Вступление: ВСТУП
На сучасному етапі тіньова економіка відіграє важливу роль у соціально-економічному розвитку суспільства, як негативну так і позитивну за допустимого її рівня. Проте, реальний рівень тіньової економіки в Україні перевищує допустиме значення і становить загрозу національній безпеці держави. З огляду на це, Україні необхідно розробити чітку довгострокову програму з детінізації економіки зі суворим контролем її виконання. Існування такого соціально-економічного явища, як тіньовий ринок праці зумовлює суттєве скорочення в структурі доходів бюджету, а саме – частки податкових надходжень. Обсяги ресурсів, що обертаються у сфері тіньового ринку праці, являють собою суттєву перешкоду на шляху до забезпечення сталого розвитку економіки країни, що і зумовлює актуальність нашого дослідження.
Однією з найбільших проблем України є неповна зайнятість населення. Причиною цього є нераціональне використання робочої сили й відсутність економічних умов, які дали б змогу людям застосовувати свої навички у продуктивній роботі за пристойну плату. Тому в загальному плані і досить ясно проводиться економічний аналіз поведінки роботодавців і взаємовідносин між ними і працівниками викладаються загальноекономічні поняття, дається короткий огляд проблем попиту і пропозиції на ринку праці, що дозволяє побачити взаємовідносини головних сил, діючих на ринку праці, як працюють механізми формування поведінки на ринку праці, а також визначити наслідки цієї поведінки для державної політики.
Різні аспекти розвитку тіньової економіки досліджувались такими науковцями, як М. І.Миколаєва, В. О. Любімова, А. Ю. Шевяков, М. І. Мельник, О. М. Литвак та ін. Проте, за винятком З. С. Варналія, в їхніх працях не виділяється та самостійно не аналізується така складова тіньової економіки, як ринок праці. Це обумовлює актуальність і необхідність подальшого дослідження даної проблеми.
ВСТУП
Процес реформування економіки потребує вдосконалення структури робочої сили. Частина працівників за своїми професійно-кваліфікаційними характеристиками не відповідає новим вимогам економіки. Зростає структурне безробіття, оскільки пропозиція робочої сили не збігається зі структурою робочих місць. Високий рівень безробіття призводить до економічних витрат, соціального напруження і недовикористання трудового потенціалу. Значні соціально-економічні наслідки має довготривале безробіття.
Безробіття не тільки погіршує економічний стан вимушено незайнятих, але й зменшує використання трудового потенціалу. Від недовикористання трудового потенціалу, втрат потенційних можливостей виробництва товарів і послуг страждають як окремі люди, так і суспільство в цілому. У результаті погіршується стан фізичного й психічного здоров'я не тільки осіб працездатного віку, а й найбільш вразливих верств населення – дітей і людей похилого віку, оскільки батьки чи близькі їм люди неспроможні надати матеріальну допомогу, забезпечувати високоякісними продуктами і дефіцитними ліками. Це веде до погіршення генофонду суспільства, зменшення величини трудового потенціалу всієї країни.
Безробіття потрібно вивчати й регулювати, а для цього, передусім, потрібно вміти вимірювати його як статистичну величину. Безробіття в регіоні визначають за допомогою рівня і середньої тривалості безробіття. Залежно від критеріїв входження тих чи інших осіб до розряду безробітних і бази, з якою порівнюють їхню кількість, розрізняють рівень офіційного (зареєстрованого) безробіття і рівень безробіття, обчисленого за методологією міжнародної організації праці (МОП).
Проблему ринку праці вивчають вчені-економісти: Г. Т. Завіновська, Л. И. Хуков, С. М. Алупко, Е. М. Ліанова та інші. Однак, дана проблема для України залишається актуальною і малодослідженою.