Місцеві державні адміністрації в механізмі реалізації виконавчої влади в Україні

Содержание: ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ 7 1.1. Історичні витоки становлення та розвитку державної виконавчої влади в Україні 7 1.2. Система органів державної виконавчої влади в Україні 12 1.3. Роль і місце органів місцевих державних адміністрацій в механізмі виконавчої влади в Україні 17 РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВИХ ДЕРЖАВНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ 28 2.1. Правовий статус місцевих державних адміністрацій 28 2.2. Відповідальність, складові, правове положення місцевих державних адміністрацій 39 2.3. Основні напрямки взаємодії органів місцевих державних адміністрацій з центральними органами виконавчої влади 57 РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ДІЯЛЬНОСТІ МІСЦЕВИХ ДЕРЖАВНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ 65 3.1. Особливості діяльності місцевих державних адміністрацій в зарубіжних країнах 65 3.2. Шляхи вдосконалення організаційно-правового механізму органів місцевих державних адміністрацій 83 ВИСНОВКИ 100 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 107  

Вступление: ВСТУП Актуальність теми. Одними із найгостріших проблем, вирішення яких стоїть на порядку денному перед сучасною українською державою, є проблеми, пов’язані з реалізацію виконавчої влади та побудовою системи органів, які її здійснюють, адже внаслідок реалізації виконавчої влади відбувається прямий і безпосередній вплив на процеси суспільного розвитку. Система органів виконавчої влади виступає провідним об’єктом трансформаційних перетворень в ході проведення в Україні адміністративної реформи. Запроваджені на цей час ідеї та положення Концепції адміністративної реформи в Україні стосуються насамперед «верхніх ешелонів» системи органів виконавчої влади. Проте поки що зазначені кроки привели лише до формально-структурних зрушень, глибоко не зачепивши змісту діяльності органів виконавчої влади на місцях і не спричинивши ніякого ефекту від здійснюваних заходів. Аналіз питання статусу органів виконавчої влади України дає змогу виявити деякі проблемні моменти, які необхідно розглянути і запропонувати шляхи їх вирішення. Зокрема, йдеться про збереження впливу традиційних підходів і методів у теоретичному аналізі виконавчої влади, існування прогалин та суперечностей у правовому регулюванні питань, пов’язаних із діяльністю органів виконавчої влади України. Так, актуальними залишаються питання конституційності окремих положень Закону України «Про Кабінет Міністрів України», очевидним є застарілий характер Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Дослідження конституційно-правового статусу органів виконавчої влади України стає особливо актуальним у контексті потреби наступного вдосконалення конституційно-правового регулювання суспільних відносин в Україні та завершення адміністративної реформи, подальша реалізація якої неможлива без наукового обґрунтування, чіткого розуміння конституційно-правового статусу органів виконавчої влади та його якісного нормативно-правового забезпечення. Концепція адміністративної реформи в Україні визначила основну мету – формування системи державного управління, що стане ближчою до потреб і запитів людей, а головним пріоритетом її діяльності буде служіння народові, національним інтересам. Реформування державного управління стосується як центральних, так і місцевих органів виконавчої влади. Проблема полягає в тому, щоб оптимально поєднувати місцеві й загальнодержавні інтереси. У цьому процесі важливим питанням у діяльності органів державної виконавчої влади має бути визначення теоретико-правових засад діяльності місцевих державних адміністрацій в Україні й пріоритетних видів їх діяльності: організації діяльності місцевих державних адміністрацій з представництва держави, управління соціально-економічним розвитком, діяльності місцевих державних адміністрацій з охорони навколишнього середовища, залучення інвестицій тощо. Тому вибір теми дослідження про місцеві державні адміністрації і їх роль в механізмі реалізації виконавчої влади в Україні не випадковий. По-перше, потрібні зміни в апараті державного управління, особливо в регіонах України. По-друге, демократизація суспільних процесів, децентралізація державно-управлінських рішень суттєво впливають на діяльність місцевих державних адміністрацій як органів виконавчої влади в регіонах України. В українській науці суттєва увага приділяється проблемам організації і функціонування органів виконавчої влади. Це насамперед стосується аналізу правового статусу місцевих державних адміністрацій, функцій і окремих видів їх діяльності, інтеграції державного управління, правової держави й громадянського суспільства, що досліджували у своїх наукових працях українські вчені: В. Авер’янов 25-30, В. Борденюк 32, , В. Копейчиков 38, Є. Б.Кубко 42, В.С. Куйбіда 43-47, В.Я. Малиновський 51; 52, А.А. Манжула 53, Н. Нижник 54-56, В. Ф. Погорілко 58, С. Г.Серьогіна 66, О.Ф. Скакун 67, Ю.З. Торохтій 72, О. Н.Ярмиш 75, О.Яцунська 76, В.А. Яцюк 77 та інші. Однак аналіз опрацьованої літератури з досліджуваної проблеми дозволяє стверджувати, що вона не стала предметом цілеспрямованого наукового дослідження в Україні. До цього часу відсутнє комплексне дослідження діяльності місцевих державних адміністрацій, зокрема, організаційно-правових засад. Мета й завдання дослідження. Метою роботи є висвітлення діяльності місцевих державних адміністрацій на основі їх правового статусу й організаційно-правових особливостей. Для досягнення мети були визначені завдання: ? дослідити історичні витоки становлення та розвитку державної виконавчої влади в Україні; ? розглянути систему органів державної виконавчої влади в Україні; ? вивчити роль і місце органів місцевих державних адміністрацій в системі виконавчої влади в Україні через їх функції та принципи; ? розкрити правовий статус місцевих державних адміністрацій; ? проаналізувати відповідальність, складові, правове положення місцевих державних адміністрацій; ? дослідити основні напрямки взаємодії органів місцевих державних адміністрацій з центральними органами виконавчої влади; ? визначити особливості діяльності місцевих державних адміністрацій в зарубіжних країнах; ? запропонувати шляхи вдосконалення організаційно-правового механізму органів місцевих державних адміністрацій. Об’єктом дипломного дослідження є суспільні відносини, які виникають в результаті діяльності місцевих державних адміністрацій в Україні. Предмет дослідження – організаційно-правові засади діяльності місцевих державних адміністрацій. Методи дослідження. В процесі дослідження використовувалися історичний та діалектичний методи, метод порівняльного аналізу для вивчення зарубіжних і вітчизняних джерел; емпіричний метод для вивчення документальної інформації органів виконавчої влади; метод спостереження діяльності місцевих державних адміністрацій; систематизація нормативно-правових актів, методи аналогій, аналізу і узагальнення діяльності місцевих державних адміністрацій. Наукова новизна роботи полягає в тому, що: • розкрито зміст функцій місцевих державних адміністрацій як важливих структурних елементів виконавчої влади в Україні; • обґрунтовано особливості діяльності місцевих державних адміністрацій у сфері соціально-економічного розвитку регіонів; • уточнено сутність терміну «виконавча влада». Практичне значення одержаних результатів. Застосовані в роботі підходи й висновки щодо діяльності місцевих державних адміністрацій можуть бути використані як науковими, так і практичними працівниками системи державного управління. Структура і обсяг роботи складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків та списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дипломної роботи – 99 сторінок, список використаних джерел містить 89 найменувань і розміщений на 8 сторінках.

Выводы: ВИСНОВКИ Узагальнюючи та підсумовуючи вищевикладене, можемо зробити наступні висновки. 1. За результатами дослідження теоретико-методологічних засад державної виконавчої влади на місцевому рівні в роботі було визначено сукупність ознак, притаманних державній виконавчій владі, зокрема розкрито її дуалістичний характер, а також з’ясовано такі принципи управлінського менеджменту, як розподіл функцій та спеціалізація та кооперація, диференціація та інтеграція і ін. 2. Розглянувши систему органів виконавчої влади, ми визначили її як сукупність органів державної влади з конституційно визначеним статусом органу виконавчої влади, що утворюють підсистему державної влади, яка має визначену структурну побудову, включає рівні (побудову за ієрархічною вертикаллю); ланки (однорівневі утворення однорідних органів); види і форми органів виконавчої влади наділених компетенцією у сфері державного управління. Також ми зробили висновок про те, що основними напрямками діяльності органів державної виконавчої влади в Україні є реалізація двох основних функцій: виконавчої та розпорядчої. Виконавча функція характеризується тим, що ці органи безпосередньо виконують нормативні приписи та інші акти законодавчої влади. Розпорядча функція харак-теризується тим, що для виконання актів законодавчої влади органи виконавчої влади від свого імені видають управлінські акти, дають відповідні розпорядження. 3. Дослідивши роль і місце органів місцевих державних адміністрацій в системі виконавчої влади, були зроблені висновки, що місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування є складовими системи місцевих органів публічної влади. Виконання органами місцевого самоврядування делегованих державних повноважень не дає підстав на включення органів місцевого самоврядування до системи органів державної влади. 4. Проаналізувавши правовий статус місцевих державних адміністрацій, ми дійшли висновку, що теоретичною основою визначення правової сутності та функціональної природи конституційно-правового інституту виконавчої влади є теорія поділу влади та теорія народного суверенітету. Виконавча влада будь-якої країни існує у формі конституційно-правового інституту як сукупності конституційно-правових норм, які встановлюють систему суб’єктів виконавчої влади, їх компетенцію, основні завдання, принципи, методи та порядок їх діяльності, врегульовують особливості взаємодії з іншими органами державної влади та місцевого самоврядування, процедури формування та припинення діяльності. Конституційна модель організації виконавчої влади України передбачає наявність певної кількості органів виконавчої влади, які у своєму складі становлять систему органів виконавчої влади, особливість якої обумовлена встановленою Конституцією України республіканською формою правління змішаного, президентсько-парламентського типу і в основі побудови якої лежить так званий дуалізм виконавчої влади. 5. Проведене дослідження основних напрямків і механізмів взаємодії місцевих державних адміністрацій та центральних органів виконавчої влади свідчить, що їх вдосконалення дозволить підвищити ефективність державного управління на територіальному рівні і є важливою ланкою в реформуванні системи виконавчої влади. Конституційне поєднання централізації і децентралізації при здійсненні державної влади передбачає збереження державою права на охорону та забезпечення загальнодержавних інтересів шляхом зміцнення вертикалі системи відповідних органів державного управління на територіальному рівні і покладання на органи місцевого самоврядування завдань щодо вирішення місцевих проблем. Сполучення засад централізації і децентралізації, проявляється у тому, що на обласному та районному рівнях публічну владу представляє лише інститут державного управління, а інститут місцевого самоврядування представлений лише на рівні поселень. Територіальний устрій України характеризується значною асиметрією, внаслідок чого різні територіальні одиниці одного рівня мають неоднакові права, компетенцію та функції, що призводить до різної кількості органів державного управління на відповідному територіальному рівні. 6. Аналіз відповідальності, складових, правового положення місцевих державних адміністрацій дав можливість зробити висновок, що для вітчизняної моделі функціонування державної виконавчої влади характерним є вертикальний розподіл праці та спеціалізація, департаменталізація (виділення територіальних ланок частиною центральних органів державного управління в юридично самостійні організації з передачею їм відповідних повноважень), наявність різноманітних зв’язків між органами державного управління на територіальному рівні (вертикальних і горизонтальних, лінійних і функціональних, формальних і неформальних, прямих і непрямих), поєднання моделей подвійного (у системі місцевих державних адміністрацій) та єдиного (у системі центральних органів виконавчої влади) підпорядкування, домінування централізованих засад над децентралізованими у побудові територіальних структур органів державного управління. Норми про делегування повноважень від органів державної влади органам місцевого самоврядування, так само як і від органів місцевого самоврядування органам державної влади повинні викладатися не імперативним, а диспозитивним способом. Система органів публічної влади має бути збалансованою, в ній неможливі елементи дублювання та домінування однієї управлінської структури над іншою. Законодавчо мають бути розмежовані поняття «повноваження державної влади (органу виконавчої влади)», «повноваження місцевого самоврядування». До повноважень державної влади мають бути віднесені повноваження, наслідки виконання яких пов’язані із інтересами населення України в цілому, в той час, як наслідки виконання повноважень місцевого самоврядування спрямовані на безпосереднє забезпечення життєдіяльності територіальної громади, пов’язані з її інтересами. 7. За результатами дослідження особливостей діяльності місцевих державних адміністрацій в зарубіжних країнах було визначено важливе місце має зарубіжний досвід у системі формування місцевих органів влади. Зокрема міжнародні стандарти місцевої демократії, розроблені спільно і визнані більшістю держав європейського континенту, регулюють не тільки найважливіші питання становлення місцевого самоврядування, які мають значення, що конституює, а й багатоаспектні питання міжнародного економічного і соціального співробітництва місцевих общин та місцевої влади. Крім того, слід зазначити зростання ролі такого інституціонального органу РЄ, як Конгрес місцевих і регіональних влад Європи, що представляє інтереси общин і місцевої влади і самостійно розробляє документи міжнародного характеру, які містять прообрази міжнародних стандартів місцевого самоврядування, що згодом будуть сприйняті державами-членами цієї організації як такі. Усе це свідчить про формування глибоких інтеграційних тенденцій, яке відбувається в рамках РЄ, виявленням якого є розроблення єдиного уніфікованого підходу до найважливіших проблем існування єдиної Європи, де кожен житель має почувати себе членом великої і дружньої сім’ї. Україна приєднується до цих процесів, сприймає, визнає і реалізує міжнародні стандарти місцевої демократії, що є свідченням бажання нашої держави приєднатися до сім’ї європейських народів. Особливу увагу про дослідженні зарубіжного досвіду функціонування місцевих державних адміністрацій було приділено дослідженню досвіду функціонування місцевого управління у Франції, оскільки за адміністративно-територіальним устроєм та правовими традиціями дана держава є найближчою до України. Проаналізувавши досвід місцевого державного управління у Франції, вважаємо за доцільне використати в Україні таку характерну для французького місцевого управління рису, як децентралізувати повноваження виконавчої влади, тобто надати місцевим адміністраціям ширше коло повноважень на відповідній території (район, місто, область) та розмежувати повноваження органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій. 8. Насамкінець, в роботі обґрунтовуються шляхи удосконалення механізмів дії місцевих державних адміністрацій в Україні. Обґрунтовано підхід до побудови моделі державної виконавчої влади на місцевому рівні на засадах субсидіарності, деконцентрації та поглиблення реординаційних зв’язків між суб’єктами та об’єктами управління. Відповідно, в роботі було запропоновано внести відповідні зміни в ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та викласти її в такій редакції: «Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний нагляд за:…», оскільки сучасні редакція, яка передбачає здійснення місцевими державними адміністраціями функції «контролю» стосовно органів місцевого самоврядування, не відповідає конституційним принципам самостійності і незалежності місцевого самоврядування. Також з метою підвищення ефективності здійснення основних функцій у діяльності місцевих державних адміністрацій, було запропоновано внести відповідні зміни в Закон України «Про місцеві державні адміністрації», а саме доповнити Закон статтею 13-1 такого змісту: «Місцеві державні адміністрації здійснюють: - контрольно-наглядові функції за дотриманням Конституції України та законів України органами державного управління, громадянами, підприємствами, організаціями тощо; - розпорядчо-виконавчі функції в межах власних повноважень». З нашої точки зору, це нормативно встановить коло функцій, виконуваних місцевими державними адміністраціями з подальшою їх деталізацією у відповідних розділах по повноваженнях. Необхідно чітко розмежувати місцеві органи виконавчої влади загальної та спеціальної компетенції та встановити на законодавчому рівні, які органи виконавчої влади спеціальної компетенції безпосередньо підпорядковані центральним органам виконавчої влади, а які – місцевим державним адміністраціям. Основними критеріями оцінки ефективності діяльності місцевих державних адміністрацій можуть бути: • економічні показники (працевлаштування, темпи зростання обсягів промислового виробництва, обсягів товарів народного споживання; налагодження кооперативних зв'язків із партнерами країн близького зарубіжжя; використання місцевих ресурсів тощо); • показники соціального розвитку й захисту населення (освіта, культура, охорона здоров'я й фізична культура, субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг малозахищених верств населення, надання пільг ветеранам війни та праці, виплата допомоги одиноким, багатодітним матерям, дітям – інвалідам тощо); • капітальне будівництво (обсяг введення житла, реконструкція житлових будинків тощо); • транспортне забезпечення (підвищення безпеки руху, придбання нових і капітальний ремонт засобів і обладнання тощо). • показники розвитку теле- й радіокомунікацій, інших інформаційних систем; • зовнішньоекономічна діяльність підприємств і організацій району (міста); • охорона правопорядку. Політика регіонального розвитку повинна спиратися на механізм державного регулювання пропорцій, що має включати реалізацію державних програм розвитку окремих регіонів, структуроутворюючих інвестиційних проектів, залучення іноземного капіталу, пільгове кредитування тощо. При цьому до найбільш ефективних інструментів реалізації зазначених можливостей необхідно віднести формування й використання фінансових регіональних ресурсів. Активна політика соціально-економічного розвитку регіону, підвищення життєвого рівня його населення неможливі без нарощування обсягів фінансових ресурсів, оскільки останні виконують центральну роль у забезпеченні планомірного, пропорційного розвитку господарства й збалансованості натурально-речових і вартісних пропорцій. Політика регіонального розвитку охоплює досить широке коло міждисциплінарних проблем, що потребують наукового розв'язання. Більшість досліджень має бути спрямована на забезпечення науково обґрунтованих потреб територіального планування й управління, однією з головних функцій яких має стати забезпечення й цілеспрямоване планомірне використання територіальних умов і потенційних можливостей інтенсифікації суспільного виробництва. Проблеми соціально-економічного розвитку регіону полягають у складному переплетінні природних, економічних і соціальних суперечностей. Важливим аспектом діяльності органів виконавчої влади в регіоні є також забезпечення стратегічної спрямованості інвестиційної діяльності підприємств регіону. Для цілісного уявлення вузлових проблем розвитку у їх дослідженні потрібний комплексний підхід.

Литература: СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 1. Конституція України // ВВР України. – 1996. -№ 30. - Ст.141. 2. Закон України «Про асоціації органів місцевого самоврядування» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009, N 38, ст.534. 3. Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 9, ст. 79. 4. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280-97-ВР вiд 21.05.1997, з наступними змінами та доповненнями. 5. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 4 березня 2004 року N 1577-IV. 6. Закон України «Про ратифікацію Європейської ландшафтної конвенції» від 07.09.2005// ВВР – 2005 - N 51 - ст.547. 7. Закон України «Про Представника Президента в Україні» від 5 берез. 1992 р. № 2167-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 23. – Ст. 335 8. Про Положення про місцеву державну адміністрацію : Указ Президента України від 14 квіт. 1992 р. № 252 // Збірник указів Президента України. – 1992. – № 2 із змінами і доповненнями відповідно до Указу Президента України «Про внесення змін і доповнень до Положення про місцеві державні адміністрації»: від 24 лип. 1992 р. // Збірник указів Президента України. – 1992. – № 3. 9. Указ Президента України «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України», від 6 квітня 2011 року № 395. 10. Постанова Кабінету Міністрів «Про затвердження Типового регламенту місцевої державної адміністрації» від 11.12.1999 р., № 2263 // Офіційний вісник України. –1999. –№ 50. –Ст.2456. 11. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження рекомендаційних переліків управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій» від 1 серпня 2007 р. N 996. 12. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання, пов'язані з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України» від 22 листопада 2010 р. N 1065. 13. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади» від 25 травня 1998 р. N 731. 14. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій» від 29 липня 1999 р. N 1374. 15. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади» від 9 березня 1999 р. N 339. 16. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.1998р. «Про концепцію розподілу між центральними і місцевими органами виконавчої влади повноважень з управління об’єктами державної власності та заходи щодо її реалізації» // Урядовий кур’єр - 1998 р. -, 5 листопада. 17. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України, 1990. – № 31. – Ст. 429. 18. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини другої статті 12 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (справа про поєднання посади в місцевій державній адміністрації з мандатом депутата місцевої ради)м. Київ, 4 грудня 2001 року N 16-рп/2001 Справа N 1-42/2001. 19. Декларация по регионализму в Европе. Принята Ассамблеей Регионов Европы. Базель, 4 декабря 1996 г. 20. Європейська конвенція про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або органами влади від 21.05.80 р. 21. Европейская хартия местного самоуправления. Страсбург, 15 октября 1985 года. 22. Конвенція про участь іноземців у суспільному житті на місцевому рівні. Страсбург, 5 лютого 1992 року. 23. Європейська хартія регіональних мов або мов меншин. Страсбург, 5 листопада 1992 року. 24. Европейская хартия городов. II Манифест новой урбанистики // Принята Конгрессом в ходе его 15-ой Пленарной сессии 29 мая 2008 г. в Страсбурге. 25. Авер’янов В. «Центр» виконавчої влади в Україні: особливості конституційно-правового регулювання // Часопис Київського університету права. – 2005. – № 1. – C. 3-8. 26. Авер’янов В. Закон про Кабінет Міністрів України: результати доктринального тлумачення // Право України. – 2007. – № 6. – С. 3-8. 27. Авер’янов В. Уряд у механізмі поділу влади: недосконалість вітчизняної конституційної моделі // Право України : Юридичний журнал / Редкол. : Ю. Святоцький (гол. ред.). – 2005. – № 4. – C. 10-16. 28. Авер’янов В.Б. Виконавча влада і адміністративне право: – К., видавничий дім «Ін Юре», 2002.-с. 247–257; – С. 17-35. 29. Авер’янов В.Б. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики: – К., Факт, 2003. – 384 с. 30. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні: – К., видавничий дім «Ін Юре», 1997. – С.9-39. 31. Андреевский И.Е. Политическое право / И.Е. Андреевский; в 2 х т. – СПб., 1865. – Т. 1. – 587 с. 32. Борденюк В.І. Місцеве самоврядування та державне управління: конституційно-правові основи співвідношення та взаємодії: Монографія. – К.: Парламентське вид-во, 2007. – 576 с. 33. Гелей C. Д. Політико-правові системи світу / С. Д. Гелей, С. М. Рутар. – К.: Знання, 2006. – 668. 34. Давтян С.Г. Закордонний досвід організації державного управління на місцевому рівні / С.Г. Давтян // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2005. – Вип.. 4 (22). – С. 271-278. 35. Давтян С.Г. Організаційно-правовий механізм державного управління на місцевому рівні: Навч. посіб. /С.Г. Давтян, С.Є. Саханенко, А.М. Пойченко//– Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2010. – 252 с. 36. Давтян С.Г., Проблеми регламентування діяльності органів виконавчої влади на регіональному рівні / С.Г. Давтян, С.Є. Саханенко // Вісник державної служби України. – 2006. – №4. – С. 23-28. 37. Давтян С.Г. Організаційне забезпечення діяльності облдерж-адміністрації. Із досвіду роботи організаційного відділу Одеської облдержадміністрації / С.Г. Давтян // Про деякі напрямки організаційного забезпечення діяльності місцевих державних адміністрацій в сучасних умовах: Матеріали семінару-практикуму заступників голів обласних державних апаратів, керівників апаратів та начальників оргвідділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. – Одеса, 17-18 квітня. – Одеса, 2003. – С. 31-41. 38. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / Колодій А. М., Копейчиков В. В., Лисенков С. Л. та ін.; за ред. В. В. Копейчикова. — Стер. вид. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 320 с. 39. Ивановский В.В. Учебник административного права (Полицейское право. Право внутреннего управления) / В.В. Ивановский; изд. 2 е. – Казань, 1907. – 213 с. 40. История первобытного общества. Общие вопросы. Проблемы антропосоциогенеза / А.И. Першиц, В.А. Шнирельман, Л.Е. Куббель. и др.. – М.: Наука, 1983. – 432 с. 41. Крусян А.Р. Взаємодія місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в Україні. - Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право. - Одеська державна юридична академія, Одеса, 1999. 42. Кравцова Т. М. Поняття та принципи діяльності публічної адміністрації / Т. М. Кравцова, А. В. Солонар // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 522–525 43. Куйбіда В.С. Інформатизація муніципального управління. – Л. : Літопис, 2002. – 222 с. 44. Куйбіда В.С. Конституційно-правові проблеми міського самоврядування в Україні. – Л. : Літопис, 2001. – 326 с. 45. Куйбіда В.С. Організаційно-функціональні принципи і методи діяльності органів місцевого самоврядування. – К.: МАУП, 2003. – 571 с. 46. Куйбіда В.С. Сучасні проблеми і регіональні особливості місцевого самоврядування в Україні. – Л. : Літопис, 2001. – 176 с. 47. Куйбіда В.С. та ін. Регіональна політика: Методологія, методика, практика / НАН України. Ін-т регіон. досліджень. – Л., 2001. – 719 с. 48. Кутафин О.Е. Предмет конституционного права. – М.: Юристъ, 2001 – 444 с. 49. Кутафин О.Е., Фадеев В.И. Муниципальное право Российской Федерации. – М., 1997 – 290 с. 50. Лунеев В.В. Преступность ХХ века. Мировой криминологический анализ / В.В. Лунеев. – М.: Норма, 1997. – 497 с. 51. Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. – Луцьк : Вежа, 2000. – 558 с. 52. Малиновський В.Я. Співвідношення виконавчої влади і державного управління // Нова політика. – 2001. – № 5. – С. 36-40. 53. Манжула А.А. Деякі аспекти співвідношення органів місцевого управління і органів місцевого самоврядування // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 12. – С. 63-65. 54. Нижник Н. Р. Організація державної влади в Україні: структура, функції та перспективи розвитку. – К., 2003. 55. Нижник Н.Р. Підхід до формування змісту якостей керівника в системі державного управління // Вісн. державної служби України. – 1999. – № 1. – С. 69-75. 56. Нижник Н.Р., Плахотнюк Н.Г. Виконавча влада в Україні. – К., видавництво УАДУ, 2002. – с. 13–16; – с. 35–53. 57. Победоносцев К.П. Исторические исследования и статьи / Победоносцев Константин Петрович. – СПб., 1976. – 363 с. 58. Погорілко В. Ф. Органи державної влади в Україні. – К., 2002. 59. Политология / под ред. Г.Е. Полуниной. – М.: ИЦ „Акалис”, 1996. – 277 с. 60. Причини, що обумовлюють необхідність проведення адміністративної реформи в Україні // Національна безпека і оборона. - 2000. - № 5. – С. 4-10. 61. Проценко Т. Критерії оцінки управлінської діяльності органів виконавчої влади в регіоні // Упр. сучасним містом. – 2001. – № 7-9 (3). – С. 18-22. 62. Проценко Т.О., Семенюк В.М. Від намірів до реалізації / Монографія. - Ірпінь: Вид-во АДПСУ, 2001. – 112 с. 63. Пухтецька А. «Європейський адміністративний простір» як новела української адміністративно-правової науки: понятійно-термінологічна характеристика / А. Пухтецька // Юридична Україна. – 2006. – № 8. – С. 41–45., с.41 64. Рижий М.М., Куліш Є.В., Проценко Т.О., Калюх Ю.І., Сиренко А.П. Завдання та проблеми органів місцевого самоврядування в умовах кризових екологічних ситуацій (на прикладі Центрально-Лівадійської зсувної системи): Тези конф. «Оцінка впливу об’єктів будівництва на навколишнє середовище (ОВНС). Аналіз та проведення природоохоронних заходів згідно з ДБН А.2.2-1-95», м. Ялта, 23-27 трав. 2000 р. – К.: Вид-во тов-ва «Знання», 2000. – С. 57-64. 65. Ромашов Р.А. Античный полис как форма социального устройства и государственного управления / Р.А. Ромашов // Правоведение, 1999. – № 2. С. 29–33. 66. Сенктон Е. Системи міського управління / Е. Сенктон. – Харків: Центр Освітніх Ініціатив, 2001. – 96 с. 67. Серьогіна С. Г. Держпавне будівництво та місцеве самоврядування в Україні. – Х., 2005. 68. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. –704 с. 69. Скуратов Ю.И. Кремлевские подряды «Мабетекса»: Последнее расследование Генерального прокурора России. — М.: Новый индекс, 2010. 656 с. 70. Соловьёв В.С. Сочинения / В.С. Соловёв; в 2 т. – М., 1990. – Т. 1. – 723 с. 71. Тарасов И.Т. Очерк науки полицейского права / И.Т. Тарасов. – М., 1987. – 477 с. 72. Тихомиров Ю.А. Общая концепция развития законодательства / Ю.А. Тихомиров // Журнал российского права. – 1999. – № 1. – С. 13. 73. Торохтій Ю.З. Форми і методи взаємодії місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування // Право і безпека. – 2004. – № 1. – Т. 3. – С. 26-31. 74. Цвік М.В.. Загальна теорія держави і права. - Харків: Право, 2002. – 432 с. 75. Энгельс Ф. Эльберфельдские речи / К. Маркс, Ф. Энгельс; cоч. – 2 е изд. – М., 1969. – Т.2. – 657 с. 76. Ярмиш О. Н. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні : підручник / О. Н. Ярмиш, В. О. Серьогін. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 672 с. 77. Яцунська О.О Місцеве самоврядування. Історико-правові аспекти світового та українського досвіду // Віче. – 2000. – № 7. – C. 39-49. 78. Яцюк В.А. Регіональна виконавча влада в Україні : історія, сучасність : Моногр. – К., 2007. – 409 с. 79. Agranoff Robert. Comparative Intergovernmental Relations, in Comparative Public Management , ed. Randall Baker (New York: Praeger). 1993. 80. Agranoff Robert. Federal Evolution in Spain. International Political Science Review, 1996. – Р. 385-401. 81. Bennett Robert. Local Government in the New Europe, (London: Belhaven). 1993. 82. Bennett Robert. Territory and Administration in Europe (London: Pinter). 1989. 83. Roland Barthes Essais critiques, Editions du Seuil. – Paris, 1981. 84. Sharpe L.J.. The Rise of Meso Government in Europe. (London: SAGE). 1993. 85. http://uk.wikipedia.org/wiki 86. http://www.coe.int/cplr 87. http://www.municipal.gov.ua/170 88. http://www.pdp.org.ua/2009-02-09-14-31-13 89. Дудченко О.С. Особливості формування та функціонування обласних (районних, міських) колегій в Україні в першій половині 1990-х років // http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nvknuvs/2011_1/dudhenk.htm 90. Проект Закону про центральні органи виконавчої влади, зареєстрований за 3166-VI від 17.03.2011 // http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=39543 91. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» N 2591-VI від 7 жовтня 2010 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 9, ст.58 / Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2591-17&p=1317296644549895