Іван Сірко. Андрусівське перемир’я

Содержание: Вступ 3 1. Андрусівські перемир’я: характеристика документу 4 2. Життя, діяльність та внесок Івана Сірка в українську історію 5 Висновки 8 Список використаної літератури 9

Вступление: Війна Москви із Польщею, яка почалась у 1654 році, тривала не те що з перемінним успіхом: її весь час спіткали лихоманливі події. Інтриги козацтва, зрада Івана Виговського – все це не давало Москві бути впевненою у своїх діях та українському козацтві. Іще більше обстановка ускладнилась тоді, коли до справ Москви і Польщі почала втручатись Швеція. В результаті, обом воюючим сторонам нічого не залишилось окрім підписання Андрусівського перемир’я 1667 року, а 1654-го Україна розділилась фактично на російську та польську частини. До Москви відійшло Лівобережжя, до Польщі – Правобережжя. Київ та його околиці тимчасово залишались під контролем Москви, але із обов’язком повернути його до Польщі протягом двох наступних років. На мою думку, Андрусівські перемир’я були дуже важливими для Москви та Польщі в отриманні контролю за українським козацтвом. Це був свого роду розподіл сфер впливу, якого обидві країни не могли досягти протягом тривалого часу. Закріплені документально, перемир’я фактично закріплювали офіційні ці сфери впливу. Якщо звернути увагу на сучасне культурне життя України, то можна відзначити, що Лівобережжя ближче до російської культури, Правобережжя – до польської. А Київ є універсальним містом, в якому сходяться всі культурні осередки України. Отже, тема даної роботи тим більш актуальна, чим далі розвивається культурне життя України. Метою даного реферату є дослідження основних аспектів Андрусівського перемир’я. У рефераті буде розглянуто основні положення, цілі та наслідки, а також участь Івана Сірка у тодішньому житті України.

Выводы: Підведемо підсумки реферату. Внаслідок позиції, що її зайняли гетьманські уряди, більшість із статей Андрусівського сепаратного миру не було виконано, а російсько-польські переговори щодо сфер впливу на козацьку державу України одразу продовжилися укладанням додаткових до Андрусівського договору постанов — так званих Московських пунктів. Отже, Україну фактично лихоманило між двома державами, причому доволі довго. Андрусівський мир був спрямований і проти могутності Османської імперії, чия могутність вражала і дратувала Москву та Польщу. Цим миром Польща і Росія фактично засвідчили наявність політичної рівноваги у Східній Європі, високого рівня дипломатичності. Само собою, що Туреччина негативно віднеслась до укладання миру. Однак підписання миру фактично означало втратою України своїх позицій на міжнародній арені – Україна втрачала свою правову силу на міжнародному рівні і повністю знаходилась під контролем двох інших держав. Проте козацька держава продовжувала своє існування в рамках розподіленої держави – така собі держава в державі. Отже, Андрусівський мир став однією з причин початку Руїни на території України – часу, коли руйнувалась могутність і самостійність країни. Постать Івана Сірка є доволі суперечливою в історії України. Дехто вважає його зрадником та політичним перебіжчиком. А хтось вихваляється його перемогами, незважаючи на часту зміну політичної орієнтації. Але, на мою думку, ігнорувати його внесок в українську історію не варто: його перемоги та обґрунтовані позиції, нехай навіть і такі, що змінюються, були твердими і дійсно обґрунтованими.

Литература: 1. Б. Мельничук, В. Ханас. Андрусівське перемир'я 1667 // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль : видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010., том 1, 2004 2. Голубицький Володимир. Запорозьке козацтво. — К.: Вища шк., 1994. — 539 с. 3. Колективний збірник Історія України в особах IX – XVIII cт. – К.: Либідь, 2002. 4. Літопис. Т. 1. / Пер. з книжної української мови, вст. стаття, комент. В. О. Шевчука; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Освіта, 2005. — 371 с. 5. Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997 6. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. Т. 1. - Львів : Світ, 2004. - С. 173-180.