Вступление: Сленг як різновид мовного субстандарту традиційно привертає увагу вітчизняних і зарубіжних філологів завдяки яскравому емоційно-експресивному забарвленню, лаконічності й образності сленгізмів, здатності постійно змінювати кордони, що розділяють його з мовною нормою.
Мовна карта світу – це географічна карта, на котрій є і держава, і міста, області та інше. Це карта вже засвоєна людиною світу, але вона постійно узгоджується з перебудовуваннями, які люди створюють у процесі своєї діяльності. Мова постійно зазнає певних змін, узгоджених додатків, перетворень. Як результат, з’являються нові явища, нові моделі, значення, нові слова. Окремі види розбіжностей мають назву діалекту, жаргону, сленгу. Сленг – це лексика розмовного типу; це слова, що у стандартній мові або не вживаються, або мають особливий лексико-семантичний зміст.
Сленг заповнює нішу в англійській мові, займаючи середню позицію між стандартними та неофіційними словами, які сприймаються загальною публікою, та спеціальними словами і виразами, відомими лише відносно малим соціальним підгрупам.
При здійсненні перекладу сленгізмів на неспоріднену мову виникають труднощі, зумовлені стилістичними, лексичними та граматичними відмінностями мов оригіналу та перекладу.
Аналiз особливостей перекладу одиниць зниженої лексики, зокрема сленгу, поки що лишається на периферії уваги лiнгвiстiв, хоча цiй проблемi присвяченi роботи В.Н. Крупнова, Г.А. Судзиловського, P.I. Розіної,
Т.А. Соловйової та деяких інших науковцiв. Проблему функціонування американського сленгу та особливостей його перекладу досліджували такі вчені-лінгвісти, як: В.А. Хомяков, О.Л Клименко, С.В. Пиркало, В.М. Жирмунський, О.П. Брандер, В.О. Дорда та інші. Вищезгаданi лiнгвiсти в основному розглядають проблему джерел виникнення сленгу, їx словотворення.
Тому актуальнiсть дослiдження зумовлена тим, що одна із найскладнiших для перекладознавства проблем – визначення сутності зниженої лексики (сленгу) та шляхiв передачi її значення при перекладi українською мовою подано на пiдставi положень лiнгвiстичного та прагматичного пiдходiв, що спираються на попереднi розробки семантичних та етимологічних досліджень.
Об’єктом дослідження є сленг як лексична категорія.
Предмет аналізу – особливості перекладу сленгу.
Мета дослідження полягає у виявленні та характеристиці особливостей перекладу сленгу на матеріалі англомовного художнього дискурсу.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення конкретних завдань, а саме:
? проаналізувати питання перекладу сленгу як своєрідного засобу вербалізації явищ буття;
? охарактеризувати проблему адекватності передачі сленгу в сучасних перкалдознавчих студіях;
? визначити та охарактеризувати стилістичні, лексичні та граматичні труднощі під час перекладу сленгу;
? дослідити специфіку перекладу сленгу на прикладі англомовної художньої прози.
Матеріалом дослідження послугувала англомовна художня проза, а саме твори Д. Хеммета в оригіналі та перекладах.
Структура виконаного дослідження обумовлена його метою та завданнями і складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків та списку використаної літератури.