Вступление: Визначальним чинником унікальної культури нашого народу на зближенні ХІХ і ХХ століть став її духовний потенціал – зрілий, талановитий, державницький.
Одним із загальновизнаних керманичів всеукраїнського літературно-мистецького процесу того часу був Іван Франко, творчий спадок якого є неосяжним, а поле літературної і наукової діяльності – безмежним: він поет, прозаїк і драматург; перекладач, критик і публіцист; літературознавець, лінгвіст і славіст; мистецтвознавець, етнограф і фольклорист; історик, соціолог і економіст; філософ, громадсько-політичний діяч і редактор численних часописів.
Актуальність виконаного дослідження обумовлена тим, що органічно засвоївши вироблену віками чітку класичну форму, Франко виступив у ній як сміливий новатор. Новаторство Франка в жанрі сонета полягає передовсім у тому,що він надав йому революційно-демократичного змісту. Франко незмірно розширив тематичні рамки сонета. Він поставив його на той соціальний і національний грунт, з якого сам виріс, зробив його знаряддям своєї боротьби проти гнобителів народу. Саме тому дослідження специфіки жанру сонету в творчості І. Франка не втрачає своєї актуальності і в наш час.
Вивченню сонетного жанру у творчості І. Франка присвячено чимало досліджень, про те всі вони сходяться на думці про те, що І.Франко був першим серед українських митців, хто спромігся відтворити жанр канонічного сонету, проте з деякими новаціями. Серед таких праць слід звернути уваги на наукові розвідки О. Балан 1, П. Данилко 8,
А. Добрянський 10, Ю.І. Клим’юк 11, 12, 13, Д. Павличко 16, В. Неборак 15, В. Чапля 25 та ін.
Мета дослідження полягає у виявленні та характеристиці особливостей трансформації класичного поетичного жанру сонету в поезії І. Франка.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення конкретних завдань:
1) новаторство дискурсивної практики І.Франка в жанрі класичного сонета;
2) прослідкувати та описати розвиток концептуально основних мотивів «Вільних сонетів» у циклі «Тюремні сонети»;
3) проаналізувати філософське осмислення І.Франком екзистенційних проблем буття й людської моралі у сонетах;
4) дослідити діалогічні зв’язки та епістеми сонетів І. Франка;
5) охарактеризувати твір «Сікстинська Мадонна» як шедевр сонетної творчості І. Франка та виявити його інтертекстуальні зв’язки з іншими творами мистецтва.
Об’єкт дослідження – жанр сонету в українській поезії.
Предмет налізу – трансформація класичного поетичного жанру сонету в поезії І. Франка.
Матеріалом дослідження послугували поетичні твори І.Франка, а саме його сонети.
Теоретико-методологічною основою дослідження є системно-цілісний аналіз лірики І.Франка. У дослідженні застосовано і жанровий аналіз художнього твору, тобто дослідження типу ліричного сюжету, пафосу та стильової специфіки. У зв’язку з цим виникла необхідність звернутися до елементів порівняльного літературознавства, що передбачає вивчення принципів інтерпретації сюжетів та образів у творах світової літератури, а також до традиційно-стилістичного аналізу, оскільки жанр сонету корелюється з певним мовним строєм твору.