Выводы: Отже, можемо зробити узагальнюючі висновки із проведеного дослідження:
Є різні рівні відображення: перший з них – це відображення у неорганічній природі (результат механічних, фізичних, хімічних процесів і взаємодій); другий – відображення в органічній природі (подразливість, чутливість, психіка); третій – діяльне відображення навколишнього світу суб’єктами, що мають свідомість (соціальне відображення).
Пізнавальний процес – психічний процес, за допомогою якого людина пізнає світ.
Психічне відображення – якісно новий рівень саморегулювання живих організмів. Між образами сприйняття і уявленнями з одного боку, та відповідною реакцією організму, з іншого, – немає такої жорсткої залежності, як на допсихічному рівні між певними подразниками та відповідною реакцією організму. Образи можуть протягом життя викликати найрізноманітніші реакції: один і той же образ може викликати різні реакції, і навпаки, – одна й та ж сама реакція може викликатися різними образами. Відсутність жорсткої залежності між образами і реакцією організму забезпечила унікальну пластичність у взаємодії тварин і зовнішнього світу: їх реакція стала настільки цілеспрямованою, що за своїми зовнішніми проявами дуже схожа на свідому дію людини.
Вивчення характеру внутрішньофункціональних і міжфункціональних зв’язків дозволило одержати цілий ряд цікавих фактів, що характеризують особливості організації інтелектуальної діяльності на різних рівнях пізнавального відображення. Розглянемо деякі із цих фактів на прикладі уваги. Так, в структурі властивостей уваги виділяються два основні фактори: об’ємний, пов’язаний з виразністю таких властивостей уваги, як обсяг, стійкість і концентрація (скільки інформації сприймається і як довго вона затримується в полі свідомості), і регулятивний, пов’язаний, у першу чергу, із властивістю вибірковості уваги, до якого "підтягується" перемикання уваги (наскільки керованим є процес переробки поступаючої інформації).
Існує система впливів вищих рівнів пізнавального відбиття на нижчі й нижчі на вищі, тобто можна говорити про складну систему когнітивних синтезів "зверху" і "знизу", які й характеризують будову й закономірності розвитку людського інтелекту.
Існують наскрізні властивості, властиві всім рівням пізнавального відображення: об’ємні можливості (обсяг поля сприйняття, обсяг короткочасного й довгочасного запам’ятовування, обсяг активного словникового запасу); єдність почуттєвого (образного) і логічного як основа організації будь-якої пізнавальної функції; орієнтовна регуляція у вигляді виразності властивостей уваги.