Выводы: Таким чином, на основі вище викладеного можна зробити наступні висновки.
В сучасних умовах світове господарство охоплене глобальною економічною кризою, яка не має тимчасового короткострокового характеру. Подолання кризи потребує глибинної структурної перебудови основ світової економіки, фінансової системи, виробничих відносин і зміни технологічного укладу глобалізованого суспільства, що потребує глибоких досліджень в руслі вимог нової цивілізаційної методології ХХI століття. Ці процеси впливають на керованість ринкових перетворень в Україні.
Отже, світове господарство слід розглядати як цілісну і взаємозалежну систему національних господарств, які взаємодіють на основі спільних економічних інтересів, потреб та цілей.
В свою чергу, основними суб'єктами світового господарства є національні держави, ТНК і міжнародні економічні організації та інститути.
У науковій літературі до законів, які визначають розвиток сучасного світового господарства, відносять: закон вартості, закон конкуренції, закон зростання продуктивності праці, закон попиту і пропозиції, а також закон інтернаціоналізації виробництва.
Основною тенденцією сучасного етапу розвитку міжнародної торгівлі товарами є збільшення питомої ваги продукції обробної промисловості (3/4 світового експорту) і скорочення частки сировинних товарів.
Реальний експорт з країн, що розвиваються, з 1995 по 2010 рр. виріс на 2,5%. З 1995 р., світова торгівля зростала в середньому 7,5% за рік. За останні 15 років відбулося значне збільшення кількості регіональних і субрегіональних торговельних угод, укладених у світовому господарстві.
Зміни у структурі і темпах розвитку економіки прямо відбиваються на загальній потребі в енергетичних ресурсах, а також на обсягах капіталовкладень, матеріальних і трудових ресурсах. Обсяг експорту палива залишався приблизно постійним у 2010 році, імпорт нафти в розвинених країнах фактично скоротився майже на 2%. Серед загальних ресурсів видобувного органічного палива на вугілля припадає 65-90%.
Згідно з результатами здійсненого аналізу, за період 2001-2010 рр. експорт української продукції зріс в 4,6 рази (з 14572,5 млн дол. США до 66967,3 млн. дол. США). Проте обсяги імпорту зростали випереджаючими темпами – в 6,2 рази (з 13956,0 млн. дол. США до 85535,3 млн. дол. США). І в 2010 році перевищення імпорту над експортом становило 12,2 %.
Щодо імпорту товарів в Україну, то він скоротився на 40102,2 млн. дол. США за 2009-2010 рр. Змінилася і структура імпорту: частка імпорту з країн СНД скоротилася на 41 %, з країн Європи – на 46,73 %, з Азії – на 57,81 %, з Африки – на 85,26 %, з Америки – на 47,55 %, з Австралії і Океанії –
на 65,39 %.
Необхідність зміцнення конкурентних позицій українських компаній на міжнародних ринках зумовлює пошук адекватних моделей їхнього розвитку та запровадження відповідних форм і способів організації діяльності як на національній , так й на світовій економічній арені. Слід визнати, що сьогодні Україна займає далеко не найкращі позиції за показниками експорту.