Контрольна робота з предмету Філософія, НАУ, 2 курс.

Содержание: Вступ 3 1. Чуттєво-емоційний, емоційно-вольовий та абстрактно-логічний компоненти свідомості 4 2. Свідомість і несвідоме. Самосвідомість. Співвідношення понять: «ідеальне», «дух», «душа» 6 Висновки 14 Список використаної літератури 15

Вступление: Тема нашого дослідження – структура свідомості, передбачає розгляд наступних питань: 1) проаналізувати чуттєво-емоційний емоційно-вольовий та абстрактно-логічний компоненти свідомості; 2) дослідити свідомість свідомість і несвідоме, амосвідомість, визначити співвідношення понять: «ідеальне», «дух», «душа» Проблема свідомості одна з найскладніших і недостатньо досліджених проблем сучасної науки. По-перше, ця проблема багатогранна, різноаспектна. Її вивчають психіатрія, нейрофізіологія, психологія, біологія, логіка, релігія, філософія, антропологія, кібернетика і т.д. По-друге, свідомість – специфічний об’єкт пізнання, котрий не піддається безпосередньому експериментуванню: процес виникнення свідомості, її утворення, не фіксується ніякими приладами. Можна під мікроскопом розглядати будь-яку клітину мозку, але акти свідомості залишаться невловимими. По-третє, при дослідженні проблем свідомості забагато суб’єктивного в оцінці різних її аспектів. У філософії є дві найбільш відомі концепції, котрі розглядають проблему свідомості. Перша з них прагне з’ясувати сутність, особливості, природу та походження явища. Друга – констатує те, що свідомість унікальний феномен, але залишає поза увагою з’ясування її сутності, природу та походження. Перша концепція – матеріалістична. Друга – феноменологічна, ідеалістична. Останній напрямок – феноменологічний – представляють такі філософи, як Гуссерль, Гегель.

Выводы: Отже, свідомість – це вища форма відображення дійсності, котра властива лише людям і зв’язана з їх психікою, членороздільною мовою, абстрактним мисленням, цілепокладанням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачуванням результатів останньої. Свідомість людини – складне і багатогранне явище. Свідченням цього є її структура. Враховуючи вищевикладене, до неї необхідно включити такі елементи: а) психічне (несвідоме, підсвідоме); б) самосвідомість (оцінка самого себе, самоконтроль); в) мислення (абстрагування, пізнання, мова); г) цілепокладання (постановка людиною цілей, передбачення їх результатів, прогнозування); світогляд (синтетичний показник рівня свідомості). Самосвідомість – один з найважливіших структурних рівнів свідомості, для якого є властивим відокремлення і відображення суб'єктом самого себе як носія певної активної позиції відносно до себе і світу. Самосвідомість людини – це усвідомлення власного тіла, своїх думок, почуттів, свого соціального положення, ставлення до природи, суспільства, інших людей, самого себе. Самосвідомість – дуже складне утворення. Виділяють такі основні її рівні: самопочуття, усвідомлення власної соціокультурної належності і усвідомлення власного Я. Категоріям «душа», «дух», «духовність» не дуже щастило у вітчизняній філософській літературі. Ще до недавнього часу існувало мало не забобонне переконання щодо неможливості їх використання у філософській науковій лексиці. Підставою було нібито те, що ці поняття мають відбиток релігійно-ідеаліс¬тичної філософії, що вони неоднозначні, туманні, розмиті і «не піддаються» чіткій та ясній дефініції. Звідси переконання, що більш «сучасні» поняття «психіка», «свідомість», «ціннісні орієнтації», «вища нервова діяльність» тощо можуть витіснити напівмістичне філософське сміття з науковоподібних конструкцій.

Литература: 1. Бичко А.Д., Бичко І.В. Історія філософії / А.Д. Бичко, І.В. Бичко, В.Г. Табачковський.. – К.: Либідь, 2001. – 460 с. 2. Введение в философию: Учеб. пособие / Авт. колл.: Фролов И. Т. и др. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Республика, 2003. – 623 с. 3. Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс: учебник. / В.А. Канке. – М.: Логос, Гриф, 2011. – 376 с. 4. Причепій Є.М. Філософія. Посібник. / Є.М. Причепій. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. –576 с. 5. Філософія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / С.П. Щерба, В.К. Щедрін, О.А. Заглада; За заг. ред. С.П. Щерби. – К.: МАУП, 2004. – 216 с. 6. Шаповалов В.Ф. Основы философии. От классики к современности, изд. 2-е, доп.: Учеб. пособие для вузов. / В.Ф, Шаповалов. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. – 608 с.