Поиск по каталогу
расширенный поиск
Украина, г.Киев
тел.: (066)772-50-34
(098)902-14-71
(093)107-18-04

email: info@7000.kiev.ua
Загальноосвітні дисципліни»Філософія»

Наука як вища форма раціонального пізнання.

Карточка работы:93782
Цена:
Тема: Наука як вища форма раціонального пізнання.
Предмет:Філософія
Дата выполнения:2007
Специальность (факультет):Захист інформації в комп’ютерних мережах
Тип:Реферат
Задание:
ВУЗ:Національний Технічний Університет України "Київський політехнічний інститут" (НТУУ "КПІ")
Содержание:Вступ 3 1. Гносеологічна проблема в історії філософської думки 4 2. Діалектика суб'єкта й об'єкта пізнання. Пізнання і практика 6 3. Чуттєве і раціональне в пізнанні 9 3. Істина, умови й шляхи її досягнення 13 4. Практика – критерій істини 15 Висновок 16 Література 20
Курс:6
Реферат:
Язык:укр
Вступление:Теорія пізнання (гносеологія) – один з основних розділів філософії. Вона досліджує природу людського пізнання, закономірності переходу від знання явищ до осягнення їх сутності, методи та шляхи досягнення істини та її категорії. В основі наукової гносеології лежить матеріалістична діалектика, яка водночас є логікою і в певному розумінні збігається з теорією пізнання. На відміну від психології, теорія пізнання як філософська наука досліджує не характер індивідуальних, функціонуючих у психіці механізмів пізнання, а всезагальні основи, що дають підстави говорити про ці результати як про знання, в яких знаходить адекватне відображення об'єктивний світ. Теорія пізнання прагне виявити і критично дослідити умови істинності будь-якого знання, виявити ті граничні основи, які дають змогу робити висновки про ступінь обґрунтованості знань з будь-якої сфери і їх відповідність об'єктивному аналогу. Оскільки теорія пізнання не може виходити із припущення про існування передумов, які не аналізуються, а приймаються як загальноприйняті, то вона не може вибудовуватися так, як вибудовуються теорії конкретних наук.
Объём работы:
16
Выводы:Історія пізнання в самій філософії вказує, що філософія впливає на наукове пізнання певною мірою на всіх його етапах, але найбільше – при побудові теорій, особливо фундаментальних. Найактивніше це відбувається під час стрімкого ламання понять та принципів у процесі наукових революцій. Але такий вплив може бути як позитивним, так і негативним. Це залежить від того, якою саме філософією керується вчений. «Погана філософія, – казав В. Гайзенберг, – потайки винищує хорошу фізику». Спочатку методологія ґрунтувалася на знаннях, які диктувала геометрія як наука, де містилися нормативні вказівки для вивчення реального світу. Потім методологія виступала як комплекс правил для вивчення всесвіту і перейшла у сферу філософії. Платон і Арістотель розглядали методологію як логічну універсальну систему, засіб істинного пізнання. Тривалий час проблеми методології не посідали належного місця в науці через механістичність або релігійність тих чи інших поглядів на світ. Протягом багатьох століть емпіризм виступав вихідною позицією при розгляді всіх проблем. Новий поштовх розвиткові методології дали ідеалісти І. Кант і Г.В.Ф. Гегель, спробувавши розглянути закономірності в самому мисленні: сходження від конкретного до абстрактного, суперечності розвитку буття і мислення та ін. Усі досягнення минулого були опрацьовані у вигляді діалектичного методу пізнання реальної дійсності. Згідно цього методу будь-яке явище перебуває у процесі зміни, розвитку, в основі якого – взаємодія (боротьба) протилежностей. Термін походить від давньогрецького «dialektike» – мистецтво вести бесіду, полеміку, діалог. Ще давні греки розглядали діалог (зіткнення різних, навіть протилежних думок) як плідний спосіб досягнення істини. А сам термін змінював свій зміст, але з часів Гегеля за ним міцно закріпилося значення філософського методу, який визначає єдність протилежностей, розглядає поняття і предмети в розвитку. Діалектична логіка пізнання стала універсальним інструментом для всіх наук, при вивченні будь-яких проблем пізнання і практики. Діалектика як метод пізнання природи, суспільства і мислення, розглянута в єдності з логікою і теорією пізнання, є фундаментальним науковим принципом дослідження багатопланової і суперечної дійсності в усіх її проявах. Діалектичний підхід дає змогу обґрунтувати причинно-наслідкові зв’язки, процеси диференціації та інтеграції, постійну суперечність між сутністю і явищем, змістом і формою, об’єктивність в оцінюванні дійсності. Досвід і факти є джерелом, основою пізнання дійсності, а практика – критерієм істинності теорії. Діалектика як фундаментальний принцип і метод пізнання має величезну пояснювальну силу. Однак вона не підмінює конкретно наукові методи, пов’язані зі специфікою досліджуваної сфери. Діалектика виявляється в них і реалізується через них відповідно до вимог спадкоємності і не протиріччя в методології. Вплив філософських принципів на процес наукового дослідження зазвичай здійснюється не прямо й безпосередньо, а через методи, форми та концепції інших методологічних рівнів. Філософські методи не завжди наявно сповіщають про себе в процесі дослідження, вони можуть застосовуватись як свідомо, так і стихійно. Але будь-яка наука оперує елементами всезагального значення (закони, категорії, причини), які перетворюють цю науку на прикладну логіку, просякнуту філософією. Філософські принципи функціонують щодо науки у формі загальних регулятивів, універсальних норм, що створюють у своїй сукупності методологічну програму найвищого рівня. Ця програма повинна бути гнучким і динамічним загальним керівництвом дослідження. Важливо у теоретичних дослідженнях свідомо використовувати принципи, категорії і закони діалектики. Найважливішими принципами діалектики є принципи руху і розвитку, взаємозв’язку і взаємозумовленості, причинності тощо. Вони не заміняють собою загальнонаукових чи конкретно наукових методів, а переломлюються через них, проявляються при їх використанні. Світоглядним має стати принцип руху, зміни, розвитку, який сформувався ще у древній Греції і конкретизувався у так званому принципі історизму. Іншими словами, його використання дістало назву історичного методу. Застосування цього методу вимагає розглядати кожну систему як таку, що у своєму розвитку проходить ряд етапів (стадій): виникнення (зародження), становлення, розвинутого функціонування, перетворення в інший якісний стан. Або констатувати стадію розвитку системи з урахуванням попередніх чи наступних стадій. Важливу роль в науці відіграють принципи взаємообумовленості, взаємозв’язку, причинності. Передусім дослідник має бачити поняття зв’язку у контексті трьох філософських категорій: речі – властивості – відносини. Зв’язки належать до категорії відносин. Зв’язок явищ і речей у часі лежить в основі генетичного підходу, що дає змогу розкрити походження об’єктів. Крім того, слід зважати на класи, типи і види зв’язків у реальному світі і між поняттями. Зокрема, за зв’язками виділяють їх класи: управлінські, інформаційні, енергетичні. У свою чергу, кожен із цих класів зв’язків може існувати на множині трьох основних «речей» (сфер), між якими з’являються відносини. Ці сфери – це населення, господарство (соціальна, економічна сфера), природа (природне довкілля). Особливо важливим є принцип причинності. Згідно з цим принципом одні явища зумовлюють появу, розвиток чи функціонування інших. Наприклад, наявність сприятливих природних і соціально-економічних умов для розвитку приморських транспортно-торговельних комплексів (тепле незамерзаюче море, захищені бухти, суспільні потреби у зовнішній торгівлі) неодмінно спричиняють появу таких комплексів у відповідних місцях. Надзвичайно важливою в філософській методології є націлювальна роль парних філософських категорій змісту і форми, явища і суті, причини і наслідку, кількості і якості, необхідності і випадковості, можливості і дійсності, одиничного, особливого і загального (остання група вже не парна). Наприклад, правильне (діалектичне) розуміння парних категорій змісту і форми дає змогу розв’язати таку проблему, як роль торгівлі і торгівельних відносин в економіці. Одночасно кожен зміст має форму, форма – свій зміст. Одне без одного вони не існують. У цьому саме й полягає діалектика. Або категорії явища і суті. Завдання науки – дослідити суть об’єктів і процесів. Але це не можливо, коли не брати до уваги такої думки Гегеля, що «сутність проявляється», тобто за кожним явищем прихована певна сутність речей. Що стосується категорії (принципу) причини і причинності, то якщо є причина, то є і наслідок, який зумовлюється даною причиною. Проте в реальності (як і в поняттях) вони можуть мінятися місцями: наслідок стає причиною. Класичний приклад: територіальна система господарства є причиною формування відповідної їй системи розселення . А вона, у свою чергу, зумовлює формування територіальної системи послуг. Навпаки, якщо системи розселення і послуг вже сформовані, то вони активно впливають на подальше формування і функціонування системи господарства. Категорії якості і кількості працюють у діалектичному законі «переходу кількості в якість» (зростання значень кількісних показників явища призводить у кінцевому результаті до зміни суті цих явищ). Тобто, кожне явище чогось варте тоді, коли воно має не лише свою якісну, а й кількісну визначеність. Парні категорії необхідності і випадковості важливі для розуміння поняття закону. Бо закон – це передусім не лише суттєвий, але, що важливо, й необхідний зв’язок між явищами, процесами і їх сутностями. Важливі також категорії дійсності і можливості. Дійсним є те, що існує реально навіть без нашої волі, свідомості чи присутності. Але дійсним є мислення і відчуття – тобто суб’єктивне, духовне. Діалектика одиничного, особливого і загального дає змогу правильно розставити акценти: наука мусить вивчати закономірності розвитку і функціонування об’єктів (тобто загальне), але це зробити може лише через виявлення особливого, специфічного, характерного у відносинах між явищем і процесами. А це останнє неможливо здійснити без дослідження конкретних об’єктів, тобто одинично відокремлених у просторі і часі явищ і процесів. На теоретичному рівні дослідження дуже важливим є принцип сходження думки від абстрактного до конкретного. Гегель відзначав, що істина завжди конкретна, тобто є синтезом різних сторін і відношень досліджуваних явищ і процесів. Філософська методологія виконує два типи функцій: 1. Виявляє смисл наукової діяльності та її взаємозв’язки з іншими сферами діяльності та її взаємозв’язки з іншими сферами діяльності, тобто розглядає науку стосовно практики, суспільства, культури людини. Це – філософська проблематика. 2. Методологія вирішує завдання вдосконалення, оптимізації наукової діяльності, виходячи за межі філософії, хоча й спирається на розроблені нею світоглядні й загально методологічні орієнтири та постулати. Отже, фундаментальні принципи базуються на узагальнюючих філософських положеннях, що відбивають найсуттєвіші властивості об’єктивної дійсності і свідомості з урахуванням досвіду, набутого в процесі пізнавальної діяльності людини. Основними вадами діалектики залишається те, що вона намагається з’ясувати зміст найзагальніших понять, залишаючись у сфері самих понять (визначаючи поняття через його протилежність), реальна дійсність не береться нею до уваги. Саме тому діалектичний метод плідний на завершальному етапі пізнання, коли зміст понять уже більш-менш сформований і потрібно лише показати їх взаємозалежність, взаємо перехід, рух. Для формування ж первісного змісту понять діалектиці не вистачає необхідних засобів.
Вариант:нет
Литература:1. Алексеев П.В., Панин А.В. Теория познания и диалектика. – М., 1991. 2. Філософія. Навчальний посібник. Друге видання, перероблене і доповнене. За ред. І.Ф.Надольного., – К., 2001, розділ ІІІ. 3. Ярошовець В.І. Людина в системі пізнання. – К., 1996. 4. Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. Філософія: посіб. для студентів вищих навч. закладів. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001.
Дополнительная информация:

    Как купить готовую работу?
Все просто и по шагам:
1) Вы оставляете заявку на сайте (желательно с тел. и e-meil)
2) В рабочее время администратор делает Вам звонок и согласовывает все детали. Формирует счет для оплаты, если это необходимо.
3) Вы оплачиваете работу.
4) После получения подтверждения оплаты (от банка, сервиса Web-money) Мы передаем Вам работу.

Все работы по данному предмету (341)