Вступление: Серед багатьох змістових спрямувань, що їх розвиває українська літературна думка чи, навпаки, заперечує або дедалі свідоміше прагне започаткувати, художньому освоєнню міського середовища й міського типу життя таланило найменше. Осмислюючи феномен міста в контексті сучасної урбаністичної культури та літератури, розглядаючи його як результат історичного розвитку людства, можна визначити, що урбаністична література наділена потенціалом митців і виступає засобом накопичення, зберігання, передачі інформації та досвіду наступним поколінням. Урбаністична література має унікальну можливість відтворювати колективні настрої та інтегрувати свідомість міського соціуму в світоглядні процеси суб’єкта.
Процеси урбанізації впливають на соціокультурний потенціал розвитку суспільства, тому не випадково вони стали предметом всебічного дослідження соціологів, істориків, філософів, економістів тощо. Особливе місце посідає література, присвячена місту як носію інформації урбаністичних традицій та ознак, її дослідження неможливе без урахування урбаністичної культури, в основі якої лежать форми соціального спілкування, розваги, особливості мови, а також різноманітні методи та системи знань. У центрі уваги урбаністичної літератури – дискурсивна поведінка людини в цілому – людини, яка говорить, пише, читає, знаходиться в діалозі із собі подібними та культурним середовищем.
Починаючи із XVI ст., література все більше уваги приділяє відображенню міського середовища. У романі XIX ст. місто виступає тлом, локусом і персонажем, саме художня література сприймає значною мірою первинний синкретизм образу міського середовища, ХХ ст. змінює характер та напрями в потрактуванні міста та урбанізації. Проблема міста й людини в урбанізованому соціумі широко представлена в історичних дослідженнях Р. Адамса, Л. Мамфорда, Е. Сайко, А. Сванідзе, А. Тойнбі.
Загальні проблеми міста та процеси урбанізації розглядали М. Вебер, М. Межевич, Дж. Форестер. Значний крок у досліджені процесів урбанізації зробили соціологи Р. Грац, Л. Зеленов, Р. Парк. Місто майбутнього втілене у творах Августина Аврелія «Про град Божий», Т. Мора «Утопія», Т. Кампанелли «Місто сонця», Е. Говарда «Міста майбутнього», Ю. Щербака «З хроніки міста Ярополя». Культурі міста присвятили дослідження Л. Коган, Б. Марков, Е. Сайко, П. Сорокін.
Дослідження міста й урбанізації як особливого феномена літератури почалося не так давно, тому варто визначити дослідження Л. Андреєва «Ж.-П. Сартр. Вільна свідомість і ХХ століття», М. Бютора «Місто як текст», В. Глазичева «Поетика міського середовища», В. Заманської «Російська та західноєвропейська література першої третини ХХ століття: урбаністична тема і екзистенційна свідомість», О.Лановенка «Художнє сприйняття», Ю. Лотмана «Символіка Петербурга і проблеми семіотики міста», О. Петровської «Місто і пам’ять», М. Ямпольського «Демон і лабіринт». Частково урбаністичну домінанту в українській прозі розглядали В. Агєєва, А. Біла, Т. Гундорова, Л. Кавун, І. Кравченко, С. Павличко, І. Матковська, М. Тарнавський, М. Ткачук та ін.Великий інтерес до проблем, пов’язаних з містом, його історією, впливом на людину, спостерігається і нині. Людина нерозривно пов’язана з містом, вона не може існувати поза містом, а місто – без людини.
Окрім згадуваної вище праці В. Фоменко «Місто і література: українська візія», дослідженню урбаністичної теми в українській літературі приділяли такі літературознавці, як І. Кравченко, Р. Мовчан, С. Павличко, М. Ткачук. Останнім часом усе частіше з’являються праці, у яких ґрунтовно досліджена тема міста. Маємо на увазі передовсім наукові праці Т. Зарембської «Початки польського урбаністичного письменництва», В. Топорова «Місто і міф» та ін. І все ж наведені монографії використовувалися у даній роботі лише в плані методологічному, оскільки в них аналізується зовсім інший матеріал.
Незважаючи на численні наукові студії, присвячені дослідженню урбаністичної літератури, тема наукової розвідки ще не була предметом спеціальної праці в українському літературознавстві кінця XX – початку XXI ст.
Таким чином, актуальність дослідження полягає в необхідності розкриття особливостей урбанізму в українській літературі.
Об’єктом дослідження є засадничі основи урбанізму в естетичній думці періоду ХІХ – ХХІ ст.
Предмет дослідження – урбаністичні елементи в літературному процесі ХІХ -ХХІ ст. в світовій та українській літературі.
Мета пропонованого дослідження полягає у вивченні процесу становлення й еволюції художньообразного відтворення урбаністичної тематики в світовій та українській прозі. Реалізація мети передбачає з’ясування еволюційного розвитку урбаністичних творів в аспекті особливостей української ментальності.
Головними завданнями данного дослідження є:
1. Визначити засадничі особливості розвитку урбанізму у світовій літературі ХІХ ст.
2. Розкрити специфіку урбаністичних компонентів в творах зарубіжних письменників ХХ – ХХІ ст.
3. Проаналізувати особливості зображення топосу міста в творах українських письменників XVI–XIX ст.
4. Охарактеризувати особливості урбаністичних творів майстрів слова ХХ – ХХІ ст.
Використовувались такі методи дослідження, як культурний та герменевтичний. Також використовувався проблемно-тематичний метод аналізу творів.