Художня деталь в оповіданнях Бориса Грінченка

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ І ПОСТАТЬ Б. ГРІНЧЕНКА У КОНТЕКСТІ ЛІТЕРАТУРНОГО ЖИТТЯ 8 ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТ. – ПОЧАТКУ ХХ СТ. 8 1.1. Передумови формування письменницького світогляду 8 Б. Грінченка 8 1.2. Творчість Б. Грінченка у працях науковців 12 РОЗДІЛ ІІ ХУДОЖНЯ ДЕТАЛЬ ЯК КОМПОНЕНТ ОБРАЗНОЇ СИСТЕМИ ОПОВІДАНЬ Б. ГРІНЧЕНКА 17 2.1. Способи актуалізації художньої деталі в оповіданнях 17 2.2. Психологізм художньої деталі у творах Б. Грінченка 22 ВИСНОВОК 28 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 30  

Вступление: Прозовий доробок Бориса Грінченка займає вагоме місце в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ століття. Протягом двох останніх десятиліть до творчого доробку письменника дослідники зверталися досить активно. Новаторство його оповідань виявилося в тому, що, зберігаючи канонічну систему літературних видів і жанрів, письменник надавав нового змісту традиційній формі. У прозових творах митець намагався розкрити ідейно-моральні основи особистості, прагнув максимально наблизитись до відтворення духовного життя людини в його реальному вигляді. Відображенню складних душевних процесів особистості, зокрема дитини, підпорядкована система конкретних способів і прийомів психологічного змалювання, зокрема використання художньої деталі. Художня деталь є самостійним виразним засобом, що суттєво підвищує місткість і глибину тексту. Виявлення обраних письменником деталей або системи деталей, які цілеспрямовано використовує автор, і передача їх при перекладі – одна з актуальних проблем сучасного перекладознавства. Аналіз художніх деталей допомагає розширити можливості інтерпретації і перекладу тексту. Висновки інтерпретатора-перекладача відтворюють моральний, психологічний і культурний аспекти розуміння тексту, що представляє собою висловлення думки письменника, який, перетворюючи реальність своєї фантазії, створює модель – свою концепцію, точку зору буття людини. Попри те, що у літературознавстві творчість Б. Грінченка досліджується у різних аспектах: історико-біографічному (А. Погрібний, Г. Самійленко, І. Матяш, П. Хропко, Л. Кужільна), жанрово-стильовому (В. Яременко, Т. Никитюк, Т. Пінчук, О. Неживий, Н. Коломієць та ін.) та ін., проблеми використання художньої деталі в оповіданнях Бориса Грінченка залишаються недостатньо вивченим. У той же час від вирішення актуальних питань своєрідності психологізму і жанрової специфіки оповідання, залежить адекватне розуміння художньої природи й цінності прози Б. Грінченка, її місця в системній єдності творчості видатного письменника, також проникнення в закони розвитку української прози другої половини ХІХ ст. Уже на межі ХІХ–ХХ століть стало очевидним, що український реалізм набув нових ознак. Значно зросла увага письменників до внутрішнього «Я» людини, збагатився психологічний інструментарій, за допомогою якого розкривалися характери героїв. Б. Грінченко чітко усвідомлював цю тенденцію, що яскраво віддзеркалилося в прозі. З одного боку, вона була продовженням традицій національної класичної літератури, з іншого – тяжіла до засад і практики західноєвропейської літератури. Щирість, глибина осмислення дитячого світу, досконала літературна техніка ставлять твори письменника в один ряд із доробком визнаних майстрів жанру – М. Коцюбинського, В. Стефаника, В. Винниченка, С. Васильченка. Аналіз проблем духовності, характеротворення з використанням художньої деталі в прозі Грінченка відкриває можливість глибокого пізнання його творчої індивідуальності, стилю, закономірностей у процесі художнього осягнення людини. Крім того, частина дитячих оповідань Б. Грінченка вивчається в загальноосвітній школі, що дозволяє розширити й суто практичний аспект дослідження. Актуальність поставленої проблеми зумовлена дослідженням художньої деталі у творах Б. Грінченка з точки зору її потенціалу у створенні художнього образу. Необхідність майстерного використання художньої деталі у творі породжує інтерес до розгляду засобів її реалізації в тексті, маючи на меті дослідження ролі художньої деталі в передачі змісту й цілісного образу художнього тексту. Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу прози Б. Грінченка визначити місце і значення художньої деталі у творах митця, охарактеризувати риси творчої індивідуальності митця, його майстерність у створенні образів персонажів. Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань: – простежити еволюцію та показати місце творчої спадщини Б. Грінченка в контексті української дитячої прози; – визначити структурні особливості психологізму прози Б. Грінченка; – з’ясувати закономірності використання митцем психологічного інструментарію: портретів, внутрішнього мовлення, діалогів, монологів, художньої деталі; – доповнити наукову інтерпретацію індивідуального стилю письменника; Об’єктом дослідження є тексти оповідань Б. Грінченка. Предмет дослідження – художня деталь в оповіданнях Бориса Грінченка як засіб художнього психологізму та форми психологічного зображення. Теоретико-методологічною основою дослідження є теоретичні та історико-літературні праці вітчизняних учених Р. Гром’яка, І. Денисюка, Н. Зборовської, В. Компанійця, В. Фащенка, М. Храпченка, які сприяли конкретизації проблем художнього психологізму та лінгвістів: В. В. Виноградова, І. В. Гальперіна, В. А. Кухаренко, А. Б. Єсіна, В. Є. Халізєва, які присвятили свої дослідження класифікації художньої деталі. У дослідженні проаналізовано погляди літературознавців, зокрема І. Франка, Лесі Українки, М. Зерова, які першими відгукнулися на творчість Б. Грінченка, до сучасних вчених, які осмислюють проблеми вивчення прози письменника, в аналізі творчого методу й художнього стилю автора, заглибленні в поетику й проблематику Грінченкового тексту. Відтак проза письменника стала предметом дослідження сучасних літературознавців: К. Глуховцева, Б. Шарпило, Т. Возний, М. Кобилянська, С. Дідик, М. Коломієць, О. Неділько, В. Шевцова, Г. Богуцька, Н. Гуйванюк, та ін. Методи та прийоми дослідження. У роботі використано як загальнонаукові методи (аналіз, синтез), так і власне літературознавчі: порівняльно-історичний для з’ясування розвитку художньої літератури ХІХ – поч. ХХ ст., біографічний, цілісно-системний та психологічний підходи, спрямовані на розкриття письменником образів персонажів крізь призму художньої деталі. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українському літературознавстві проза Б. Грінченка стала предметом цілісного осмислення з погляду використання письменником художньої деталі у творах. Було визначено «механізм» дії таких засобів характеротворення, як портрет, внутрішнє мовлення, діалоги, монологи, художня деталь тощо. Поряд із цим прозова спадщина письменника досліджується у контексті тогочасного літературного процесу, що дозволило систематизувати і доповнити результати попередніх літературознавчих праць, присвячених окремим аспектам проблеми, та виявити на матеріалі конкретних творів закономірності еволюції психологізму прози письменника. Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використані під час створення лекційних курсів з історії української літератури кінця ХІХ ст. у вищих навчальних закладах, для написання підручників та навчальних посібників з дитячої літератури, зрештою, для створення комплексного дослідження з проблем еволюції психологізму в українській літературі. Теоретичне значення дослідження полягає у визначенні структурних особливостей художньої деталі у прозі Б. Грінченка, її аналізі з погляду психологічного зображення характерів; з’ясовано закономірності використання митцем психологічного інструментарію з метою глибшого розкриття образів персонажів. Структура та обсяг роботи Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Выводы: Підводячи підсумки проведеного дослідження, варто відмітити, що література ХХ століття не тільки плідно розвиває художні традиції своїх попередників, а й створює нові, принципово інакше наповнені образи дитинства. Показовими у цьому плані є оповідання Б. Грінченка. Традиції Грінченка в українській дитячій літературі детально не розглядалися, оскільки його твори лише на короткий час стали фактом літературного процесу, а потім понад півстоліття були приреченими на забуття. Тож, дане дослідження є спробою ґрунтовного висвітлення проблеми використання художньої деталі в оповіданнях Б. Грінченка як засобу розкриття внутрішнього світу дитини. З огляду на вищевикладений матеріал, вважаємо за необхідне зробити наступні висновки: – загальний огляд творчого і особистого спілкування Борис Грінченка з багатьма письменниками, активними учасниками літературного процесу кінця XIX – першого десятиліття XX століття, яскраво показує, що письменник був справді невтомним і великим трудівником літератури, «символом цілої епохи», людиною героїчного подвигу; – художнє пізнання світу дитинства в малій прозі Бориса Грінченка, з одного боку, базується на традиціях літератури про дітей другої половини ХІХ ст., а з другого – являє собою новий, якісно вищий і своєрідний щабель. Новаторство письменника полягає передусім у глибині психологічного дослідження, майстерності відтворення внутрішнього світу маленьких героїв; – художній психологізм втілюється у структурно-композиційних та мовних особливостях малої прози, насамперед, у використанні художніх деталей, що виявляються в описових контекстах (статичних: портрет, краєвид і динамічних: внутрішня мова, невласне-пряма мова, жест, міміка, авторські відступи, інтер’єри, вставні епізоди, авторська інтерпретація мовленнєвого потоку, двоплановість і паралелізм зображення тощо); – художні деталі необхідні для розуміння загального. Деталь, як щось незначне, має тенденцію розширюватись до основного змісту з характерами, конфліктами, долями, надаючи твору бажаної рельєфності, закінченості, виразності; – співвіднесеність, взаємозв’язок усіх складових елементів зображення і вираження в оповіданнях слугують повнішому і глибшому розкриттю їхнього змісту, підтекстових смислів, що, в свою чергу, створює у читача позитивні емоційні враження від пізнаного через художній код багатства життєвих асоціацій; – автор послідовно й логічно викладає свою думку, використовуючи художні деталі, які допомагають реальному відтворенню описуваних подій, є важливим компонентом створення остаточної концепції художнього твору; – засоби, які використовуються для розкриття художньої деталі, необмежено різноманітні. Саме тому художня деталь стає інструментом для створення індивідуального стилю письменника. Особливістю символічних деталей у творах Б. Грінченка є введення їх у складі порівнянь метонімій, синекдох та метафор. Проведене дослідження не претендує на повний та всебічний огляд дитячої прози Бориса Грінченка. Це лише одна зі спроб по-новому осмислити особливості використання автором художньої деталі як риси його творчої індивідуальності та майстерності.

Литература: 1. Безбородько М. «Крила духовності» естетичних ідеалів І. Франка і Б. Грінченка Текст / М. Безбородько // Освіта на Луганщині . – 2006 . – № 2. – С. 106–112. 2. Білик В.О. Особливості психологізму українських народних пісень: автореф. дис... канд. філол. наук / В. О. Білик ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2002. – 20 с. 3. Вашків Л. Творчий портрет Бориса Грінченка // Наукові записки. – Тернопіль, 2009. – Вип. 27. – С.78–87. 4. Веркалець М. Суспільно-літературні взаємини А. Кримського з Б. Грінченком / М. Веркалець // Українська мова та література в школі. – 1989. – № 5. – С. 17–18. 5. Вітренко Р. 130-річчю з дня народження Бориса Грінченка присвячено Текст / Р. Вітренко // Дивослово. – 1994. – № 3. – С. 60-61. 6. Гаєвська Л. Б. Грінченко і художня еволюція української прози (кінець ХІХ – поч. ХХ ст.) Текст / Л. Гаєвська // Рад. літературознавство.– 1990. – № 1 . – С. 50-61. 7. Грінченко Б. Без хліба. Оповідання / вступ. ст. І. Пільгука. – К. : Дитвидав УРСР, 1958. – 178 с. 8. Грінченко Б. Зернятка : вірші, поеми, оповідання. – К. : Веселка, 1989. – 271 с. 9. Дем'янівська Л. І складний дитячий світ… : (проза про дітей Володимира Винниченка) / Л. І. Дем’янівська // Література. Діти. Час. – 1989. – С. 52–55. 10. Добін Є. С. Мистецтво деталі / Є. С. Добін. – Л, 1975. – 154 с. 11. Єфремов С. Борис Грінченко : про життя його та діла / С. Єфремов – Спб. : Друкарня бр. В. І. Линників, 1913. – 53 с. 12. Єсін А. Б. Принципи й прийоми аналізу літературного твору / А. Б. Єнін. – М. : Флінта : Наука, 2004. – 248с. 13. Історія української літератури ХІХ ст. (70-90-ті роки) : У 2 кн. / за ред. О. Д. Гнідан – К. : Вища школа, 2002. – Кн. 1. – С. 453 – 456 ; Кн. 2. – С. 191–233. 14. Ковбасенко Ю. Філологічний аналіз оповідання Б. Грінченка “Украла” / Ю. Ковбасенко // Дивослово. –1996. – № 2. – С. 45–46. 15. Коломієць Н. Є. Особливості художнього виявлення соціально-психологічних аспектів особистості в прозі Б. Д. Грінченка / Н. Є. Коломієць // Харківський держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. Наукові записки. Сер.: Літературознавство. – Х., 2000. – Вип.1 (25). – С.179–188. 16. Кравченко М. В. Мова і стиль творів Бориса Грінченка : автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 // Електронний ресурс / М.В. Кравченко ; НАН України. Ін-т укр. мови. — К., 2001. 17. Кужільна Л. В. Виховання співчуттів : бесіда за оповіданням Б. Грінченка «Украла» Текст / Л. В. Кужільна // Початкова школа. –1991. – № 10. – С. 49–51. 18. Мацевко Л. В. В. Винниченко та І. Бунін: еволюція психологізму в малій прозі: автореф. дис... канд. філол. наук / Л. В. Мацевко ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2000. 19. Неживий О. Борис Грінченко і наш край / О. Неживий // Борис Грінченко : до 125-річчя від дня народження видатного українського письменника, вченого, громадського діяча : Матеріали респ. наук.-практ. конф. – Луганськ, 1998. – С. 51–52. 20. Никитюк Т. Міфи та правда про Бориса Грінченка Текст / Т. Никитюк // Київ. відомості. – 1994. – 27 січ. – С.15. 21. Пінчук Т. С. Морально-етичні аспекти формування творчої особистості у художній структурі творів Б. Грінченка / Т. С. Пінчук // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості. – Донецьк, 2008. – С.203–206. 22. Погрібний А. Б. Грінченко в літературному русі кінця ХІХ – початку ХХ ст.: питання ідейно-естетичної еволюції / Погрібний А. Б. – К. : Либідь, 1990. – 246 с. 23. Самойленко Г. Спадщина Пантелеймона Куліша в оцінці Бориса Грінченка / Г. Самойленко // Література та культура Полісся. – 2001. – Вип. 15. – С. 109-125. 24. Тимошенко К. В. Просвітницько-педагогічна діяльність Б. Д. Грінченка на Слобожанщині : автореф. дис... канд. пед. Наук // Електронний ресурс / К. В. Тимошенко ; Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. – Х., 2008. – 19 с. 25. Філоненко С. А. Б. Грінченко «Грицько» / С. А. Філоненко // Все для вчителя. – 2001. – № 29. – С. 6–7. 26. Франко І. Я. Старе й нове в сучасній українській літературі / І. Я. Франко // Зібр. тв. : У 50 тт. – Т. 35. – К. : Наука, 1982. 27. Чернявський М. Кедр Ливану : спогади про Б. Грінченка. Ювіл. вид. / М. Чернявський. – Херсон, 1918. 28. Черняков А. А. Художня деталь як об'єкт естетичного аналізу / А. А. Черняков. – М., 1979. – 203 с