він залежить від професіо¬налізму, ерудиції та досвіду референта, що і позначається на якості рефератів. Потреба в реферуванні потужних потоків документів зі зменшенням затрат, забезпечення доступності рефератів для широкого кола користувачів, забезпечення уніфікації надання інформації в рефератах дає змогу щораз активніше залучати комп'ютерну техніку, удосконалювати існуючі й розробляти нові методи автоматизованого реферування. У роботі виявлено, що загальнодержавна реферативна база даних "Україніка наукова" – один з ключових елементів національних інформаційних ресурсів, інтеграційна основа наукової інфосфери України. Її використання має багатоаспектний характер (забезпечення вільного доступу до інформації про результати наукової діяльності вітчизняних учених і фахівців засобами глобальних комп'ютерних мереж, формування наукової електронної бібліотеки шляхом повнотекстового розширення реферативних записів, підготовка та випуск галузевих серій Українського реферативного журналу "Джерело", створення в перспективі української служби доставки документів у електронному вигляді, рейтингування періодичних видань і створення українського індексу цитування, проведення в реферативних ресурсах широкого спектру бібліометричних, інформетричних і наукометричних досліджень, активізація входження України до міжнародної системи наукових електронних комунікацій). Система реферування національних періодичних видань також є важливою частиною інформаційного забезпечення наукових досліджень, технічних розро¬бок, навчального процесу, оскільки реферативна база даних наукових видань є не тільки найефективнішим інструментом інформаційного пошуку, а й узагальне¬ною картиною поточного стану науки в країні. База даних наукових періодичних фахових видань МОН України як невід'ємна складова національного ін¬формаційного ресурсу відображає ключові наукові публікації результатів наукових досліджень освітян¬ського сектору МОН України. Проведення на основі створених реферативного і повнотекстового інформаційних ресурсів система¬тичного вивчення стану випуску, тематики фахових видань дає змогу визначати основні напрями наукових досліджень, виконуваних в освітянських установах МОН України, і використовувати їх як джерело про¬гнозування перспективних напрямів у науці.