Выводы:Ринок праці — це передусім система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею і продажем товару «робоча сила». Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і най¬маними працівниками. Елементами ринку праці є: товар, який він пропонує, попит, пропозиція та ціна. Основними суб'єктами ринку праці, як зазначалося, є робото¬давець і найманий працівник. Останній має право розпоряджатися своєю здатністю до праці. Він є власником, носієм і продавцем своєї робочої сили. Роботодавець є покупцем цього товару. Для найманого працівника основним джерелом засобів існуван¬ня й індивідуального відтворення є його праця. Суб'єктами ринку праці є також посередники між роботодавця¬ми і найманими працівниками — держава, профспілки і спілки ро¬ботодавців. Ринковий механізм являє собою єдність двох складових: стихій¬них регуляторів попиту і пропозиції робочої сили і регулюючого впливу держави на ці процеси. Регулювання ринку праці здійснюється для забезпечення відпо¬відності між попитом на робочу силу та її пропозицією за обсягом і структурою, тобто має на меті досягнення їх ефективної збалансо¬ваності. За умов досконалої конкуренції ціна праці формується як ціна всякого товару. Це означає, що всі працівники отримують однакову зарплату, яка не залежить від того, на якому підприємстві вони працюють, і сприймається підприємством як задана величина. Тому для окремого підприємства пропозиція праці є абсолютно еластичною. Сам рівень зарплати є максимальним, працівник отримує повний продукт праці. Типовою ситуацією на ринку праці є монопсонія, коли підприємство у невеликому місті є головним (а фактично єдиним) покупцем, а тому має можливість вплинути на рівень зарплати. Це досягається шляхом скорочення чисельності найманих працівників. У результаті посилення конкуренції між працівниками їх зарплата знижується нижче рівноважного рівня. Рівень економічної активності населення віком 15–70 років у 2006р., порівняно з 2005р., не змінився і становив 62,2%, а для населення працездатного віку зріс з 70,9% до 71,2%. Чисельність зайнятого населення віком 15–70 років у 2006р., порівняно з 2005р., збільшилась на 50,4 тис. осіб, або на 0,2% та становила 20,7 млн. осіб, з яких особи працездатного віку складали 19,0 млн., або 91,8%. Рівень зайнятості населення віком 15–70 років відповідно зріс за означений період в цілому по Україні з 57,7% до 57,9%, а у населення працездатного віку з 65,4% до 65,9%. Зростання рівня зайнятості відбулося за рахунок жителів міської місцевості працездатного віку, в той час як в сільській місцевості аналогічний показник знизився. За останні шість років зниження обсягів зареєстрованого безробіття відбулося за рахунок населення міської місцевості, де кількість зареєстрованих безробітних скоротилась більш як удвічі (з 904,5 тис. осіб у 2000р. до 386,7 тис.осіб у 2006р.). Натомість у сільській місцевості переважала тенденція до зростання зазначеної категорії громадян, яка за 6 років зросла на 45,1%. Рівень зареєстрованого безробіття в середньому за 2006р. склав 3,8% від економічно активного населення працездатного віку. Зазначений показник був вищим серед жінок (5,0%), порівняно з чоловіками (2,8%) та у населення сільскої місцевості (6,6%), порівняно з міськими жителями (2,7%). Згідно Державної Програми соціального та економічного розвитку України основні завдання та заходи державної політики на 2007 рік 17: 1. Посилення державного регулювання ринку праці. 2. Сприяння зайнятості населення, насамперед неконкурентоспроможних на ринку праці категорій громадян (інвалідів, молоді, особливо випускників навчальних закладів, жінок з дітьми та одиноких матерів, військовослужбовців, вивільнених внаслідок скорочення їх чисельності). 3. Забезпечення соціального захисту громадян, які працюють за межами країни – здійснити заходи щодо прискорення приєднання України до Європейської конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів – МЗС, Мінпраці за участю об’єднань організацій роботодавців і профспілок – протягом року. 4. Підвищення мобільності робочої сили – здійснити заходи щодо підвищення рівня мотивації зайнятості та конкурентоспроможності робочої сили, розвитку ринку житла, створення єдиного інформаційного середовища про попит та пропонування робочої сили в Україні – Мінпраці, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації за участю об’єднань організацій роботодавців та профспілок – до кінця року.