Выводы: Отже, в даній роботі дано визначення органу виконавчої влади в даній роботі дано визначення органу виконавчої влади як частину державного апарату (організацію), яка має власну структуру та штат службовців, а також місцевого самоврядування, які в межах установленої компетенції здійснює від імені й за дорученням держави функції державного управління в економічній, соціально-культурній та адміністративно-політичній сферах суспільного життя. Такі органи разом з органами законодавчої та судової влади складають єдиний апарат управління.
Правове положення органів виконавчої влади знаходить своє конкретне вираження в їх компетенції, тобто конкретно визначеному обсязі їх прав та обов'язків, якими вони наділяються для виконання покладених на них державою завдань та функцій у сфері державного управління. Органи виконавчої влади передусім є виконавчо-розпорядчими органами держави; відповідно, їх управлінська діяльність здійснюється на основі та у відповідності із законами і носить підзаконний характер. Діяльність цих органів здійснюється у правовій формі. Забезпечуючи виконання приписів законодавчих та інших нормативно-правових актів, володіючи юридично-владними повноваженнями в межах визначеного для них правового статусу, з метою більш ефективного і оперативного здійснення своїх завдань і функцій, проведення в життя державної політики в окремих галузях і сферах державного будівництва органи виконавчої влади правомочні і самі видавати від імені держави та в її інтересах відповідні правові акти, юридично обов'язкові щодо своїх адресатів. Зокрема, в процесі своєї управлінської діяльності ці органи широко використовують різні правові засоби нормо-творчого, оперативно-розпорядчого (правозастосовчого) та юрисдикційного (правоохоронного) характеру.
Будучи організаційно відокремленими, функціонуючи в певних територіальних чи галузевих межах та володіючи відповідною оперативною самостійністю, органи виконавчої влади (в більшості своїй) одночасно знаходяться в складній ієрархічній підпорядкованості: переважна частина їх перебуває одночасно в ролі як суб'єктів, так і об'єктів управління.
Органи виконавчої влади реалізують функції держави, виконуючи положення Конституції і законів України, постанов Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України. Органи виконавчої влади, діючи від імені та за дорученням держави, мають певний правовий статус, виступають носіями відповідних повноважень юридично-владного характеру, реалізація яких забезпечує їм досягнення мети виконавчо-розпорядчої діяльності. Органи виконавчої влади наділено необхідною оперативною самостійністю, що виражається в їх компетенції – предметах відання, правах, обов’язках, територіальних межах діяльності кожного окремого органу. Кожен орган виконавчої влади має офіційне найменування та повноваження використовувати атрибути з державною символікою (штамп, бланки з офіційними найменуваннями тощо). Систему органів виконавчої влади, форми та методи їх діяльності визначають Конституція та закони України, постанови Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України та ін.
Також розглянуть і досліджено адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України, як найвищого органу виконавчої влади. Персональний склад Кабінету Міністрів призначається Президентом України за поданням Прем’єр-міністра. В умовах здійснення в Україні політичної реформи передбачається формування коаліційного уряду з числа кандидатур стосовно керівників центральних органів виконавчої влади з участю народних депутатів залежно від представництва у Верховній Раді окремих політичних партій. Отже, парламентська більшість буде політично відповідальна за діяльність сформованого з її участю коаліційного уряду.
Кабінет Міністрів утворюється строком на п’ять років (на строк повноважень Президента). Новостворений уряд розробляє стратегічну Програму своєї діяльності, яку подає на розгляд і схвалення Верховною Радою України.
Кабінет Міністрів разом з Верховною Радою та Президентом України бере активну участь у виробленні державної політики в окремих галузях і сферах життя суспільства, зокрема шляхом подання до Верховної Ради відповідних законопроектів, а також безпосередньо або через підпорядковані йому органи виконавчої влади здійснює заходи щодо реалізації державної політики у відповідних галузях і сферах суспільного життя. Він є своєрідним «генеральним штабом», що об'єднує, координує та спрямовує роботу центральних і місцевих органів виконавчої влади на здійснення управлінських функцій у всіх сферах та галузях державного управління.
З метою реалізації покладених на нього завдань і функцій виконавчої влади в межах наданої компетенції, уряд видає обов’язкові до виконання постанови та розпорядження з самих різноманітних питань господарського, соціально-культурного та адміністративно-політичного будівництва, а також бере участь в утворенні у разі потреби окремих структурних підрозділів органів виконавчої влади.
З урахуванням функціонального призначення, характеру свого правового статусу Кабінет Міністрів України є органом виконавчої влади загальної компетенції.
Діяльністю секретаріату КМУ відає міністр Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, може утворювати урядові органи державного управління, у т.ч. департаменти, служби, інспекції, які діють у складі відповідних центральних органів виконавчої влади. Такі органи здійснюють управління окремими підгалузями або сферами діяльності, контрольно-наглядові функції, а також регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних і юридичних осіб.
Прем’єр-міністр України призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Він керує роботою Кабінету Міністрів, спрямовує її на забезпечення здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Програми діяльності КМУ та інших завдань, покладених на Кабінет Міністрів.
Отже, в роботі дана загальна характеристика ознак та правового становища органів виконавчої влади; розкрито поняття системи органів виконавчої влади; проаналізовано поняття Кабінету Міністрів України, як найвищого органу в системі органів виконавчої влади( склад, порядок формування, повноваження); розкрити повноваження і статус Прем’єр-міністра України; окреслено деякі проблемні питання, пов’язаних з діяльністю Кабінету Міністрів України.