Контрольна робота з управління трудовим потенціалом

Задание:1. Розташуйте поняття у порядку їх виникнення і дайте пояснення кожному: людський фактор; робоча сила; трудові ресурси; людський капітал; трудовий потенціал; людські ресурси. 2. Суспільна праця: її структура і функції 3. Завдання 1 У двох регіонах однакова структура господарства. В одному з них рівень безробіття 5 %, а в другому 9 %, в першому продуктивність нижча, ніж у другому. Охарактеризуйте і порівняйте використання трудового потенціалу в цих регіонах. 4. Завдання 2 Опишіть умови формування резервів підвищення ефективності використання трудового потенціалу в Україні, користуючись динамікою статистичних даних. Особливу увагу зверніть на демографічний чинник. 5. Завдання 3 Відповідно до даних таблиці підрахуйте, в якому випадку трудовий потенціал використовується краще у звітному році? Випадки 1-й 2-й 3-й 4-й Чисельність економічно-активного населення, млн.. осіб 22,6 23,8 23,0 22,8 Чисельність безробітних, млн. осіб 1,9 2,4 2.1 2,0

Содержание: ЗМІСТ ВСТУП 3 1. Розташуйте поняття у порядку їх виникнення і дайте пояснення кожному. 4 2. Суспільна праця: її структура і функції 6 3. Завдання 1 11 4. Завдання 2 11 5. Завдання 3 19 ВИСНОВКИ 20 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 21

Вступление: ВСТУП На сучасному етапі виникла об’єктивна потреба сформувати нову гуманістичну модель зайнятості шляхом включення у неї системи соціальних показників і заходів, спрямованих на формування найбільш корисних для суспільства соціальних якостей особистості, де активним елементом розвитку людини стала б сфера праці і гідний рівень життя людини. Основною проблемою зайнятості як соціально-економічного процесу є визначення її раціональної структури, тобто передусім, раціональних пропорцій зайнятості, які забезпечують найбільш ефективний розвиток усіх ланок народного господарства в оптимальних для цього етапу ринкових перетворень пропорціях. Це можливо лише при добре відлагодженому механізмі управління зайнятістю як у масштабі країни в цілому, так і на рівні окремих регіонів; як на рівні окремих регіонів та сфер людської діяльності, так і на рівні господарських одиниць. Для цього необхідно виявляти фактори, які впливають на структуру зайнятості, методи впливу на ці фактори, а також критерії раціональної зайнятості, відповідно до яких слід здійснювати вплив. Оскільки зайнятість, як випливає з її визначення, з одного боку, характеризує структуру трудових ресурсів, а з іншого, непрямим способом – структуру народного господарства, то до факторів, які впливають на зайнятість, належать усі фактори, які впливають і на розвиток народного господарства, і на трудові ресурси. Це фактори економічного, організаційного і соціального характеру, в тому числі й демографічного. Вони не є однорідними і впливають з різною силою і спрямуванням. Тому рівень зайнятості працездатного населення суттєво відрізняється в межах держави, регіону, області.

Выводы: ВИСНОВКИ В Україні майже відсутня державна підтримка зайнятості через податкову, фінансову, інноваційну системи. Водночас законодавче стимулювання створення нових робочих місць через систему податкових пільг підприємствам є найефективнішим механізмом подолання безробіття в регіонах. Доцільно адаптувати до національних умов зарубіжну практику пільгового кредитування підприємств, які збільшують кількість зайнятих, практику фіскальних пільг для тих суб’єктів господарювання, котрим вдається зберегти працюючих за повного робочого дня, надання податкових і кредитних пільг для підприємств, які виділяють квоту для працевлаштування соціально вразливих верств населення та працевлаштують їх понад виділену квоту. У регіонах із високим рівнем безробіття особливу увагу слід надавати заходам у сфері інвестиційної політики. Для того, щоб органи державного управління та місцевого самоврядування могли суттєво вплинути на соціально-економічний розвиток регіонів слід усунути недоліки бюджетного планування, зменшити залежність регіонального розвитку від державного бюджету. Важливо також: розширити практику розробки програм реалізації регіональної соціальної політики, зокрема в контексті завдань побудови схем розвитку продуктивних сил регіонів, регіональних схем збереження та розвитку робочих місць тощо; проводити незалежну експертизу нормативно-правових актів із погляду їх наслідків для регіону та раціональних соціальних стандартів; підтримувати, поширювати та пропагувати досвід місцевих ініціатив у сфері реалізації соціальних благ, проведення соціальної роботи; забезпечити постійний моніторинг за станом регіонального ринку праці; удосконалити систему регіональної статистики в сфері трудовикористання, зокрема з питань обліку незайнятого населення та робочих місць; оптимізувати механізм відбору інвестиційних проектів стосовно питань збереження діючих і створення нових робочих місць.

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Васильченко В. С. Управління трудовим потенціалом: Навч. Посіб / В. С. Васильченко, А. М. Гриненко, О. А. Грішнова, Л. П. Керб. – К.: КНЕУ, 2005. – 403 с. 2. Данюк В. М. Менеджмент персоналу / В. М. Данюк, С. О. Цимбалюк, та інші. – Київ: КНЕУ, 2004. – 398 с. 3. Державна служба статистики України // Електроний ресурс. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/ 4. Крушельницька О. В. Управління персоналом: Навчальний посібник / О. В. Крушельницька, Д. П. Мельничук. – К.: "Кондор". – 2009. – 296 с. 5. Управління персоналом: Навчальний посібник / Л. Б. Балабанова, О. В. Сардак. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2006. – 471 с.