Державна політика соціального забезпечення в Україні

Содержание: ЗМІСТ ВСТУП 3 1. Соціальне страхування як напрямок соціального захисту населення 4 2. Державна політика соціального забезпечення в Україні 6 ВИСНОВКИ 14 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 16

Вступление: ВСТУП Матеріальною основою реалізації права громадян на соціальний захист є соціальне страхування, що ґрунтується сьогодні на принципах паритетності, солідарності поколінь та перерозподілі коштів від працездатних до непрацездатних. Така основа для соціального забезпечення є універсальним методом його фінансування. Після набуття Україною незалежності інститут соціального страхування поступово став провідною формою реалізації прав громадян на соціальний захист. Водночас інститут продовжує активно розвиватись під впливом чинників економічного та демографічного характеру, що створюють досить жорсткі зовнішні умови для його функціонування. Сьогодні в Україні дуже важливим є питання соціального розвитку економіки. Та це не можливо без соціального захисту населення. Питання соціального забезпечення насамперед вирішує система соціального страхування, як система підтримки незахищених верств населення з боку держави. Економічний зміст соціального страхування полягає формуванні спеціальних страхових фондів за рахунок обов’язкових страхових внесків працівників і роботодавців та у використанні коштів цих фондів для компенсації втрати трудового доходу чи підтримки внаслідок дії універсальних соціальних ризиків.

Выводы: ВИСНОВКИ Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Соціальний захист населення є функцією держави й невід’ємною частиною економіки. У сучасному суспільстві існують дві соціально-політичні течії: соціалістична й ліберальна. Соціальний захист – це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах. Результатом цих заходів є стан захищеності або безпека людини, особи. Таким чином, до соціального захисту треба віднести соціальну допомогу, соціальне страхування, сімейну та гендерну політику, програми зайнятості, охорону здоров’я та ін. Соціальне страхування – фундаментальна основа державної системи соціального захисту населення, що уможливлює матеріальне забезпечення і підтримку непрацездатних громадян за рахунок фондів, сформованих працездатними членами суспільства. На сьогодні державну політику України у сфері соціального захисту та соціального забезпечення формує низка актів Верховної Ради України, Президента та Кабінету Міністрів України. При аналізі даного масиву нормативно-правових актів слід враховувати, що вказані державні органи влади здійснюють нормотворчий вплив на політику України у сфері соціального захисту та соціального забезпечення, як і в інших галузях, виходячи з розподілу владних повноважень, закріпленого в чинній Конституції України. У такий спосіб Верховна Рада України реалізує свої повноваження щодо визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, затвердження загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку, а також повноваження щодо законодавчого визначення засад соціального захисту. На практиці Верховна Рада України здійснює зазначені повноваження через прийняття законів, використання механізмів парламентського контролю і, зокрема, шляхом проведення парламентських слухань. В Україні сформувалися основні види соціального страхування. На сьогоднішній день у науковій літературі виділено п’ять його основних видів: пенсійне страхування; медичне страхування; страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Особливо актуальною на сьогодні є проблема формування та подальшого розвитку соціального страхування, тому що в державі відбуваються кардинальні зміни в економічній системі. В той же час інтеграція України до ЄС, вимагає забезпечення соціального захисту всіх верств населення на європейському рівні та перехід до європейських цінностей життя.

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Конституція України: Закон від 28.06.1996 №254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 30. – С. 141. 2. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням: закон України від 04.11.2004 №2152-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №2 . – С. 63. 3. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1998. – №23. – С. 121. 4. Абросимов П. Германия: вчера, сегодня, завтра / П. Абросимов // Диалог. – 2006. – № 9. – С. 82-91. 5. Артем’єва Л. Пенсійне і соціальне страхування: Консультації. Роз’яснення спеціалістів міністерств та відомств. Нормативна база. Первинна документація / Л. Артем’єва, Н. Діброва, О. Дибченко, О. Кантерман, О. Морєва; А. Бабак (голов. ред.). – Д. : Баланс-Клуб, 2008. – 191 с. 6. Баринова М. Пенсионное обеспечение: новые подходы / М. Баринова // Человек и труд. – 2005. – № 11. – С. 44-47. 7. Брунь С. Обов’язкове страхування: проблеми і перспективи / С. Брунь // Укр. слово. – 2007. – 4 квіт. – С. 3. 8. Бурджалов Ф. Э. Типы социальной политики: концепции, практика / Ф. Э. Бурджалов, И. В. Гришин, З. Я. Сванидзе, И. В. Соболева // Общество и экономика. – 2006. – №1-2. – С. 19-20. 9. Вашев О. Загальнодержавне медичне страхування як складова соціальної політики в умовах реформування системи охорони здоров’я / О. Вишнев // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні. – К., 2001. – 88 с. 10. Губар О. Є. Соціальне страхування у забезпеченні суспільного добробуту / О. Є. Губар // Фінанси України. – 2002. – №8. – С. 130-136. 11. Кнаак Р. Социальное партнерство: западный опит / Р. Кнаак // Вопросы экономики. – 2004. – №5. – С. 90-92.