Особистість та війна в романах Е. Хемінгуея на творах «Фієста», «Прощавай зброє!», «По кому подзвін»

Содержание: ВСТУП 1. Творчість Е. Хемінгуея: письменник і війна  2. Особистість та війна в романах Е. Хемінгуея ВИСНОВОК Список використаної літератури

Вступление: Термін «втрачене покоління» як правило використовується для характеристики тих людей, які пройшли Першу світову війну, а після повернення приступили до літературної творчості, при цьому важливо підкреслити, що йдучи на фронт, ці люди сповнені патріотичними ідеалами зіткнувшись з жорстокістю війни, випробовують глибоке розчарування. А після повернення стикаються з не затребуваністю і жорстокістю часу. Письменників «втраченого покоління» належать Дж. Пассос «Сорок друга паралель», Фіцджеральд «Великий Герсбі», та ін. серед них є і Е. Хемінгуей. Він сам дуже гнівався, коли його зараховували до втраченого покоління, хоча він перший, хто асоціюється з такою літературою. Саме це визначення увійшло до вжитку завдяки йому, воно з епіграфа до його першого роману «І сходить сонце» — «Усі ми втрачене покоління». Деякі твори автора це класичні твори літератури втраченого покоління, в яких світовідчуття цього покоління дуже добре зафіксоване та існує тематичне розділення: війна, до війни, після війни.

Выводы: XX століття кинуло в окопи людину з абсолютно іншим менталітетом, людину, що вже усвідомила самоцінність окремої людської особистості, тобто цінність окремого людського життя (будь-якому життю - і власному, і чужому). У творах письменників «втраченого покоління» мало не вперше відбилися душевні страждання цієї нової людини - культурної людини XX століття, якого якісь безособові сили примушували бути вбивцею, що прозріла. Здавалося б, після першої світової війни культурне людство повинне було жахнутися самому собі - і навіки відректися від первісного, варварського способу рішення політичних проблем за допомогою взаємознищення двох або декількох нацькованих один на одного людських множин. Але людство не опам'яталося - попереду було безумство тоталітарних диктатур в країнах з найбагатшою культурною традицією, попереду була Друга світова війна. Друга половина XX століття ознаменувалася трагедією В'єтнаму і трагедією Афганістану - трагедією нашої країни, що втягнула у свій кривавий вир прямо або побічно мільйони людей, яких держава в ім'я своїх геополітичних інтересів прирекла або на загибель, або на життя із зламаною душею. Переживання цих людей, яким зараз неймовірно складно повернутися до мирного життя, багато в чому співзвучні переживанням героїв Хемінгуея. Вони чекають свого втілення в художній літературі XXI століття.

Литература: 1. Художественная Литература, 1988. – 245 с. 2. Денисова Т. Секрет «айсберга»: О художественной особенности прозы Э. Хемингуэя // Литературная учёба. – 1980. -№5. - С.202-207 3. Неизвестный Хемингуэй: Фолыслорно-мифологическая и культурная основа творчества. Самара: Самар. Дом печати, 1997. - 224 с. 4. Никитина И.П. Тема художественного пространства в современной философии искусства // Вестник РУДН. Философия. М., 2003. – С.45-54. 5. Эрнест Хемингуэй. Собрание сочинений в 7 томах (комплект). – М.: АСТ, 2009. - 3936 с. 6. Яремчук Н. Антивоєнний роман: діалектика життя і смерті // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Збірник наукових праць. –К.: Твім інтер, 2002. – Вип.14. – С.354-369.