Вступление:Творчість великого англійського поета Байрона ввійшла в історію світової літератури як видатне художнє явище, пов'язане з епохою романтизму. Виниклий в Західній Європі наприкінці XVIII - початку XIX століття новий напрямок у мистецтві був реакцією на Французьку революцію й пов'язане з нею просвітительство.
Незадоволеність результатами Французької революції, посилення політичної реакції в країнах Європи слідом за нею виявилися підходящим ґрунтом для розвитку романтизму. Серед романтиків одні призивали суспільство повернутися до колишнього патріархального побуту, до середньовіччя й, відмовляючись від вирішення насущних проблем сучасності, ішли в світ релігійної містики; інші виражали інтереси демократичних і революційних мас, призиваючи продовжити справу Французької революції й втілити в життя ідеї волі, рівності й братерства. Полум'яний захисник національно-визвольного руху народів, викривач тиранії й політики загарбницьких воєн, Байрон став одним із провідних зачинателів прогресивного напрямку в романтизмі. Новаторський дух поезії Байрона, його художній метод романтика нового типу було підхоплено і розвинено наступними поколіннями поетів і письменників різних національних літератур.
Виступи Байрона, що засуджують колоніальну політику англійського уряду, придушення волі й прийняття жорстоких законів, спрямованих проти трудового народу Великобританії, викликали ненависть правлячих кіл Англії. Цю ненависть до Байрона французький письменник Стендаль, сучасник поета, визначив як "ненависть політичну" . Ворожа кампанія проти поета, що почалася в 1816 році, змусила його назавжди покинути батьківщину. У вигнанні Байрон взяв активну участь у русі італійських карбонаріїв і грецьких повстанців за незалежність Італії й Греції.
І як поет і як борець за волю Байрон був "володарем дум" для свого часу, але й надалі його творчість продовжувало залишатися актуальним. Енгельс, відзначаючи ріст популярності серед трудящих Англії двох революційних поетів - Шеллі й Байрона, - писав: "...геніальний пророк Шеллі й Байрон зі своєю пристрасністю й гіркою сатирою на сучасне суспільство мають найбільше читачів серед робітників; буржуа тримає в себе тільки так звані "сімейні видання", вихолощені й пристосовані до сучасної лицемірної моралі".[9, с.23 ]
Пройшло понад півтора століття від дня смерті Байрона, але інтерес до його особистості й до його творчості як і раніше великий, і навколо його імені дотепер бушують страсті й ведуться суперечки. Поряд з об'єктивною оцінкою його творчості, з вивченням його в комплексі всіх проблем, історичних і естетичних, у літературі про Байрона є роботи, у яких деякі літературознавці намагаються розглядати творчість поета лише як ілюстрацію до його біографії й у кожному його творі бачать натяки на ті або інші факти його особистого життя, особливо в образі Чайльд Гарольда. Саме цим, на наш погляд, й визначається актуальність вибраної нами теми дослідження.
Мета й завдання дослідження. Метою даної роботи є виявлення специфіки головного образу поеми Байрона «Паломництво Чайльд-Гарольда».
Названа мета вимагає рішення конкретних задач:
• розгляд специфіки поглядів Байрона й
форм її прояву в головному образі поемі;
• аналіз специфіки образу Чайльд Гарольда (через розгляд специфіки образа Байрона).
Об'єктом дослідження є програмний твір Байрона – , а предметом – система образів у романі.
Теоретичною базою дослідження послужили праці вчених, присвячені проблемам естетики й поетики творів Дж.Байрона.
Теоретична й практична значимість дослідження, на наш погляд, полягають в тому, що загальні висновки, що містяться в роботі, і конкретні спостереження можуть бути використані при читанні вузівських курсів по зарубіжній літературі й теорії літератури, спецкурсів і спецсемінарів, а також при створенні методичних розробок.
Структура. Робота складається із введення, двох глав, висновку й списку використаної літератури. Загальний обсяг матеріалу становить 30 сторінок. Список використаної літератури містить 18 найменувань.