Выводы:Отже, з викладеного вище можна зробити певні висновки. Для ефективного здійснення підприємницької діяльності дуже важливе значення має вивчення та аналіз законодавчих та нормативно-правових актів, що регулюють підприємницьку діяльність. Основними законодавчо-нормативними документами, що регулюють здійснення підприємницької діяльності є Господарський кодекс України, Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" та Закон України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців". Також не менш важливими, і такими, що доповнюють основні закони, є Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Закон України "Про Національну програму сприяння розвит¬ку малого підприємництва в Україні", Закон України "Про господарські товариства". Основними принципами здійснення підприємництва на сьогодні є: вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільний найм підприємцем працівників; комерційний розрахунок та власний комерційний ризик; вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. Під господарською діяльністю у Господарському Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Поняття суб'єкта підприємницької діяльності (підприємця) ГК України не містить чіткого визначення поняття "суб'єкт підприємницької діяльності", формулюючи його опосередковано через поняття "господарська діяльність" і "суб'єкт господарювання". Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організа¬ційних формах на вибір підприємця відповідно до законів України. Загальновідомими організаційно-правовими формами є: приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина із правом наймання робочої сили; колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, суспільної та релігійної організації; державне комунальне підприємство, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць; державне підприємство, засноване на загальнодержавній власності. До основних документів, що підтверджують статус юри¬дичної особи відносяться статут та засновницький договір. При ви¬користанні індивідуальної форми організації бізнесу необхідним документом є статут, при колективній формі організації бізнесу в одних випадках потрібен статут і засновницький договір (товарист¬ва з обмеженою та з додатковою відповідальністю), а в інших тільки засновницький договір (повне та командитне товариство). Статус підприємця в Україні досягається шляхом дер¬жавної реєстрації у порядку, встановленому Законом "Про дер¬жавну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців" від 15 травня 2003 p. № 755-IV. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проводиться державним реєстратором виключно у ви¬конавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній ад¬міністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця. Пер¬шим Законом, який визначив, хто може бути суб'єктом мало¬го підприємництва, та якою мірою держава підтримує розвиток цієї сфери, став Закон України "Про державну підтримку суб'єктів малого підприємництва" від 19.10.2000 р. № 2065-ІП. Згідно з чинним законодавством України підприємницька діяльність без державної реєстрації є незаконною. Нині цей Закон (єдиний в Україні, дія якого стосується сфери малого підприємництва) визначає правові засади державної під¬тримки суб'єктів малого підприємництва незалежно від фор¬ми власності з метою якнайшвидшого виходу з економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринко¬вих реформ в Україні. Багато видів діяльності пов'язані з необхідністю їх ліцензування. Порядок ліцензування регламентується Законом України від 01.06.2000 р. № 1775-Ш "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Згідно з цим документом 60 ви¬дів господарської діяльності підлягають ліцензуванню. У деяких випадках для одержання ліцензії необхідна підготовка багатьох документів, що ускладнює процедуру відкриття власної справи. Ліцензія – документ державного зразка, який засвідчує пра¬во ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду госпо¬дарської діяльності протягом визначеного строку за умови вико¬нання ліцензійних вимог. Окрім ліцензій до документів, регулюючих здійснення підприємницької діяльності відносяться також патенти. Торговий патент – це державне свідоцтво, яке засвід¬чує право суб'єкта підприємницької діяльності або його струк¬турного (відособленого) підрозділу займатись зазначеними ви¬дами підприємницької діяльності. Патентуванню підлягає торговельна діяльність, здійснювана суб'єктами підприємництва або їхніми структурними підрозділа¬ми за готівкові кошти, а також із використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки, у пунктах продажу то¬варів.