Сучасні форми буддизму

Содержание:Вступ ............................................................................................................... 3 1. Основи вчення буддизму .......................................................................... 4 2. Сучасні форми буддизму .......................................................................... 6 Висновки ........................................................................................................ 9 Список використаної літератури ................................................................ 10

Вступление:Буддизм – найдавніша з трьох світових релігій. Основою повчань Будди є знання про те, що є дійсно реальним, а що лише складено з непостійних умов, які зійшлись разом. Дякуючи цьому знанню кожний може досягнути стану безмежного щастя. Врешті-решт, дійсним є тільки наш власний ум, він з самого початку повний радості, безстрашшя і співчуття. Повністю знаходитись в цьому стані, що має назву Просвітлення, – це мета буддизму. Вона досягається завдяки відповідному погляду, стилю життя і медитації. Більшість послідовників буддизму мешкає у країнах Південної, Південно-Східної і Східної Азії: Шрі-Ланці, Індії, Непалі, Китаї, Монголії, Кореї, В'єтнамі, Японії, Камбоджі, Мьянмі (Бірмі), Таїланді, Лаосі. Наприкінці XIX – початку XX ст. прихильники буддизму з'явилися у країнах Європи і США. Нині у світі є близько 400 млн. мирян, які сповідують буддизм, і близько 1 млн. ченців та черниць; загальну кількість визначити важко, оскільки відповідного перепису не проводилось. У країнах СНД буддизм традиційно сповідують жителі Бурятії, Калмикії, Туви, а в останні роки буддійські общини виникли у Москві, Санкт-Петербурзі, містах Балтії. В Україні релігійні громади буддистів є у Донецькій, Луганській, Львівській, Херсонській, Одеській областях та в Києві. На початку 1995 р. в нашій державі налічувалося 18 громад, 17 служителів цього культу. Буддизм – жива і життєдайна релігія. У різних частинах земної кулі і нині продовжують виникати нові буддійські общини, споруджуються храми. Буддисти світу об'єднані в дві міжнародні організації – Всесвітнє Братство буддистів (штаб-квартира в Бангкоці, Таїланд) і Азіатську буддійську конференцію за мир (штаб-квартира в Улан-Баторі, Монголія).

Выводы:Отже, засновник буддизму – реальна історична особа. Його називають різними іменами: Сіддхартха, Ґаутама, Шак'ямуні, Будда, Татхагата, Джіна, Бхагаван та ін. Ці імена означають: Сіддхартха – власне ім'я, Ґаутама – ім'я роду, Шак'ямуні – мудрець з племені шаків (або шак’я), Будда – просвітлений, Бхагаван – той, хто торжествує. Найуживаніше з імен – Будда, від якого походить назва всієї релігії. Основою вчення є вчення про чотири "істини": існує страждання; існує причина страждання; можливо припинити страждання; існує шлях до припинення страждання. Все в буддизмі, його ритуали і технічні засоби, його філософія і мистецтво має за мету розрушення ілюзій, що людина існує. Вважається, що не тільки людина, але усе у всесвіті не має ніякої визначеної природи, яка живе з часу до часу. Після смерті Будди суперечки і схизми розділили буддизм на ряд "шкіл", які відрізнялися одна від одної у різниці вірувань і видів послуху. У Індії з’явились дві основні гілки буддизму. Буддизм теравада робить наголос на людині, як на окремій особі. Буддизм махаяна, друга велика гілка буддизму, розглядає людину у відношенні до інших. На сучасному етапі у багатьох країнах існує буддизм та його сучасні різновиди. Основними формами сучасного буддизму є тибетський буддизм, дзен–буддизм, нікіренський буддизм та багато інших, менш поширених форм буддизму.

Литература:1. Асимов М.С., Турсунов А. Восток и Запад: проблема преемственности в развитии философии // Методологические и мировоззренческие проблемы истории философии – М.: Наука, 1988. – 115 с. 2. Базаров А.А. Институт философского диспута в тибетском буддизме / РАН; Институт востоковедения. Санкт-Петербургский филиал. – С.Пб.: Наука, 1998. – 120 с. 3. Буддизм и формирование человека. // Актуальные философские и культурологические проблемы современности: сборник науч. труд./ отв. ред. М.М. Бровко, О.Г. Шутов. – К.: Общ. "Международное финансовое агентство", 1998. – С.111-118. 4. Вон Кью-Кит. Энциклопедия дзэн / А. Гарькавый (пер.с англ.). – М.: Фаир-Пресс, 1999. – 324 с. 5. Лохгаас Ф. Як відповідати східним релігіям. – Тернопіль: Українська лютеранська церква, 2004. – 16 с. 6. Рассел Б. История западной философии в ее связи с политическими и социальными условиями от античности до наших дней. – Новосибирск, 1999. – 310 с. 7. Томпсон Мел. Восточная философия / Ю. Бондарев (пер.). – М.: Фаир-Пресс, 2000. – 200 с. 8. Торчинов Е.А. Введение в буддологию: Курс лекций: Учеб. пособие для студ. вузов / Санкт- Петербургское философское общество; Санкт-Петербургский гос. ун-т. Философский факультет. – СПб., 2000. – 268 с.