Выводы: Таким чином, підсумовуючи, було зроблено висновок, що банківська система – це законодавчо визначена, ієрархічно структурована система взаємозв'язаних банків, що забезпечує ефективне функціонування грошового ринку та сприяє розвитку економіки.
Банківська система України є дворівневою, що свідчить про її подібність до банківських систем європейських країн. За основними параметрами вона наближається до німецької моделі побудови і розвитку банківської системи, оскільки у її структурі органічно поєднані універсальні та спеціалізовані банки на чолі із незалежним від інших державних інституцій національним банком України. Другий рівень банківської системи утворюють універсальні та спеціалізовані комерційні банки. Загалом організація банківської системи України відповідає вимогам розвитку держави із ринковою економікою, що потребує структурної перебудови для подальшого розвитку.
Банки у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", законодавством України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України і своїми статутами.
Стратегічна лінія впливу банківської систему на розвиток економіки України полягає в максимальному використанні іноземного банківського капіталу для посилення інвестиційних можливостей української економіки та у контролі і коректному обмеженні негативних наслідків для національної банківської системи. Європейський вибір України має поєднуватися з політикою першості національних інтересів, розумного і зваженого протекціонізму, що допоможе сформувати збалансовану структуру національної банківської системи.
Світова фінансова криза виявила вразливість банківської системи. Тому для виходу з кризи потрібна стабілізація банківської системи, як ключова умова відновлення економічного зростання в Україні, підтримка ліквідності та платоспроможності українських банків, підвищення довіри населення до банківської системи загалом, удосконалення регулювання ліквідності банків, підвищення дієвості нормативів ліквідності, здійснення масштабної реформи банківського сектора.
Говорячи про необхідні для підвищення конкурентоспроможності банківського сектора України умови, слід зазначити, що для того, щоб відповідати вимогам та викликам сьо¬годення, процес упровадження змін у банківському секторі повинен мати постійний характер. Ідеться не про подальшу регламентацію діяльності банків (контроль, нагляд тощо), бо в цій справі вже напрацьовано достатньо механізмів, а про створення середовища, в якому вони можуть нормально функціонувати як з фінансової точки зору, так і з погляду ле¬галізації.
У фінансовій площині передусім потрібно створити умо¬ви для розвитку середньо- та довгострокових стратегій. У цьому контексті особливого значення набуває стабілізація фі¬нансових ринків, зниження волатильності фінансових інструментів, збереження стабільного курсу гривні, оскільки це безпосередньо впливає на ціни кредитних продуктів.
Важливим є питання свободи економічної діяльності, політичної ситуації, стану соціальної сфери та численних соціальних проблем. Рівень життя населення, політичні настрої, панівні ідеології, релігія, розвиток освіти, стан сфери послуг, виробництва товарів, міжнародне положення країни – усе це так чи інакше впливає на здійснювані з метою поліпшення стану банківської системи зміни.
Це умови зовнішні. Проте, як відомо, конкурентноздатність галузі (у даному випадку – банківського сектору економіки) формується насамперед конкурентноздатністю кожного окремого її суб'єкта (тобто банку). Звідси випливає важливість для проведення бажаних змін умов внутрішніх. А це:
особливості формування статутно¬го капіталу та пріоритетні напрями йо¬го концентрації;
універсалізація банківської діяль¬ності;
територіальне наближення послуг до цільових груп споживачів;
пропозиція банківських продуктів;
можливості варіації цін на запропо¬новані послуги;
стан банківських технологій;
стан управління та якість управлінського персоналу;
імідж бан¬ку як в Україні, так і за кордоном (що, у свою чергу, досягається завдяки стандартам обслуговування клієнтів; дотриманню законів, етичних норм і правил чесного ведення бізнесу; сумлінному виконанню зобов'язань та постійному піклуванню про власну ре¬путацію);
турбота про працівників банків¬ської установи, створення умов для реалізації кожним із них своїх здібностей;
відповідність якості послуг міжна¬родним стандартам (ISO, Європейського Союзу, ООН, S.W.I.F.T, Міжнародного валютного фонду та ін.);
власна концепція розвитку та уп¬равління;
система інформаційного забезпечення процесів управління;
системний аналіз та прогнозуван¬ня діяльності банку;
стан внутрішньобанківської нормативної бази, яка б усебічно регламентувала діяльність банку (інструкцій, методик, положень, технологічних карт, функціональних обов'язків, прав досту¬пу до баз даних, прав підпису документів, аналітичної бази облікових процедур, принципів конфіденційності тощо);
процедура підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень.
Таким чином, для ефективного проведення змін з метою підвищення конкурентноздатності банківського сектора необхідне поєднання сприятливих зовнішніх і внутрішніх умов, які б разом створили певне позитивне середовище для функціонування і успішної діяльності банків України.
Таким чином, пропонований підхід щодо ефективності функціонування банківської системи України в сучасних умовах інтеграції і глобалізації адаптований на:
– стратегічний напрям розвитку національної банківської системи України має стати її спрямованість у світовий банківський простір на основі глобалізації фінансових ринків;
– концентрацію українського банківського капіталу та зростання капіталізації, що сприятиме підвищенню її фінансової стійкості та надійності;
– посилення конкуренції на ринку банківських послуг України сприятиме зниженню вартості фінансових ресурсів та зростанню їхньої доступності для підприємств і населення;
– збільшення присутності іноземного капіталу в національній банківській системі та забезпечення і дотримання національних інтересів, щодо недопущення загроз фінансовій безпеці країни.