Покарання як форма кримінальної відповідальності: поняття, цілі, функції, види покарання у Франції, Німеччині та Україні

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОКАРАННЯ ЯК ФОРМИ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 5 1.1. Поняття покарання у кримінальному праві 5 1.2. Цілі та функції покарання як форми кримінальної відповідальності 7 1.3. Види покарання у кримінальному праві 11 РОЗДІЛ II. ОСОБЛИВОСТІ ПОКАРАННЯ ЯК ФОРМИ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ФРАНЦІЇ, НІМЕЧЧИНІ, УКРАЇНІ 14 2.1. Покарання у кримінальному праві Франції 14 2.2. Покарання як форма кримінальної відповідальності у Німеччині 16 2.3. Покарання у кримінальному праві України 18 РОЗДІЛ III. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОКАРАННЯ ЯК ФОРМИ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У КРАЇНАХ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СІМ’Ї 20 3.1. Порівняння покарання як форми кримінальної відповідальності у французькій та німецькій правовій системі 20 3.2. Порівняння покарання у кримінальному праві України та Франції 20 3.3. Порівняння покарання у кримінальному праві України та Німеччини 23 3.4. Перспективи вдосконалення покарання як форми кримінальної відповідальності у правовій системі України 24 ВИСНОВОК 27 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 29 ДОДАТОК 32  

Вступление: Попри існування величезної кількості досліджень, присвячених покаранню, залишилися дослідницькі ділянки, що потребують подальшого наукового опрацювання. Зокрема, складові мети покарання не зазнали філософсько-правового системного осмислення, не відбулася й кореляція цілей покарання з філософсько-правовими гуманістичними цінностями. Питання, пов’язані зі змістовим наповненням мети покарання, як такі, що мають системний характер і потребують узагальнень, базованих на дослідженні історико-філософських, теологічних, кримінально-правових та історико-правових джерел, доцільно осмислювати у філософсько-правовому вимірі. На користь філософсько-правового підходу до поняття мети покарання говорить й те, що проблематика цілей покарання включає у себе низку проблем, які можна розв’язати лише шляхом філософсько-правового осмислення права в контексті філософії справедливості та в координатах європейських стандартів демократичного розвитку. Дослідженню інституту покарання присвятили свої наукові пошуки Л. В. Багрій-Шахматов, М.І. Бажанов, М.О. Бєляєв, Я.М. Брайнін, І.М. Гальперін, О.Я. Естрін, І.І. Карпець, О.І. Коробєєв, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнєцова, Т.А. Лєснієвськи-Костарева, Ф. Ліст, В.В. Лунєєв, С.Ф. Мілюков, А.А. Митрофанов, Ю.А. Пономаренко, П.Л. Фріс та інші вчені. Мета покарання розглядалась представниками класичної наукової школи кримінального права С.В. Будзинським, В. Спасовичем, М.Д. Сергієвським та ін.; антропологічної школи кримінального права – Ч. Ломброзо, Р. Гарофало, Е. Феррі, Д. Дрілем та ін.; соціологічної школи кримінального права – Ф. Лістом, А. Прінсом, Г. Тардом, Ж. ван Гамелем, І. Я. Фойніцьким, С.В. Познішевим, В.В. Єсиповим, Г. Вельцелем та ін. Метою курсової роботи є проведення порівняльного аналізу покарання як форми кримінальної відповідальності, його поняття, цілей, функцій та видів у Франції, Німеччині та Україні. Відповідно до мети в роботі були поставлені та вирішені такі завдання: ? надати загальну характеристику поняття покарання у кримінальному праві ? з’ясувати цілі та функції покарання як форми кримінальної відповідальності ? визначити види покарання у кримінальному праві ? проаналізувати особливості покарання у кримінальному праві Франції ? проаналізувати особливості покарання як форма кримінальної відповідальності у Німеччині ? проаналізувати особливості покарання у кримінальному праві України ? зробити порівняння покарання як форми кримінальної відповідальності у французькій та німецькій правовій системі ? порівняти покарання у кримінальному праві України та Франції ? здійснити порівняння покарання у кримінальному праві України та Німеччини ? визначити перспективи вдосконалення покарання як форми кримінальної відповідальності у правовій системі України Об’єктом дослідження є кримінально-правовий інститут покарання як форми кримінальної відповідальності. Предмет дослідження складають загальні теоретичні положення про покарання як форму кримінальної відповідальності та його національні особливості у Німеччині, Франції та Україні. В процесі дослідження були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи, як монографічний, порівняльно-правовий, історичний, формально-юридичний.

Выводы: Аналіз кримінального законодавства окремих зарубіжних країн в частині визначення системи кримінальних покарань та загальних засад їх призначення (оскільки від правильно призначеного покарання, яке базується на дотриманні принципів гуманізму, справедливості, індивідуальності кримінальної відповідальності тощо залежить ефективність цих покарань, а відповідно, й елемента вищого рівня – всієї системи покарань) дає підстави говорити про відмінність у підходах законодавців щодо визначення і системи, і засад призначення покарань. Підтримуємо позицію, що не зважаючи на те, що французьке та українське кримінальне право розвивалось за різних соціально-політичних умов, процес становлення і розвитку інституту кримінальної відповідальності в них є певною мірою подібний. Зокрема, ні французьке, ні українське кримінальне законодавство не містило нормативне визначення поняття кримінальної відповідальності, хоча такий вислів в окремих нормативних актах і вживався; у французькому та українському праві мало місце якісне зростання від примітивно викладених до належним чином врегульованих інститутів, які мають істотне значення для сучасного вирішення питання про підстави кримінальної відповідальності; подібністю характеризується і розвиток в кримінальному праві Франції та України нормативного закріплення форм в яких може реалізуватись кримінальна відповідальність. На основі проведеного аналізу можна визначити головні напрями діяльності держави щодо вдосконалення системи покарань та практики їх застосування: – необхідність прийняття комплексу законодавчих та організаційних заходів, спрямованих на реформування політики держави у сфері застосування кримінальних покарань (призначення, виконання, відбування). Тут повинно знайти своє місце і визнання недоцільності тривалих строків покарання у вигляді позбавлення волі для більшості засуджених, удосконалення санкцій Кримінального кодексу, обмеження перебування під вартою підсудних в період розгляду кримінальних справ до набуття вироком законної сили, застосування видів покарань, альтернативних позбавленню волі, а також застосування таких запобіжних заходів, як підписка про невиїзд, особиста порука, порука громадської організації або трудового колективу, застава; – необхідно спрямувати зусилля держави на розробку та вживання запобіжних заходів щодо попередження злочинів. Особливе місце тут має займати дослідження щодо визначення ефективності застосування позбавлення волі, оскільки цей вид лише на певний час може попередити вчинення нових злочинів, а загалом не досягає мети, зазначеної у кримінальному законодавстві України; – важливим залишається і чинник соціальної адаптації звільнених з місць позбавлення волі, організація їх життєзабезпечення та побуту. Звільнившись від покарання, колишній злочинець повинен мати змогу жити і працювати, мати сім’ю і утримувати її, не стати тягарем для суспільства, якому він вчинив і так багато шкоди; – доцільно вживати широкомасштабних заходів щодо зміни громадської думки відносно тенденцій застосування позбавлення волі та руйнівного впливу такого виду покарання. Але основним напрямом держави у боротьбі зі злочинністю повинно стати не тільки притягнення винних до кримінальної відповідальності і призначення покарання.

Литература:1. Кримінальний кодекс України //Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131. 2. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” від 24.10.2003 р. № 7 Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/ clients/vs.nsf/0/2B7E0AAF30853651C3256 DF7002E9. 3. Про якість складання й оформлення судових рішень у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення : узагальнення судової практики Верховного Суду України Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www. pravosuddia.net/?part_id=15&new_id=122&action=detail&n_year=&n_month=12 4. Александров Ю.В. Уголовное право Украины: Общая часть : учебник / Ю.В. Александров, В.И. Антипов, Н.В. Володько ; отв. ред. Я.Ю. Кондратьев ; под ред. В.А. Клименко, Н.И. Мельника. – К. : Атика, 2002. – 448 с. 5. Беляев Н.А. Цели наказания и средства их достижения в исправительно-трудовых учреждениях / Н.А. Беляев. — Ленинград: ЛГУ, 1963 6. Вереша Р. В. Кримінальне право України. Загальна частина. Навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та доп. Станом на вересень 2011 р. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 320 с. 7. Денисова Т. Основні тенденції діяльності держави у сфері застосування кримінальних покарань / Т. Денисова // Вісник Львів. Ун-ту. Серія юрид. - 2010. - Вип. 50. - С. 260–267 8. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы / И.И. Карпец. — М.: Юрид. лит., 1973 9. Кримінальне право України. Загал. частина : підруч. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.О. Беньківський та ін. ; за ред. П.С. Матишевського, П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – 512 с. 10. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін. ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2010. – 456 с. 11. Кримінальне право України: Практикум : навч. посіб. / За ред.. С. С. Яценка. – 3-тє вид., перероб. і доповн. – К. : Алерта ; КНТ ; Центр учбової літратури, 2010. – 640 с. 12. Кримінальне право. Загальна частина : підруч. / за ред. А. С. Беніцького, В. С. Гуславського, О.О. Дудорова, Б.Г. Розовського. — К. : Істина, 2011. — 1112 с. 13. Кримінальне судочинство в Україні: судова практика. Злочини проти життя особи (вбивства) / Верховний Суд України ; відпов. ред. П.П. Пилипчук. – К. : Ін Юре, 2007. – 960 с. 14. Кримінальний кодекс України : наук.-практ. комент. / відп. ред. С. С. Яценко. — 4-те вид., переробл. і допов. — К. : А.С.К., 2005. — 848 с. 15. Малиновский А.А. Сравнительное правоведение в сфере уголовного права / А.А. Малиновский. – М. : Междунар. отношения, 2002. – 376 с. 16. Мина В.В. Наукові концепти мети покарання у працях представників наукових шкіл кримінального права: філософсько-правовий аспект // В.В. Мина // Митна справа .- №4(76). - 2011, частина 2. – С. 289 – 294 17. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : у 2 т. / за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – 3-тє вид., перероб. та доп. – К. : Алерта ; КНТ ; Центр учбової літератури. – Т. 1 – 2009. – 964 с. 18. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / відп. ред. С. С. Яценко. – К. : А.С.К., 2005. – 848 с. 19. Основи держави і права України: Підручник / За ред. проф. В. Л. Ортинського, проф. В. К. Грищука, М. А. Мацька. — К.: Знання, 2008. — 583 с. 20. Рябчинська О.П. Реалізація системи кримінальних покарань у судовій практиці / О.П. Рябчинська // Держава та регіони. Серія: Право. – 2011. - №1. – С. 150-155 21. Уголовный кодекс Республики Беларусь : принят палатой представителей 02.06.1999 г. : одобрен Советом Республики 24.06.1999 г. – Минск : Ураджай, 2001. – 247 с. 22. Уголовный кодекс ФРГ : пер. с нем. – М. : Зерцало-М, 2000. – 202 с. 23. Уголовный кодекс Испании / науч. ред. Н.Ф. Кузнецова, Ф.М. Решетников. – М. : Зерцало, 1998. – 218 с. 24. Уголовный кодекс Франции / науч. ред. Л.В. Головко, Н.Е. Крылова. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 650 с. 6. Уголовное право зарубежных государств. Общая часть / под ред. и с предисл. И.Д. Козочкина. – М. : Ин-т междунар. права и экономики им. А.С. Грибоедова, 2001. – 576 с. 25. Фріс П.Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми / П.Л. Фріс. – К. : Атіка, 2005. – 332 с. 26. Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань ( соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи вирішення за допомогою логіко-математичних методів) : навч. посіб. / О.Г. Фролова. – К. : АртЕк, 1997. – 208 с.