Выводы: У роботі здійснена спроба дослідити актуальну проблему вивчення лінгвістичних і паралінгвістичних особливостей реалізації англійської емоційно-модальної інтонації. Дослідження дало змогу дійти таких висновків:
1. На сьогодні існує чимало трактувань поняття інтонації: одні науковці ототожнюють її з мелодикою, а інші, вважаючи її складним цілим, включають до її складу у різних варіаціях мелодику, ритм, тембр, висоту, силу, темп, наголос тощо. Саме тому під інтонацією розуміється складна єдність таких компонентів, як мовленнєва мелодія, фразовий наголос, часові характеристики (тривалість, темп, паузація), ритм та тембр (якість голосу). Інтонацію, як правило, розглядають в артикуляторному, перцептивному, акустичному та лінгвістичному аспектах.
2. Основними функціями інтонації, через які найкраще простежуються її лінгвістичні особливості, є комунікативна, функція модальності; емоційна, видільна, конструктивна (конститутивна), семантична, синтаксична та евфонічна функції.
3. Зниження або підвищення голосу на останньому ударному слові в реченні є двома основними тонами англійської інтонації - низхідним тоном (поступове зниження тону голосу на ударних складах, причому на останньому ударному слові голос досить різко опускається вниз) і висхідним тоном (перший ударний склад вимовляється на досить низькому рівні, а підйом голосу відбувається поступово на останньому ударному складі).
4. В англійській мові низхідний тон - це тон категоричного твердження, закінченості, визначеності. Висхідний тон - це тон невпевненості, незавершеності, невизначеності, сумніву. Низхідно-висхідний тон часто вживається для вираження різного роду емоцій від сумніву до дружнього заперечення.
5. До паралінгвістичних явищ відносять міміку, жести й інші виразні рухи, що супроводжують мовне висловлювання і несуть додаткову до його змісту інформацію.
6. Висловлювання-подяки віддзеркалює вибір мовцем стратегій позитивної й рідше негативної ввічливості, адресується слухачеві та підвищує його гідність шляхом словесного вираження обов’язку, що його відчуває мовець перед „об’єктом подяки” та підкреслення його високої позитивної оцінки.
7. У висловлюванні-вибачення виражаються почуття провини і увічливість, тому їх можна трактувати, як мовленнєво-етикетний акт-експресив, що віддзеркалює вибір мовцем стратегій негативної й рідше позитивної ввічливості, відновлює принижену гідність слухача та мінімізує ту образу, за яку мовець бере на себе відповідальність, забезпечуючи підтримання спілкування в позитивній тональності.
8. Висловлювання-невдоволення виникають в результаті переживання людиною тих чи інших негативних емоцій, які виконують роль підґрунтя для побудови та реалізації конкретних видів цих висловлювань. Вони виражають конкретні почуття й тому є по відношенню до емоцій, які переживає індивід, більш прагматично акцентованими та цілеспрямованими.
9. Проведене дослідження уривків з фільму «Гаррі Поттер. Таємна кімната» за романом Дж.К. Роулінг показало, що вираження подяки та вибачення найчастіше реалізується шляхом застосування усталених фраз, у той час як невдоволення реалізується переважно імпліцитно та за допомогою паралінгвістичних засобів (доповнюється інтонацією, жестами, рухами тіла, мімікою тощо).
10. Вираження подяки реалізується найчастіше за допомогою таких усталених виразів, як thank you та thanks, які досить часто є формальним проявом ввічливості, але у деяких ситуаціях являють собою реалізацію щирої вдячності. Крім того, зустрічаємо й вираження бажання та заохочення, спонукання подякувати. Також було виділене вживання усталених виразів із значенням подяки. Імпліцитне вираження подяки реалізується через компліменти, висловлювання того, що людина надзвичайно важлива, а також за допомогою заперечних конструкцій.
11. Висловлювання вибачення у фільмі найчастіше реалізується за допомогою sorry та I'm sorry. Зустрічаємо й приклади використання еxcuse me та forgive me для вираження вибачення у фільмі. Вибачення виражається імпліцитно найчастіше шляхом описування почуттів або переживань того, хто вибачається.
12. Невдоволення, в переважній більшості випадків реалізується за допомогою інтонаційних особливостей. Проте можна виділити й певні лінгвістичні особливості вираження невдоволення. Так, зустрічаємо вживання слів та афіксів з негативним значенням, негативно забарвлених усталених виразів та зворотів, підсилюючих прислівників, протиставних сполучників, порівнянь та перепитувань.
13. На основі невербальних проявів, які свідомо чи несвідомо доповнюють вербальне спілкування можна проілюструвати прикладами та охарактеризувати такі функції невербальної комунікації, як доповнення та заперечення вербальних повідомлень.
14. Серед паралінгвістичних особливостей, які супроводжують вербальне висловлювання та допомагають його якнайкраще реалізувати в проаналізованих уривках можна назвати інтонаційні особливості, використання пауз, дихання, а також мову очей, жести, рухи тіла, міміку, використання відстані між комунікантами тощо.