Форми дозвіллєвої діяльності Японії

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 5 1.1. Сутність розваг, дозвілля 5 1.2. Зв’язок дозвілля з іншими соціальними інститутами 8 РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ФОРМ ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯПОНІЇ 16 2.1. Форми дозвіллєвої діяльності Японії 16 2.2. Проблеми дозвілля в Японії 25 ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ 34 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 39  

Вступление: Актуальність теми курсової роботи. Ще в античну епоху філософи й історики намагалися визначити феномен дозвіллєвої діяльності людини, необхідність і призначення свята як такого, з´ясувати його роль у житті суспільства. Ця проблема залишається предметом дослідження вчених і в наші дні. Багатофункціональність дозвіллєвої діяльності: урочисте відновлення життя, емоційно-психологічна спрямованість, ідеологічна, морально-виховна й інші функції ще раз доводять велику значимість і значущість свят як таких, особливо календарних, котрі найтісніше пов´язані з культурною традицією народів. Свято являє собою головну ланку в дозвіллі людини. Знайомство з цим феноменом дозволить нам розглянути особливості проведення дозвілля різних народів світу в побуті, ознайомитися з культурою Японії. Японці не майстри розважатися без належної причини. Вони скоріше не будуть робити того, що пов’язане з байдикуванням. Це не в їхніх звичках. Навіть у вихідні дні вони прагнуть одержати законне задоволення від власних досягнень. Будь-яка раптова пауза викликає в них різкий переляк перед змінами в житті. Метою курсової роботи є розгляд та аналіз форм дозвіллєвої діяльності Японії. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: - розглянути сутність розваг, дозвілля; - визначити зв’язок дозвілля з іншими соціальними інститутами; - здійснити аналіз форм дозвіллєвої діяльності Японії; - висітлити проблеми дозвілля в Японії. Об’єктом дослідження є культура Японії, предметом дослідження є організація дозвілля і розваг японців. Теоретичною основою даного дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної науки в галузі культурології. Методи дослідження. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовувалися метод порівняння, системного підходу й аналізу. Інформаційну базу дослідження склали підручники, наукові публікації з обраної тематики, публікації у пресі, матеріали науково-практичних конференцій. Структура роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження. Вирішення основних завдань дослідження, визначених їх метою, здійснено шляхом дослідження проблем, згрупованих у двох розділах. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження та список використаних джерел.

Выводы: Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та надати пропозиції: Було визначено, що вільний час (дозвілля) - звичайно позначають як період часу, коли людина, не маючи обов’язкових справ (робота, домашні справи, навчання, їжа, сон і т.д.), надана сама собі у виборі занять. Активну діяльність, аналогічну роботі, що людина вибирає сама у такий час, називають хоббі, воно виконується заради самої діяльності, а не заради заробітку. Ми з’ясували, що сьогодні, через піднесення духовних потреб людей, росту рівня їхньої освіти, культури, найбільш характерною особливістю дозвілля є зростання в ньому долі духовних форм і способів проведення вільного часу, що з’єднують розважальність, насиченість інформацією, можливість творчості й пізнання нового. Сучасні люди активні, динамічні, тому необхідно розробляти такі анімаційні програми, які б заохочували людей до різних видів соціально-культурної активності. Життя японського села проходить за спланованим графiком. Вiдмiннiсть землеробської працi в Японiї полягає в тому, що під час усього циклу сільськогосподарських poбiт застосовується багато ручної праці. Ефективність сільського господарства визначається, головним чином, раціональним використанням землі та її плодів. На відпочинок японському селянинові часу майже не залишається, в основному час відпочинку у нього припадає на календарні свята, різні ритуали i церемонії. В давнину у Японії виникли i доci популярні весняні колективні сільські свята на честь Бога – заступника села (Тин-дзю), які відображають всю різноманітність трудової діяльності японців, пов’язаної iз землеробством. В традиціях японців – дотримання ритуальних обрядів, милування природою, споглядання її i співпереживання. Останнiм часом не тiльки в Токiо, але й в iнших містах країни відкрилися клуби «До дев’ятої», якi скрашують будні службовцiв й приносять чималу користь, повертаючи людям радість спілкування, розширюючи їх світогляд. Здебільшого це напівсамодіяльні організації piзних напрямків, які мають одну спільну ознаку – свою роботу вони розпочинають рано-вранці, як правило, в 7 год. 30 хв. i закінчують за кілька хвилин до дзвоника, що сповіщає про початок нового робочого дня в конторах, офісах тощо. Ранкові клуби працюють або щоденно, або раз на тиждень, залежно від побажань їx членів. До клубу може вступити кожний, якщо зробить відповідний грошовий внесок. Діяльність клубів «До дев’ятoї» має три основні напрями: підвищення кваліфікації, обмін інформацією, вивчення іноземних мов. Зустрічі проводяться або в готелях, яких є безліч біля токійських вокзалів, або в невеликих ресторанчиках. Найчастіше засідання клубу включає ще й сніданок. Тематика клубних зустрічей найрізноманітніша – проблеми навколишнього середовища, екології тощо. Лекції читають запрошенні спеціалісти або самі члени клубу. Спортом японці захоплюються з дитинства. 3 раннього віку вони відвідують ceкції карате, дзюдо, айкідо. У спортивних центрах для дорослих займаються плаванням, аеробікою, боротьбою. Багато хто захоплюється бейсболом, а в остангі роки – велофутболом. Японці допитливі й непосидючі – поездами, літаками, пішки, на автомобілі вони безперервно подорожують. Тільки випаде сніг на півночі, як зразу ж аеропорти заповнюють лижники, здається, що всі жителі країни захоплюються швидкісним спусканиям з гір. Відкривається новий музей або храм на півдні, i ось вже тисячі туристів спішать ознайомитися з новою пам’яткою. Недільний відпочинок проводять разом жителі кількох сусідніх вуличок, влаштовуючи колективне свято. Усі виходять на вулицю в мальовничому одязі – коротких кімоно і сандалях. Місцеві магазинчики виставляють на вулицю усі свої товари, а власники ресторанів і кафе влаштовують жвавий продаж соків, кока-коли, шашликів на маленьких дерев’яних шампурах (які-торі), які жарять тут же, а також сосисок у тісті. Звичайно японці спокійні, стримані і не виявляють зовні своїх почуттів. Проте один раз на рік, напередодні новорічних свят, вони можуть зняти напругу, що накопичилась. Цей період можна назвати коротким періодом крику. Японцям не забороняється стусати ногами вуличні ліхтарі й перекидати урни для сміття, кричати на все горло, даючи вихід емоціям. У містах проводять конкурси крикунів, в яких оцінюється як сила крику, так і його зміст. Новорічні свята у японців мають багато звичаїв і обрядів, пов’язаних із сподіванням людей на благополучний, щасливий і вдалий рік. У Японії в зимові місяці проводять снігові свята, які тісно пов’язані із землеробською працею селянина. Одне із значних березневих свят – свято дівчаток (Хіна-мацурі). Свято знаменує прихід весни – важливої події в житті селян. В будинках, де є дочки, влаштовують виставки багато одягнених ляльок, які відображають життя і звичаї імператорського двору. Виставляють також і всілякі мальовничі іграшки, домашній посуд У розумінні японців ляльки не просто іграшки, а символічне зображення богів або людей. Здавна вони слугували ніби захистом від хвороб, стихійних лих та інших нещасть. У Японії у квітні буяє весна. Після 10 квітня квітує сакура – японська вишня. Милування сакурою, що квітне, – один з найдавніших обрядів японців. Завдяки своїй красі ці квіти сімволізують досконалість і бездоганність. Цвітіння сакури короткочасне – лише кілька днів або навіть кілька годин. Це викликає у японців асоціації з минулою любов’ю, юністю, що співзвучні з швидкоплинністю життя. Квіти сакури вважалися символом хороброго, доблесного рицарства, особливо в період середньовіччя, коли життя японського воїна, який слугував своєму феодалу, було нерідко таке ж короткочасне, як її квітування. П’ятого травня – свято хлопчиків. За традицією у цей день в кожному домі готують спеціальну їжу. Тауе-сай – свято посадки рису – святкують у всіх селах. Усюди в Східній Азії ставлення до рису особливе. Осінь в Японії багата святами, пов’язаними з культом природи. З осінніх свят одне з найголовніших – свято Місяця. Вважають, що він дає людям здоров’я, добавляє віку, приносить щастя, удачу й достаток в дім. Є багато інших свят – хризантем, милування кленовим листям, а пізньої осені – снігом. Дедалі більше японців прагнуть провести дозвілля на природі. У Японії налічується 11 мільйонів альпіністів, 17 мільйонів рибалок, 27 мільйонів туристів, 14 мільйонів велосипедистів, 500 тисяч членів Товариства друзів птахів. Найстародавніше і найулюбленіше заняття, якщо не сказати мистецтво, японців – запуск паперових зміїв. Деякі речі вони прагнуть робити поодинці. Наприклад, співати з караоке. Караоке - одне з деяких чисто японських винаходів. Кара означає порожній, а оці (вірніше: оке) - скорочення від слова «оркестр». Без співака оркестр порожній, а це прекрасний привід схопити мікрофон і приєднатися. Ніхто вас не почує, так що ви можете впиватися блаженством у повній самітності. Японці - справжні «телемани». У багатьох портативні телевізори встановлені у машині. Подорож за кордон, особливо на Захід - подія, яка має для японця особливий зміст. Для них це шанс вислизнути з мереж безперестанного спілкування й постійної, пильної уваги домашніх і відправитися в країни з оперними театрами, знаменитими музеями й величезними просторами, на яких легко дихається. Усе більше молодих пар грають весілля за кордоном. Гавайі й Австралія очолюють список, але Америка й Італія також користуються популярністю. Менш 1% японців сповідують християнство, але це ж так шикарно - обвінчатися в церкві або каплиці, особливо за кордоном. Ще один привід для подорожей - можливість поласувати. Японці обожнюють екзотичну їжу й напої. Так як японці – інтелектуально розвинута нація, вони багато вільного часу проводять за комп’ютерами. Усе менше молодих японців використовують дозвілля для саморозвитку, для інтелектуального росту. Навіть у студентів серед форм проведення дозвілля переважають пасивні. Такі види відпочинку, як відвідування виставок, театрів, музеїв і т.п., перестають бути популярними, а нові, такі, як комп’ютер, спілкування через Інтернет, займають перші місця серед дозвілля молоді. Комп’ютер займає основну частину дозвілля молоді, впливаючи на духовний світ і ціннісні орієнтації.

Литература: 1. Асмолов А.Г. Психологическая модель Интернет-зависимости личности / А.Г. Асмолов, Н.А. Цветкова, А.В. Цветков // Мир психологии, №1/ 2004. - С. 179-193. 2. Белинская Е.Н. Современные исследования виртуальной коммуникации: проблемы, гипотезы, результаты./ Е.Н. Белинская, А.М. Жичкина. – М., 2000.- 365 с. 3. Бурова В.В. Социально-психологические аспекты Интернет-зависимости. / В.В. Бурова. – М., 2001. – С.48. 4. Войскунский А.Е. «Психологические исследования феномена Интернет-аддикции./ А.Е. Войскунский. – М., 2000. – С. 62 – 63. 5. Єрасов Б.С. Соціальна культурологія./ Б.С. Єрасов. – М. : Аспект прес, 2006. – 233 с. 6. Єрошенков І.Н. Культурно-дозвільна діяльність у сучасних умовах. / І.Н. Єрошенков. - К. : Основи, 2005. - 32 с. 7. Клуб: Культура дозвілля. - М. : Профіздат, 2005. - 184 с. 8. Клюско Є.М. Центри дозвілля: зміст й форми діяльності / Є.М. Клюско // Центри дозвілля. - К. : КНЕУ, 2006. - 125 с. 9. Короткий словник по соціології / Під загальною ред. Гвішіані Д.М. Лапіна Н.І.- К. : Знання, 2005 – 479 с. 10. Красильников Ю.Д. Основи соціально-культурної діяльності. / Ю.Д. Красильников.- К. : Либідь, 2005. - 136 с. 11. Культура дозвілля. - Київ: Вища школа, 2005. - 108 с. 12. Культура духовних запитів особистості. – К. : Вища школа, 2006. – 203 с. 13. Культурно-дозвільна діяльність / Під ред. Жаркова А.Д., Чижикова В.М. - Х. : Олді-Плюс, 2006. – 48 с. 14. Мосалєв Б.Г. Дозвілля. / Б.Г. Мосалєв. - К. : КНЕУ, 2005. – 85 с. 15. Новаторів В.Є. Організатори дозвілля. / В.Є. Новаторів. - К. : Основи, 2005. - 62 с. 16. Петрова З.А. Методологія й методика соціологічних досліджень культурно-дозвільної діяльності. / З.А. Петрова. - М. : МГІК, 2005. - 108 с. 17. Соціальне проектування в сфері культури. Перспективні моделі установ культури. – К. : Академвидав, 2005. – 128 с. 18. Соціальне проектування в сфері культури. Центри дозвілля. – У.: УжДУ, 2005. – 144 с. 19. Тадевоян Е.В. Соціологія./ Е.В. Тадевоян. – К. : ШСР НаУКМА, 2006. – 128 с.