Суміжні права

Содержание: ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ЯК ПРАВО НА РЕЗУЛЬТАТ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ 6 1.1. Поняття інтелектуальної власності 6 1.2. Об'єкти інтелектуальної власності 7 1.3. Суб’єкти права інтелектуальної власності 10 1.4. Джерела правового регулювання інтелектуальної власності 15 РОЗДІЛ ІІ. СУМІЖНІ ПРАВА 19 2.1. Авторське право та суміжні права: поняття та характеристика 19 2.2. Суб'єкти суміжних прав та їх правомочності: права власників суміжних прав - права виконавця, права виробників фонограм або відеограм, права організацій ефірного мовлення 21 РОЗДІЛ ІІІ. ЗАХИСТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ 29 3.1. Види порушень авторського права і суміжних прав 29 3.2. Способи цивільно-правового захисту 31 ВИСНОВКИ 35 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 36

Вступление: ВСТУП Актуальність. Сьогодні інтелектуальна діяльність людини важлива і має першорядне значення не лише для духовного розвитку людини і людства, але і для соціального й економічного стану будь-якої держави. Вона є важливою складовою частиною безпеки держави, оскільки недостатній інтелектуальний потенціал, що є, в першу чергу, наслідком недостатньої нормативно-правової бази, веде до неконкурентоспроможною економіці, а отже, слабкій державі. Нові інформаційні технології відкривають практично необмежені і ще погано вивчені, не тільки в правовому, а й у філософському сенсі можливості. Вони дозволяють значно ширше і швидше застосовувати в суспільному житті нові результати інтелектуальної діяльності. Конституція України в статті 54 гарантує свободу літературної, художньої, наукової та технічної творчості. Кожний громадянин України має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, які встановлені законом. Інтелектуальна діяльність є одним з найвагоміших факторів розвитку економіки. Необхідність вироблення ефективних засобів правової охорони суспільних відносин у сфері створення і використання результатів інтелектуальної діяльності, особливо права власників суміжних прав - права виконавця, права виробників фонограм або відеограм, права організацій ефірного мовлення зумовлена часом. Особливе місце у даній сфері належить вивченню та аналізу суміжних прав як складової частини в системі цивільно-правової охорони інтелектуальної власності в Україні. Творчі працівники прагнуть до того, щоб їхні твори розповсюджувалися серед широкого кола людей. Автори не в змозі самостійно досягти такого результату. Для цього необхідні посередники-професіонали, які подають твір у формі, найбільш пристосованій для сприйняття максимально широким колом людей. П'єсу пишуть для того, щоб поставити її на сцені, пісню, – щоб її виконав співак-професіонал або щоб її записали на компакт-диск, передали по радіо. Особи, які використовують літературні або художні твори для того, щоб зробити їх доступними широкій аудиторії, також вимагають захисту від незаконного використання їхнього внеску в процес додання гласності твору. Суміжні права останнім часом набули прискореного розвитку. Сучасні технічні засоби надають можливість певним чином фіксувати виконання будь-якого виконавця і в такий спосіб вилучати дохід із чужої майстерності, таланту. Щоб цьому запобігти і запроваджено захист суміжних прав. Метою даної курсової роботи є комплексний теоретичний аналіз суміжних прав у сфері інтелектуальної власності як форми реалізації суб’єктивних правомочностей права виконавця, виробників фонограм або відеограм та організацій ефірного мовлення в Україні. Для досягнення мети були поставлені наступні завдання: ? розкрити зміст інтелектуальної власності як права на результат творчої діяльності людини; ? визначити поняття та дати загальну характеристику авторському праву та суміжним правам та дослідити права суб’єктів суміжних прав; ? означити види порушень авторського права і суміжних прав та охарактеризувати способи їх цивільного-правового захисту. Об'єктом дослідження є інститут суміжних прав. Предметом дослідження є суміжні права, їх співвідношення з авторськими правами, місце інституту суміжних прав в системі цивільного права у сфері інтелектуальної власності, права суб'єктів суміжних прав, їх порушення та цивільно-правові способи захисту. Теоретичною базою для роботи слугували роботи відомих учених-юристів. Із загальних питань теорії права та цивільного права: С.С. Алексєєва, О.С. Іоффе, О.О. Красавчикова, В.В. Лазарева, С.В. Липень, Л.А. Лунца, Н.С. Малеїна, М.М. Марченко, Г.К. Матвєєва, І.Б. Новицького,. З проблем у сфері інтелектуальної власності роботи таких авторів: Ч.Н. Азімова, Б.С. Антимонова, М.М. Богуславського, В.А. Ваксберга, Е.П. Гаврилова, М.В. Гордона, І.А. Грінгольц, В.А. Дозорцева, В.Я. Іонаса, О.С. Іоффе, В.М. Корецького, М.М. Кузнецова, Ю.Г. Матвєєва, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, Н.А. Райгородського, І.В. Савельєвої, О.Д. Святоцького, А.П. Сергєєва, В.І. Серебровського, Є.А. Флейшиц, І.Я. Хейфец, С.А. Чернишової, В.Л. Черткова, О.К. Юрченко та ін. Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Курсову роботу викладено на 41 сторінці. Список використаних джерел налічує 40 найменувань, 8 з яких – іноземною мовою.

Выводы: ВИСНОВКИ Тема роботи була розглянута шляхом розподілу курсової роботи на три розділи, які в свою чергу розподіляються на окремі питання, а саме: в першому розділі висвітлено інтелектуальні власність як право на результат творчої діяльності людини через поняття, об’єкти, суб’єкти інтелектуальної власності, та дано характеристику джерелам правового регулювання інтелектуальної власності, в другому розділі розглянуто поняття суміжних прав, охарактеризовано авторське право та суміжні права, а також права суб’єктів суміжного права, третій же розділ присвячено захисту авторських і суміжних прав, зокрема на видах порушень авторського права та суміжних прав, цивільно-правових способах захисту означених прав. При вивченні даної тему було опрацьовано положення законодавчих актів, серед яких Цивільний кодекс України, закон України «Про внесення змін до закону України «Про авторське право і суміжні права»» від 11.07.2001 року та багато інших нормативно-правових актів, використано науково-практичні коментарі, як 2004 року, так і 2008 року, до Цивільного кодексу України, а також погляди сучасних цивілістів, наприклад О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Д. В. Задихайло, Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової, Н. Ю. Голубєвої. Підводячи підсумок, зазначимо що у спеціальній юридичній літературі з питань інтелектуальної власності можна знайти різні визначення поняття «право інтелек¬туальної власності»: в об'єктивному розмінні (як цивільно-право¬вий інститут) та в суб'єктивному розумінні (як суб'єктивне право). Слід відрізняти об'єкти цивільного права, об'єкти права інтелектуальної власності і результати інтелектуальної діяльності. Останнє поняття часто вживають у значенні об'єкта інтелектуальної власності чи об'єкта правової охорони. Особливістю ж суміжних прав є те, що вони ґрунтуються на використанні чужих авторських прав. Суміжні права випливають із творчої діяльності з реалізації, використання вже обнародуваних творів літератури і мистецтва. Існують три різновиди суміжних прав: права виконавців на їхнє виконання, права виробників фонограм або відеограм на їхні фонограми або відеограми й права організацій ефірного мовлення на їхні радіо- і телевізійні програми. Так суміжні права є подібними до авторського права, але мають свої особливості. Так право виконавців складається з двох складових, а саме особистого немайнового права і майнового права. Право виробників фонограм, виробників відеограм складається з аналогу особистого немайнового права – права на згадування свого імені (або назви своїх юридичних осіб) – та майнового права. Необхідно зазначити, що у суб’єктів суміжних прав, на відміну від авторських, обсяг їхніх майнових прав обмежено: ті види використання записів виконань або інших звуків чи зображень, які за цими суб’єктами не закріплено Законом, є вільними для використання. Стосовно захисту суміжних прав, то він здійснюється у встановленому законом порядку, але переважними способами захисту авторських та суміжних прав є цивільно-правові. Доречно зазначити, що суб'єкт сумiжних прав (виконавцi не враховуються) не може користатися такою мiрою як пред'явлення вимоги про внесення виправлень i про усунення спотворення, оскiльки не має вiдповiдного абсолютного права. У разi перекручення звукозапису чи програми мовлення вiн може використати тiльки договiрнi гарантiї. Вiдзначимо, що публiкацiї про порушення сумiжних прав, як самостiйна мiра захисту, як правило, є юридично некорисною для вiдновлення сумiжних прав i повинна застосовуватися поряд з iншими мiрами, що передбаченi у законному порядку. Спосiб заборони дiй, що порушують сумiжне право, застосовний як з iншими мiрами, так i самостiйно. Його самостiйне застосування ефективне для вiдвернення майнових втрат вiд порушення. Але, якщо правопорушення дiйшло стадiї спричинення шкоди, вiн має бути використаний разом з компенсацiйними заходами. Для виконавцiв заборона дiй, що порушують виключне право, має бiльш широке значення, оскiльки вона одна здатна захистити їх немайновий iнтерес. Спосiб же визнання права застосовний для захисту сумiжних прав, але має бiльш вузьке значення, нiж для авторiв. За його допомогою порушенi сумiжнi права не можуть бути поновленi повнiстю, бо визнання права не поновить майнових втрат. Цей спосiб виконує допомiжну функцiю в процесi захисту сумiжних прав та застосовується як передумова використання iнших заходiв. Для виконавцiв (як i для авторiв) цей спосiб є цiнним сам собою в разi захисту особистих немайнових прав. Найбiльш важливе значення для вiдновлення порушених сумiжних прав мають компенсацiйнi способи захисту (вiдшкодування збиткiв, вилучення на користь суб'єкта сумiжних прав незаконних прибуткiв порушника, виплата компенсацiї), оскiльки вони в повнiй мiрi здатнi поновити порушене сумiжне право та компенсувати майновi втрати.  

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Буркацький Л. К Захист цивільного права та інтересу: Методика складання документів, коментарі, позовні та інші заяви: Навч. посіб¬ник / Л. К. Буркацький. — К. : Юрінком Інтер, 2005. - 400 с. 2. Великий енциклопедичний юридичний словник / За редакцією акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. – К. : ТОВ «Видавництво ”Юридична думка”», 2007. – 992 с. 3. Гражданское право / Под ред. Ю. К. Толстого и А. П. Сергеева. — СпБ. : Теис, 1996. - 552 с. 4. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. Изд. 2-е, стереотип. — М. : Статут, 2001. - 411 с. 5. Дегтярев С. Л. Особенности расемотрения дел о возмещении убытков / С. Л. Дегтярев // Гражданское судопроизводство: особенности расемотрения отдельных категорий дел: учебно-практическое пособие. — М. : Юрист, 2001. - С. 36-48. 6. Дроб'язко В. С. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник / В. С. Дроб'язко, Р. В. Дроб'язко . — К. : Юрінком Інтер, 2004. - 512 с. 7. Защита прав на интеллектуальную собственность. Практическое руководство. — М., 2004. - 588 с. 8. Інтелектуальна власність та її захист: Нормативно-правове регулю¬вання. — 3-є вид., перероб і доповн. — К. : КНТ, 2006, 480 с. 9. Карпухина С. И. Защита интеллектуальной собственности и патен-товедение: Учебник / С. И. Карпухина. — М. : Международные отношения, 2004. - 400 с. 10. Конституція України № 254к/96-ВР від 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996 р., № 30, стаття 141 11. Кубах А. І. Право інтелектуальної власності: Навч. Посібник / А. І. Кубах. – Харків : ХНАМГ, 2008. - 149 с. 12. Международное частное право: Сб. документов: Учебное пособие / Сост. Д. В. Задыхайло. — Харьков, 1998. – 648 с. 13. Охорона інтелектуальної власності: Нормативно-правові акти / За заг. ред. О . Д. Святоцького. — К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. - 1176 с. 14. Право інтелектуальної власності: Акад. курс: Підруч. для студ. вищих навч. П68 закладів / О. П. Орлюк, Г. О. Андрощук, О. Б. Бутнік-Сіверський та ін.; За ред. О. П. Орлюк, О. Д. Святоцького. — К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2007.- 690 с. 15. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів. — 2-е вид., перероб. і допов. — К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. - 236 с 16. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 11.07.2001№ 2627-ІІІ // Голос України від 16.08.2001 № 146, с. 328-329 17. Про архітектурну діяльність: Закон України від 20 травня 1999 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 31, ст. 246. 18. Про видавничу справу: Закон України від 5 червня 1997 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 32, ст. 206. 19. Про внесення змін до закону України «Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 12.01.2006 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 18, ст. 155. 20. Про Державну службу інтелектуальної власності України: Положення // Указ Президента України № 436/2011 21. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 1, ст. 1. 22. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 48, ст. 650. 23. Про кінематографію: Закон України від 13 січня 1998 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 22, ст. 114. 24. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки: Закон України від 11 липня 2001 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 48, ст. 253. 25. Про професійних творчих працівників та творчі спілки: Закон України від 7 жовтня 1997 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 52, ст. 312. 26. Про рекламу: Закон України від 3 липня 1996 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 39, ст. 181. 27. Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм: Закон України від 23.03.2000 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 24, ст. 183. 28. Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. — 2-е изд., перераб. и доп / А. П. Сергеев. — М. : ТК "Велби", 2004, 752 с. 29. Стефанчук Р. Особисті немайнові права фізичних осіб (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту): Монографія / Відп. ред. Я. М. Шевченко. — К. : КНТ, 2008. – 36 с. 30. Фурса С. Докази і доказування у цивільному процесі: Науково-практичний посібник / C. Фурса, Т. Цюра. — К. : Видавець Фурса С. Я. КНТ, 2005. - 608 с. 31. Цибульов П. М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник / П. М. Цибульов. – К. : „Інст. інтел. власності і права”, 2005. – 112 с. 32. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України від 03.10.2003 2003 р., № 40, стаття 356 33. Цивільний кодекс України: Коментар. Видання друге із змінами за станом на 15 січня 2004 р. – Х. : ТОВ "Одіссей", 2004. – 856 с. 34. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової, Н. Ю. Голубєвої. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 740 с. 35. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К.: Істина, 2004. – 928 с. 36. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О. В. Дзера (кер. авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – 2-е вид., допов. і перероб. — К. : Юрінком Інтер, 2005. – Кн. 1. - 736 с. 37. Цивільне право України: Підручник: У 2 т.: Т. 1 / В. І. Борисова, Л. М. Баранова, І. В. Жилінкова та ін. / За заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо- Фатєєвої, В. Л. Яроцького. — К. : Юрінком Інтер, 2004. - 552 с. 38. Цивільне право України. Частина перша / Ч.Н. Азімов, М.М. Сібільов, В.І. Борисова та ін. / За ред. Ч. Л.Азімова, С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. — Харків: Право, 2000. - 368 с. 39. Чечот Д. М. Субьективное право и формы его защиты / Д. М. Чечот. — Л. : Изд-во Ленингр. унта, 1968. - 72 с. 40. Штефан А. Цивільно-правові способи захисту авторського права і суміжних прав / А. Штефан // Журнал "Теорія і практика інтелектуальної власності", № 2. - 2009. - № 5. - С. 3-14.