Соціальне партнерство в організації

Содержание: Вступ4 Розділ 1. Науково-методологічні засади соціального партнерства8 1.1. Системи соціально-трудових відносин 9 1.2. Організаційно-правовий та економічний механізм регулювання соціального партнерства 15 1.3. Соціальне партнерство в системі соціально-трудових відносин 26 Розділ 2. Соціальне партнерство як засіб гармонізації відносин в організації (на прикладі туристичної компанії "Світ креативних мандрів")38 2.1. Загальна характеристика діяльності підприємства 39 2.2. Аналіз соціально-трудових відносин на підприємстві 45 2.3. Стан соціального партнерства в туристичній компанії «Світ креативних мандрів» 66 Розділ 3. Шляхи удосконалення соціального партнерства в умовах туристичної компанії "Світ креативних мандрів"68 3.1. Основні напрями розвитку соціального партнерства в туристичній компанії «Світ креативних мандрів» 70 3.2. Пропозиції щодо підвищення ефективності соціального партнертва 76 Висновки та пропозиції82 Список використаних джерел 87 Додатки93  

Вступление: Актуальність теми дипломної роботи. На етапі переходу до соціально-орієнтованої ринкової економіки зростає роль і значення перебудови соціально-трудових відносин, оскільки праця є основним джерелом підвищення ефективності виробництва та добробуту населення. За таких умов важливим є системний підхід до визначення суті соціально-трудових відносин, методів їх регулювання та оптимізації як на макроекономічному, так і регіональному рівнях функціонування ринку праці. Соціально-трудові відносини в Україні набувають нових, характерних для ринкової економіки ознак, що посилюються невизначеністю в законодавчо-правовому полі, відсутністю налагодженої системи організаційних, соціально-економічних інститутів, моделей, механізмів і методів регулювання, які впливають на процеси їх становлення як в країні, так і на рівні окремого регіону. Учасники трудових відносин на сьогодні не є рівноправними партнерами і через те, оптимальним має стати недопущення соціально-трудових конфліктів. Ґрунтуючись на сучасній парадигмі соціально-трудових відносин і концепції усунення колективних трудових спорів (конфліктів) з метою зменшення непрогнозованих втрат для виробничих систем і суспільства в цілому, виникає об’єктивна необхідність своєчасної оцінки соціально-трудових відносин на ринку праці, розробки і застосування оптимальних моделей їх розвитку та методів регулювання. Значущість дослідження посилюється, оскільки законодавчі, економічні основи на сьогодні більше тяжіють до адміністративних методів регулювання трудових відносин, аніж до ринкових. Необхідність розробки теоретичних і прикладних аспектів методів регулювання соціально-трудових відносин, створення ефективного механізму та оптимізаційних моделей визначили наукову і практичну актуальність обраної теми дослідження. Суспільно-правовим полем, де людина реалізує цінності правової культури, свої соціально-економічні права, правовий статус, є процес функціонування соціально-трудових відносин. Оскільки засобом існування людини є трудова діяльність (праця), то саме вона і є головним джерелом розвитку і функціонування культури, в т.ч. і правової. Система соціально-трудових відносин є процесом взаємодії між суб’єктами, що реалізують свій професійний потенціал, в тому числі й правовий статус, цінності правової культури. Соціально-трудові відносини міцно пов’язані з трудовою та правовою активністю особи, що сприяє їх впливу на процес формування та розвитку правової культури. З іншого боку, повноцінний процес функціонування соціально-трудових відносин, кожної з їх складових є неможливим без відповідного рівня правової культури, зокрема правової свідомості суб’єктів цих відносин. Правова культура є необхідним чинником функціонування, збагачення змісту соціально-трудових відносин, якості трудового життя. Зріла правова культура, правова активність людини є важливою умовою перетворення її з об’єкта соціально-трудових відносин в активний, творчий суб’єкт реалізації соціально-трудового потенціалу особистості, її правового статусу. Усе це обумовлює необхідність реформування соціально-трудових відносин як неодмінної умови збагачення змісту правовідносин в соціальній сфері, трудової та правової активності людини, розвитку її правової культури та обумовлює актуальність обраної теми для дослідження. Отже, правова культура і соціальне буття перебувають в органічній єдності, взаємодоповнюючи та взаємозбагачуючи одне одного. Суспільні відносини, процес їх реформування в Україні істотно впливають на розвиток правової культури. Цінності ж останньої значною мірою детермінують процеси суспільної трансформації, динамізуючи загальний суспільно-правовий прогрес українського суспільства. Питання соціально-економічного і трудового спектра є об’єктом соціального партнерства. У демократичних країнах функції влади все ближче й ближче переміщаються до служіння, тобто до надання населенню цілком конкретного переліку послуг, платою за які служать або прямі платежі, або податки. При цьому податками оплачуються переважно ті послуги, споживання яких неможливо (невигідно, важко) визначаати індивідуально. Взаємини населення й органів влади усе більше здобувають характер взаємовигідного партнерства. У цій новій ситуації не влада дарує населенню вільну від оподатковування частину праці й багатства, а навпаки, народ погоджується передати здійснення тієї або іншої послуги якомусь державному агентству й адекватно оплатити це доручення. Єдиною підставою для такого рішення служить лише та обставина, що приватно ця послуга обійдеться дорожче. В умовах економічної свободи навряд чи хто-небудь замовить державі виконання послуг, які дешевше одержати в результаті безпосереднього договору споживача із приватним постачальником. І виходить, як це не парадоксально звучить, що населення в такій ситуації платить податки заради власної вигоди, виходячи із чисто прагматичних міркувань. Становлення соціального партнерства нерозривно зв’язане зі становленням підприємницьких асоціацій як рівноправної сторони договору, угоди із працівниками і їх асоціаціями. Нині слова "підприємець", "заповзятливість" зазвучали в повний голос. Життя змусило зрозуміти, що біля джерел соціально-економічного відродження країни стоїть ініціативна, ділова, спритна людина, яка мислить. У господарській сфері - це підприємець. Об’єднання підприємців відіграють дуже важливу роль на ринку праці. Вони виступають тут насамперед у якості основного соціального партнера профспілок трудящих. Актуальність і практична значимість теми дипломної роботи полягає в тому, що оцінка й регулювання соціального партнерства в економіці ринкового типу, необхідні для більш точного представлення й взаємозалежності і взаємодії суб’єктів соціально - трудових відносин у процесі праці, націлені на регулювання якості трудового життя. Соціальне партнерство широко висвітлювалося в працях зарубіжних авторів: Ф. Герцберга, А. Маслоу, Е. Мейо, Б. Генкіна, Р. Колосової та інших. Масштабні дослідження теоретичних та методичних проблем соціального партнерства в умовах переходу України до ринкових відносин здійснювали вітчизняні науковці. Підготовлено ряд змістовних праць вчених, які займаються даною проблематикою – С.Бандура, Д.Богин, М.Долішного, Т.Заєць, С.Злупка, В.Новикова, О.Новикової, В.Онікієнка, С.Пірожкова. Однак, фахівці та науковці соціально-трудової сфери діяльності знаходяться в пошуку, оскільки у науковій літературі ще не знайдено ґрунтовної відповіді на визначення нової моделі соціального партнерства, не визначено єдиного підходу до методів дослідження стану соціального партнерства в організаціях. Метою дипломної роботи є обгрунтування організаційних аспектів механізму подальшого розвитку соціального партнерства в організації. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: – розглянути сутність, принципи та наукові засади соціального партнерства; – висвітлити соціальне партнерство як механізм регуляції відносин в організації на прикладі туристичної компанії «Світ креативних мандрів»; – обґрунтувати шляхи удосконалення соціального партнерства в умовах туристичної компанії «Світ креативних мандрів». Об’єктом дослідження є процес налагодження соціального діалогу в організації. Предметом дослідження є теоретико-методологічні та організаційно-правові елементи механізму функціонування соціального партнерства в організації. Теоретичною основою даного дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної та зарубіжної науки в галузі управління персоналом та економіки праці. Інформаційну базу дослідження підручники, наукові публікації з обраної тематики, публікації у пресі, матеріали науково-практичних конференцій. Методи дослідження. Дипломна робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовувалися метод порівняння, системного підходу й аналізу. Структура роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження. Вирішення основних завдань дослідження, визначених їх метою, здійснено шляхом дослідження проблем, згрупованих у трьох розділах. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки.

Выводы: Отже, з проведеного дослідження можна зробити наступні висновки та узагальнення: 1. Соціально-трудові відносини - це комплекс взаємовідносин між найманими працівниками та роботодавцями в умовах ринкової економіки, націлених на забезпечення високого рівня та якості життя людини, колективу й суспільства в цілому. Методи регулювання соціально-трудових відносин на сучасному етапі розвитку ринкових перетворень обумовлені різноманітністю суб’єктів господарювання на ринку праці, які покликані забезпечувати соціально-справедливий розподіл доходів виробництва, максимальну зайнятість населення з урахуванням конкурентного середовища у трудовій сфері. Правовою основою регулювання системи трудових відносин є закон України «Про колективні договори і угоди». На державному рівні управління Указом Президента України створена тристороння комісія з регулювання суспільно-трудових відносин, завданням якої є підписання генеральної угоди, розгляд галузевих тарифних угод і регулювання трудових спорів. 2. Соціальне партнерство – така система відносин між найманими працівниками і власниками засобів виробництва, при якій визнаються розбіжності економічних інтересів різних соціальних груп і право кожної з них відстоювати свої інтереси через пошук компромісів, шляхів взаєморозуміння й співробітництва в умовах злагоди. Соціальне партнерство в організації – це система заходів, що забезпечує співробітництво найманих працівників з роботодавцями. Таке співробітництво здійснюється постійно на двосторонній основі, переважно в формі колективних переговорів, колективних договорів і угод, які регулюють соціально-трудові відносини. Ефективне функціонування системи соціального партнерства забезпечується рівноправністю та рівноцінністю сторін. Нерівноправність веде до вищості одних над іншими, до диктату сильнішого та ігнорування інтересів інших партнерів. Тому баланс інтересів можуть забезпечити тільки рівноправні відносини. Якщо рівноправність забезпечується нормативними актами, то рівноцінність багато залежить від самих партнерів, від їхніх особистих якостей, професійної підготовки, знань, вмінь і навичок. 3. Формування системи соціального партнерства в Україні почалося в 1992 р. зприйняттям Закону "Про оплату праці", який започаткував правову основу договірного регулювання оплати праці на основі системи тарифних угод. Колективно-договірне регулювання – форма управління трудовими відносинами, що може існувати при певному рівні розвитку та зрілості суб’єктів трудових відносин – організацій робітників та роботодавців, що представляють та захищають їх інтереси. Ефективна модель соціального партнерства дозволяє реалізувати три його функції: захисну, організаційну і "миротворчу". Але при цьому на всіх трьох рівнях (державному, галузевому та регіональному) у переговорах повинна брати участь держава в особі тих чи інших органів управління. 4. Основу договірного регулювання оплати праці в Україні формує генеральна угода, одним із завдань якої є захист реальних доходів працюючих. Хоча генеральні угоди не вирішили поставленого завдання повністю, порівняно з першим етапом становлення договірних відносин в Україні, угоди 1998-2000 рр. змістовно змінилися, що дозволило зупинити стрімке падіння реальної заробітної плати (проте її рівень ще є значно меншим, ніж у 1990 р.), зменшити обсяги заборгованості із виплати заробітної плати. Колективний договір є двостороннім і укладається в організаціях і на підприємствах для регулювання трудових відносин між робітниками (профспілковим комітетом) і роботодавцями (адміністрацією). Колективний договір підприємства регулює трудові відносини, конкретизуючи, доповнюючи та розвиваючи норми, що прийняті в галузевій, регіональній та генеральній домовленостях. При цьому враховується також фінансовий стан підприємства. Таким чином, в Україні існували окремі форми соціального партнерства: колективні договори, виробничі наради, ради трудових колективів. Однак ринкові відносини вимагають створення нового правового механізму регулювання колективних відносин у суспільстві, а в наш час створені спеціальні органі, які здійснюють повноваження в сфері соціального партнерства - Національна рада соціального партнерства, Національний служба посередництва й примирення. 5. Туристичне підприємство „Світ креативних мандрів” гарантує працівникам соціальне і медичне страхування, пенсійне забезпечення й оплату праці, згідно діючому законодавству України. На підприємстві існує колективний договір. Колективний договір укладений на основі законодавства України, прийнятих сторонами зобов'язань і є правовим актом, який регулює виробничі, трудові та соціально-економічні відносини між власником і найманими працівниками на основі взаємного узгодження інтересів сторін. Предметом даного договору є переважно додаткові порівняно з чинним законодавством, положення з оплати і умов праці, соціально-житлово-побутового обслуговування працівників ПП «Світ креативних мандрів», гарантії, які надаються власником. Конкретна робота в області охорони праці закріплена в колективному договорі туристичної компанії «Світ креативних мандрів». Протягом 2009-2011 рр. робота з охорони праці в туристичній компанії «Світ креативних мандрів» здійснювалась згідно з вимогами Закону України "Про охорону праці" 6. Середня номінальна заробітна плата персоналу в туристичній компанії «Світ креативних мандрів» з кожним роком зростає, що є позитивним фактором. Що стосується реальної заробітної плати, то вона була не дуже високою, оскільки інфляція значно знецінює номінальну заробітну плату, тому в цілому робітники отримують невисоку заробітну плату. Проте загалом заробітна плата на підприємстві вище, ніж середня по Україні. Що стосується умов оплати праці, на підприємстві відсутні аванси, заробітна плата випланується один раз на місяць. Іноді бувають затримки у виплаті заробітної плати, що викликає незадоволеність персоналу туристичної компанії «Світ креативних мандрів». Система оплати праці складається з фіксованої ставки, вона може бути збільша шляхом отримання премій. На підприємстві виплачуються лікарняні, декретні, допомога на поховання. Отже, на підприємстві дотримуються вимоги щодо соціального партнерства. На підприємстві 2 рази на рік проводяться збори трудового колективу, де розглядаються питання присудження премій, відпусток кращим робіткам колективу, направлення на курси підвищення кваліфікації працівників. 7. Туристична компанія «Світ креативних мандрів» здійснює соціальні інвестиції на основі Декларації соціального партнерства. Пріоритетними напрямками соціального партнерства є: сучасна освіта; охорона здоров’я; культурне надбання і розвиток; енергоефективність; розвиток бізнес-середовища. Загальний обсяг соціальних інвестицій туристичної компанії «Світ креативних мандрів» у 2010 році склав 50 тис.грн. Важливою формою для покращення мотиваційного клімату є організація навчання та створення тренувальних, учбових ситуацій в процесі реальної діяльності, що дає можливість для індивідуального розвитку; навчальні тренінги. Кількість тренінгів, семінарів в у туристичній компанії «Світ креативних мандрів» повинна зростати з кожним роком. 8. Складовою програм соціального партнерства є вдосконалення самого процесу праці, в тому числі розширення «горизонтального» і «вертикального» набору обов’язків, виробнича ротація працюючих, широке застосування систем зв’язку, персональних комп’ютерів, підключених до єдиних інформаційних центрів, створює нові зв’язки між працівниками в процесі праці, змінює форми та методи організації праці. Для України нагально необхідно створити оптимізаційний механізм регулювання соціального партнерства, використання якого дає змогу розробити найефективнішу макроекономічну систему оцінки стану і перспектив розвитку соціально-економічної сфери. Таким чином, що стосується пропозицій щодо покращення соціального партнерства в організації, то у плани на 2012 р. буде входити: покращення адаптації персоналу; направлення на курси підвищення кваліфікації; навчання прийнятих на практику студентів; підбір нового персоналу; направлення працівників в санаторії; аналіз звітів, написаних практикантами; розробка і покращення преміальних заходів.

Литература: 1. Андрушків Б.М., Кузьмин О.Е. Основи менеджменту. – Львів: «світ», 2005. – 296 с. 2. Адизес И., Вольская Е., Гвоздев С., Наврузов Ю., Облой К. Менеджмент: Стратегии, с которыми побеждают / Алена Мальцева (сост.). – К. : Издательский Дом "Максимум", 2006. – 315с. 3. Армстронг Майкл, Ланкастер Джефф, Уотерс Дональд, Йорк Девид, Ленгли Ник. Менеджмент: методы и приемы / О.О. Чистяков (пер.). – Перевод с 3. англ. изд. – К. : Знання-Прес, 2006. – 876с. 4. Бабаєв В. М., Шаронова Н. В. Організаційна культура керівника: Навч. посіб. для спец. "Адміністративний менеджмент" / Національний технічний ун-т "Харківський політехнічний ін-т". – Х. : НТУ "ХПІ", 2005. – 260с. 5. Богатырев М. Организационная культура предприятия // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – №1. 6. Бодди Д., Пейтон Р. Основы менеджмента. – СПб: Изд. "Питер", 2007. – 816 с. 7. Бреддик У. Менеджмент в организации: Учебное пособие. – М.: «Инфра-М», 2004. - 344с. 8. Броницький О. М. Організаційна культура як інструмент підвищення ефективності функціонування ринкової системи. – Харків: 2003. – 20 с. 9. Буч Г. Объектно-ориентированный анализ и проектирование с примерами приложений на С++. СПб., 1999. 10. Великий тлумачний словник сучасної української мови/ Уклад. і голов. ред. В. Г. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТ “Перун”, 2001. – 1440 с. 11. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. – 3-е изд. – М.: Гардарики, 2006. – 528 с. 12. Гаєвська О. Політичне управління: сучасні наукові підходи // Вісн. УАДУ. - 2001. - № 4. - С. 286-294. 13. Галкина, Т.П. Социология управления:от группы к команде Текст / Т.П. Галкина. - М.: Изд-во «Гардарика», 2001. – 326 с.. 14. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. - М.: Банки и биржи, «ЮНИТИ», 2005. - 480с. 15. Гончаров В. В. В поисках совершенства управления: Руководство для высшего управленческого персонала: Опыт лучших промышленных фирм США, Японии и стран Западной Европы М.: МНИИПУ, 1996.- 752 с. 16. Гордієнко Л. Ю. Адміністративний менеджмент: Конспект лекцій / Харківський національний економічний ун-т. – Х. : ХНЕУ, 2005. – 112с. 17. Гордієнко Л. Ю, Шемаєва Л. Г. Адміністративний менеджмент: Навч. посіб. / Харківський національний економічний ун-т. – Х. : Видавництво ХНЕУ, 2006. – 212с. 18. Гриценко С. П. Етика ділового спілкування. – К., 2005. 19. Дафт Ричард. Менеджмент / Пер. с англ. – СПб: Питер, 2001. – 832 с. 20. Друкер Питер. Эциклопедия менеджмента/Пер. с англ. – М.: Издательский дом "Вильямс", 2004. – 432 с. 21. Завадський Й.С. Менеджмент/У 3-х т.Т.2. - К.: В-во європ. ун-ту.-2002.-635с. 22. Завадський Й.С. Організація і психологія управління трудовими колективами. - К.: Урожай. - 2009. - 157с. 23. Зайчикова Т. В. Особливості прояву та детермінанти синдрому “професійного вигоряння” у працівників // Актуальні проблеми психології. Том І.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія: Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д., Карамушки Л. М. – К.: Міленіум, 2003. – Ч.9. – 156 с. – С. 103 – 108. 24. Інтелектуалізація людського капіталу. – К.: „Видавничий дім „Корпорація”, 2009. – 264 с. 25. Карлоф Б., Седерберг С. Вызов лидеров: пер. со швед. – М. : Изд-во "Дело", 2006. –352 с. 26. Князева Е.Н. Саморефлективная синергетика // Вопросы философии. – 2001. – № 10. 27. Колдін Л. Я. Адміністративний менеджмент (Технологія та психологія організаційно- розпорядчої діяльності керівника). – Суми : Вид-во Сумського держ. ун-ту, 1999. – 188с. 28. Король В. Сучасні проблеми реалізації механізму менеджменту в умовах трансформації економіки України // Економіка, Фінанси, Право № 3, 2003. -С.22-25. 29. Котлер Ф. Маркетинг, менеджмент: Экспресс-курс: Пер. с англ. - СПб.: Питер, 2004. - 496 с. - (Деловой бестселлер). 30. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. – К.: Центр навч. літератури, 2005. – 352 с. 31. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во "Знання", КОО, 1999. – 556 с. 32. Крейнер С. Библиотека избранных трудов о бизнесе: Книги, сотворившие менеджмент / Пер. с англ. – М.: ЗАО Олимп-Бизнес, 2005. – 355 с. 33. Кричевский Р. Л. Если вы – руководитель / Кричевський Р. Л. - М., 2010. – 143 с. 34. Кубрак О. В. Етика ділового та повсякденного спілкування. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2002. 35. Кузьмак О.І. Поняття: “Трудовий потенціал”, “Трудові ресурси”, “Робоча сила” – сутність та зміст // Вісник УДУВГП. Сер. Економіка. – 2003. - № 3(22). – С.60-66. 36. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. – К.: Академвидав, 2007. – 464 с. 37. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту: Навч. посібник.- Львів: НУ«Львівська політехніка» (ІВЦ «ІНТЕЛЕКТ»+ ІПДО), «Інтелект-Захід», 2009. - 228с. 38. Кулик С. М. Дослідження психологічних особливостей професійної адаптації //Актуальні проблеми психології. Том І.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія: Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д., Карамушки Л. М. – К.: Міленіум, 2003. – Ч.9. – 156 с. – С. 108 – 110. 39. Кулинич А.А. Система моделирования знаний экспертов для принятия решений в слабоструктурированных ситуациях // VII Российская научно-практическая конференция “Реинжиниринг бизнес-процессов на основе современных информационных технологий. Системы управления знаниями”. – М., 2004. 40. Ладанов И. Д. Практический менеджмент. -М. 2001. -491 с. 41. Логунова ММ. Соціально-психологічні аспекти управлінської діяльності. - К.: Центр сприяння інституц. розвитку держ. служби, 2006. - 196 с. 42. Лук’янець В.С., Кравченко О.М., Озадовська Л.В. та ін. Світоглядні імплікації науки. – К., 2004. 43. Майталь Ш. Экономика для менеджеров Учебник. - пер. с англ. - М.: «Инфра-М», 2003. - 306с. 44. Маллинз, Лори. Менеджмент и организационное поведение: Учеб. – практ. пособие / Пер. с англ. Т. Цеханович и др. – Мн.: Новое знание, 2003. – 1039 с. 45. Маршев В. Размышления об управлении: прошлое, настоящее и будущее // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – № 3. 46. Мельник М.І., Бакаєв Ю.В., Василевська Т.Є. Розвиток людського ресурсу адміністративної ре¬форми в Україні: стан і перспективи. - К.: Норма-прінт, 2002. - 160 с. 47. Менеджмент організацій: Підручник / За ред. Л. І. Федулової. - К.: Либідь, 2004. - 448 с. 48. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: Дело, 2007. – 701 с. 49. Модели и методы управления персоналом: Российско-Британское учебное пособие / Под ред. Е.Б. Моргунова (Серия "Библиотека журнала "Управление персоналом"). – М.: ЗАО "Бизнес-школа "Интел-Синтез", 2001. – 464 с. 50. Мороз О.Т. Методологічні основи формування системи управління трудовою діяльністю в умовах ринкової орієнтації економіки// Україна в ΧΧΙ ст.: Концепції та моделі економічного розвитку. – Львів, 2000, ч. 2. – С. 49-52. 51. Неклесса О. Реконфігурація сучасного світу // Економіка знань: виклики глобалізації та Україна. – К., 2004. 52. Новіков Б. В., Сініок Г. Ф., Круш П. В. Основи адміністративного менеджменту: Навч. посіб. – К.: Центр навч. літ., 2004. 53. Основы менеджмента: Учеб. пособие для вузов / Под. ред. А.А. Радугина. – М.: Центр, 2009. – 432 с. 54. Паньковець В. Л. Проблема професійного стресу менеджерів організацій // Актуальні проблеми психології. Том І.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія: Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д., Карамушки Л. М. – К.: Міленіум, 2003. – Ч.9. – 156 с. – С. 126 – 130. 55. Парыгин Б. Д. Основы социально - психологических теорий. - М, 2009. – 165 с. 56. Політологічний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. М. Ф. Головатого та О. В. Антонюка. – К.: МАУП, 2005. 57. Порус В.Н. Рациональность. Наука. Культура // Вопросы философии. – 2003. – № 10. 58. Райгородский Д.Я Психология руководства. - Самара: Бахрах-М, 2005. - 768 с. 59. Рамперсад Х. Универсальная система показателей: Как достигать результатов, сохраняя целостность: пер. с англ. – 3-е изд. – М. : Альпина Бізнес Букс, 2006. – 352 с. 60. Резакович И. Лидерство как ценность современного менеджмента // Гос. служба. - 2005. -№ 3. - С. 84-87. 61. Робінс С., Де Ченцо Д. Основи менеджменту / Пер. з англ. А. Олійник та ін. – К.: Основи, 2002. – 671 с. 62. Рудий В.І. Стратегія вдосконалення кадрової політики підприємства// Формування ринкових відносин в Україні. – 2004, № 9. – С. 234-239. 63. Семушкина С. Концепция научающейся организации: теоретические основы и пути развития // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – № 6. 64. Сердюк О.Д. Теорія та практика менеджменту: Навчальний посібник. - К.: Професіонал, 2004. - 432с. 65. Серкіс Ж. В. Організаційна культура: методика діагностики // Актуальні проблеми психології: Т.1.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. - Київ: Ін-т психології ім. Г. С. Костюка АПН України. - 2001, випуск 1. - С. 240 – 245. 66. Серкіс Ж. В. Про організаційну культуру // Практична психологія та соціальна робота. - № 9 – 10. – 2002. – С. 4 – 9. 67. Серкіс Ж. В. Проблеми управління організаційною культурою // Теоретико-методологические проблемы совершенствования психологической подготовки менеджеров. Сб. научных трудов. Приложение к научному журналу «Персонал», №1 (55) – Киев, 2000. – С. 190 – 192. 68. Серкіс Ж. В. Технологія формування і розвитку організаційної культури // Актуальні проблеми психології. Том І.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. - Київ: Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 2002, частина 6.- 304 с. - С. 140. 69. Соболь С. М., Багацький В. М. Менеджмент: Навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т – К. : КНЕУ, 2005. – 226с. 70. Стогдилл Р. Пособие по лидерству – К., 1985. 71. Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник для вузів. – Тернопіль: Карт-бланш, 2007. – 456 с. 72. Тельнов Ю. Разработка обучающейся организации с применением интелектуальных технологий // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – № 6. 73. Теорія і практика управління персоналом: Навч.-метод. посібник /Авт.-уклад. Г.В.Щокін.- К.:МАУП, 2006.-256с. 74. Томас К. Технологии в изменяющемся мире. // Форум Intel для разработчиков, 1 июня 2005. – Киев. – www.intel.ru/idf. 75. Чернов Ю. В., Фомишин С. В., Тищенко А. И. Управленческое консультирование: Учебное пособие. - Херсон: ОЛДИ-плюс, 2003. - 272 с. 76. Управление современной компанией: Учебник / Под. ред. Б. Мильнера и Ф. Лииса. – М.: ИНФРА - М, 2001. – 586 с 77. Файоль А., Тейлор Ф., Форд Г., Эмерсон Г. и др. Из истории развития менеджмента. – М.: Финансы и статистика, 1993. – 408 с. 78. Файоль А.Загальний і промисловий менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 228 с. 79. Федорняк Л.С. Формування персоналу сільськогосподарського підприємства // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону. – 2009. –Випуск IV. – Т. I. – С. 253-257. 80. Філь О. А. Конкурентноздатна управлінська команда організації: розуміння практичними психологами сутності феномену, структури, принципів взаємодії // Актуальні проблеми психології. Том І.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія: Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д., Карамушки Л. М. – К.: Міленіум, 2003. – Ч.9. – 156 с. – С. 136 – 140. 81. Филинович С.Р Теории лидерства: истории и перспективы // Рос. журн. менеджмента. - 2003. -№ 2. - С. 3-24. 82. Фоллетт М. П. Нова держава. К.: Центр навч. літератури, 2002. - 136 с. 83. Хміль Ф. І. Основи менеджменту: Підруч. - К.: Академвидав, 2003. - 608 с. - (Альма-матер). 84. Хорнбі А.С. Великий Оксфордський словник для студентів вищого рівня. / A.S. Hornby; Ed. S. Wehmeier. - 6th ed. - Oxford ; New York : Oxford Uhiv. Press, 2000. - 1541 p. 85. Шипунов В.Г., Кишкель Е.Н. Основы управленческой деятельности.- М.: Высш. шк., 2000. 304 с.. 86. Юкл Г. “Лідерство в організаціях”. – Englewood Cliffs: Prentice-Hall, 1981. 87. Якубів (Бесенюк) В.М. Роль менеджменту в забезпеченні ефективного використання ресурсного потенціалу // АгроІнком. – 2004. – № 7-8. – С. 72-75.