Выводы: Таким чином, з усього вищесказаного можна зробити наступні висновки:
1. Конкуренція є особливим механізмом, який не здатен повною мірою до саморозвитку і самопідтримки, тому процес формування конкурентоспроможності регіонів потребує державного управління та захисту.
2. Дослідження у розвитку теорії конкуренції пов’язані з обґрунтуванням конкурентних переваг, орієнтованих на врахування не тільки зміни специфіки міжнародної торгівлі, а й особливостей розвитку внутрішнього ринку країн. До першої групи теорій слід віднести: теорію внутрішньосекторальної торгівлі; теорію надлишкової технології; теорію інтернаціоналізації; концепцію формування міжнародної стратегії - модель глобалізації (М.Портер); еклектичну теорію.
3. Стратегічні альянси – це конкуренція в новій формі, коли суперники мають чітко виражені цілі вступу до союзу. Альянс ще не означає повної гармонії в стосунках. Навпаки, він містить в собі функціональний конфлікт між учасниками. Співпраця між фірмами в альянсі має межі, оскільки партнери продовжують вести переговори і уважно стежать за поведінкою один одного.
Міжнародні стратегічні альянси як об'єкт дослідження мають значну актуальність з причини тенденції до збільшення їх чисельності в світі найближчими роками у порівнянні з внутрішньокраїнними.
4. Більшість міжнародних стратегічних альянсів у всіх сферах, окрім НДДКР було утворено між компаніями Північної Америки і Азії, що свідчить про ефективність використання цієї інтеграційної корпоративної форми для швидкого розвитку бізнесу.
5. З метою створення збереження конкурентних переваг на світовому ринку ТНК має здійснювати різносторонню діяльність, яка дає найкращі результати при правильно обраній глобальній стратегії. При цьому необхідно враховувати переваги, які має ТНК у порівнянні з національними компаніями, ТНК може досягати підвищення ефективності шляхом зниження витрат виробництва і збуту, або підвищення якості обслуговування споживачів.
6. Відзначені позитивні та негативні характеристики стратегічного альянсу мають бути враховані його учасниками при ухваленні рішення про участь у ньому, в організації управлінні ними, а також у державному регулюванні національної економіки, адже ретроспективний погляд на еволюцію стратегічних альянсів у світовій економіці свідчить, що держава, як правило, не відсторонюється від процесів їхнього створення та функціонування, використовуючи різноманітні форми та методи державного впливу.
7. Важливими чинниками, що зумовлюють необхідність створення СА, є жорстка конкуренція у зрілій галузі з низьким рівнем прибутковості та високими стандартами, пошуки шляхів для подолання законодавчих бар'єрів при консолідації авіакомпаній. В таких зрілих галузях, як авіація, альянси ринково орієнтовані, а тому участь у них сприятиме розширенню присутності українських перевізників на міжнародному ринку послуг та збільшенню їх клієнтської бази. В цілому, приєднання України до міжнародних стратегічних альянсів дозволить їй досягнути наступних стратегічних цілей: посилити конкурентоздатність компаній і, як наслідок, всієї економіки; підвищити рівень рентабельності та інвестиційної привабливості компаній; збільшити обсяги, виробництва/надання послуг, розширити асортимент продукції/послуг, збільшити надання послуг, що за рівнем якості відповідають міжнародним стандартам; підвищити привабливість України як транзитної держави; сприяти збалансованому економічному, соціальному, технологічному та інвестиційному розвитку України, створити нові робочі місця в економіці.
8. Входження до альянсу потребує суттєвих інвестицій в комунікації, оновлення обладнання, у підготовку та підвищення кваліфікації кадрів, у підтримку контактів не лише між керівниками, а й між менеджерами, спеціалістами з маркетингу, офіційними представниками компаній у різних країнах.