Выводы: Висновки
Виходячи з усього вищесказаного можна зробити наступні висновки:
1. Традиційним визначенням ресурсної бази банків є її трактування як сукупності грошових коштів, що перебувають у розпорядженні банку. Такий підхід має під собою певну логічну підставу, тому що акумульовані банком кошти є фінансовою базою для його діяльності.
Однак поняття «ресурсна база» можна трактувати і як сукупність ресурсів, що використовуються банком для збільшення мобілізації коштів. Тому розгляд ресурсної бази можливий не тільки з традиційної точки зору, як сукупності коштів, що є в обороті банку (вузьке розуміння), а й із загальноекономічної, коли в поняття «ресурсна база» також включаються організаційні і економічні ресурси (мережа філій, персонал банку, його матеріально-технічна база), що впливають на розвиток банку, є джерелом підтрим¬ки його конкурентних переваг і забезпечення надхо¬дження додаткових коштів (широке розуміння).
2. З метою забезпечення необхідної структури, обсягу і рівня витрат за депозитними зобов'язаннями банківський менеджмент застосовує різні методи управління залученими коштами - цінові та нецінові.
Цінові методи передбачають використання відсоткової ставки за депозитами як головного інструменту в конкурентній боротьбі за вільні грошові кошти фізичних і юридичних осіб. Підвищення пропонованої банком ставки дозволяє залучити додаткові ресурси, тоді як утримання або зниження депо¬зитної ставки відбувається за умови перенасичення банку ресурсами чи від¬сутності прибуткових напрямків їх розміщення.
Для нецінових методів управління залученими коштами банку характерним є застосування різноманітних прийомів заохочення клієнтів, які прямо не пов'язані зі зміною депозитних ставок:
- реклама;
- підвищення рівня і комплексність обслуговування;
- розширення асортименту банківських продуктів;
- надання додаткових безкоштовних послуг;
- розташування філій у місцях, наближених до клієнтів;
- пристосування графіка роботи до потреб клієнтів.
Крім того, банки вдаються до таких прийомів, як проведення лотереї серед клієнтів, безкоштовна розсилка виписок по рахунках, відкриття депозитів новонародженим як подарунок від банку, обладнання безкоштовних авто¬мобільних стоянок біля банку, встановлення банкоматів у публічних місцях, проведення безготівкових розрахунків за допомогою пластикових карток, надсилання клієнтам привітань і подарунків до свят від імені керівництва банку тощо.
3. АТ «ОТП Банк» – одна з провідних фінансових установ України, що належить до першої десятки провідних банків України (входить у першу групу за рейтингом НБУ).
Протягом 2010 року АТ «ОТП Банк» продовжувало приділяти увагу підвищенню власної капіталізації. Станом на кінець дня 31.12.2010 регулятивний капітал банку склав 4,9 млрд. грн., а на кінець третього кварталу 2011 року – 4,5 млрд. грн.. Показник адекватності регулятивного капіталу більше ніж удвічі перевищив нормативне значення (не менше 10%) і досяг 22,1%, станом на кінець третього кварталу 2011 року даний показник складав 20,29%. Значення нормативу (коефіцієнту) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів дорівнювало 17,5% при нормативному значенні не менш ніж 9%.
У звітному періоді платоспроможність АТ «ОТП Банк» згідно коефіцієнтів, встановлених Національним банком України, знаходилася в межах допустимих значень. Коефіцієнт поточної ліквідності становив 64,58% при нормативній вимозі не менше 40%.
Чистий процентний дохід банку станом на 31.12.2010 року досяг 2005,4 млн. грн., а чистий комісійний дохід – 255,2 млн. грн..
Власний капітал АТ „ОТП Банк” з початку 2010 року зріс на 21% і досяг 3,4 млрд. грн., тоді як за три квартали 2011 року він склав 3,3 млрд. грн., хоча статутний капітал у звітному періоді не змінився, а зобов’язання за коштами, залученими на умовах субординованого боргу, зменшилися на 4% у зв’язку з поверненням кредиту ЄБРР.
5. Розмір пасивних операцій АТ «OTП Банк» становив на кінець 2010 року 24680385 тис. грн. проти 29234612 тис. грн. на кінець 2009 року. Тобто, відбулося зменшення пасивних операцій банку на 4554227 тис. грн., або на 15,58%. Це пов’язано зі значним зменшенням зобов’язань банку у 2010 році на 5134304 тис. грн., або на 19,43 %, хоча сукупний капітал банку зріс на 580077 тис. грн., або на 20,64 %. Випереджаюче зростання сукупного капіталу банку характеризує прагнення банку забезпечити власну капітальну базу, і позитивні підсумки роботи банку за період, що аналізується. Водночас основну частку в загальній сумі пасиву балансу продовжують становити зобов’язання банку (86,26%), хоч і намітилася тенденція до її зниження (на кінець 2009 року їх частка становила в пасиві балансу 90,38%).
За три квартали 2011 року суттєво зменшились зобов’язання банку на 1718004 тис. грн. та їх частка у пасиві балансу складала 85,74%, тоді як у 2010 році – 86,26%.
6. Розраховані коефіцієнти депозитів терміном на 180 днів мають порівняно нижчі показники. Це вказує на те, що депозити терміном 6 місяців – менш популярні, в той час, як вклади на 3 і 9 місяців мають високі показники. Аналіз даних коефіцієнтів дозволяє виявляти загальні тенденції змінювання стабільності ресурсної бази банку і точно прогнозувати потребу у ліквідних коштах.
Останнім часом у АТ «ОТП Банк» та решти великих банків активізується обслуговування клієнтів за пластиковими картками. Збільшення кількості операцій за спецкартрахунками (СКР) зумовлює потребу виділити ці види залучення у зобов’язаннях банку. Світовий досвід переконує, що з розвитком ринкових відносин частка внутрішніх трансакцій у загальному обороті за картками постійно зростає. На сучасному етапі розвитку вітчизняних банківських продуктів широко впроваджуються так звані зарплатні проекти, які забезпечують виплату заробітної плати за пластиковими картками. Подібні проекти потребують великих інвестицій. Проте нарощування обсягу операцій за пластиковими картками свідчить, що до обслуговування в банківських установах залучаються особи, які раніше у ділові відносини з банком не вступали або ці відносини були досить опосередковані. Таким чином, із впровадженням роботи з пластиковими картками, банк по-перше вигідно розширює свою клієнтську базу, по-друге, залучає кошти населення до запитання, які розширюють його ресурсну базу.
7. Структура ресурсів банку формується на основі їх доходності та ризикованості; метою оптимізації його ресурсної бази є досягнення найкращого співвід¬ношення між прибутковістю та ступенем ризику даного виду ресурсів. Наразі ринок перенасичений дорогими ресурсами, і надалі залучати кошти клієнтів за ви¬сокими депозитними ставками комерційні банки не мають необхідності, що спричиняє зниження ставок по вкладах. Так, влітку експерти прогнозували, що до кінця 2010 року ставки за річними вкладами у гривні становитимуть не менше за 17% по гривневих депозитах, та 8% - за доларовими вкладами, однак наразі середні ставки по депозитах у національній валюті та іноземній валютах складають не більше 13%, а до кінця року, за новими прогнозами, ставки опустяться ще на 1,5% та складатимуть 10-12% річних, що навіть нижче за докризовий рівень прибутковості депозитів для вкладників.
Структура депозитів юридичних осіб характеризується протилежною тенденцією: частка строкових депозитів у загальній структурі депозитних ресурсів галузі складає 53,4%, причому у структурі депозитів таких системних банків, як, зокрема, АТ «ОТП Банк» суттєво переважають кошти до запитання (близько 80% загального обсягу депозитів юридичних осіб).
Сьогодні ефективність діяльності комерційного банку значною мірою залежить від впровадження сучасної ефективної системи управління залученими ресурсами.
8. Найвищий рівень розвитку з позиції формування свого ресурсного потенціалу в Укрексімбанку. Це може бути пояснено тим, що у цього банку найнижча відносна витратність депозитів та найвища дохідність кредитних коштів. Також діяльність цього банку з залучення коштів характеризується відносно високим рівнем осідання коштів на поточних рахунках внаслідок їх тривалого обороту. А це значить, що банк може використовувати цей найдешевший вид ресурсів як базу для своїх активних операцій. Останнє, десяте, місце в рейтингу банків посів АТ "ОТП Банк", що свідчить про низькоефективне формування та використання ним залучених коштів.
Таким чином, за допомогою оцінювання ефективності формування і використання ресурсів банку можна сформувати рейтинг банківських установ, який дозволить, не розкриваючи деталізованої інформації про фінансовий стан банку, надати його клієнтам зрозумілу інформацію щодо ефективності де¬позитної діяльності та дасть змогу прийняти більш обґрунтоване рішення щодо інвестування власних коштів, а для банків такий рейтинг буде стимулюючим фактором щодо підвищення ефективності проведення депозитно-кредитних операцій.
9. Плануючи досягнення рівня заданої суми коштів за залишками на поточних рахунках клієнтів з позицій конкретних критеріїв банк може обирати напрями їх залучення для досягнення встановлених цілей.
Застосування цієї методики не обмежується лише аналізом даних за рахунками юридичних осіб. Її слід використовувати для аналізу будь-яких коштів до запитання: вкладів фізичних осіб, залишків за рахунками пластикових карток, а також порівнювати ці види залучень між собою.
Наведені розрахунки забезпечують з достатньою точністю визначення суми, яку банк може використовувати в процесі здійснення активних операцій. Це дозволяє знизити рівень відповідного ризику й оцінити можливість використання цих ресурсів.
Таким чином, проведені дослідження щодо визначення ефективності ресурсної бази вітчизняних комерційних банків свідчать про необхідність використання нових аналітичних інструментів та програм для мобілізації тимчасово вільних грошових коштів і перетворення їх у реальні кредитні ресурси, що забезпечить стимулювання залучення вкладів та їх збереження.
10. Проведене дослідження засвідчило, що під час виконання трудових обов'язків на працівників банківських установ може впливати комплекс шкідливих виробничих чинників, ступінь впливу кожного з яких залежить від умов і виду професійної діяльності.
11. За даними експертних оцінок представників різних професійних груп у досліджуваних банківських установах, найвагомішими шкідливими чинниками, які впливають на їх здоров'я і працездатність, є нервово-емоційне напруження (12.5%), перенапруження зорового аналізатора (11.5%), статичні, фізичні навантаження та недостатня рухова активність (11%). Проте питання вивчення шкідливості чинників виробничого середовища для працівників банківських установ залишається актуальним і поки що далеке від остаточного вирішення, оскільки досі не вдається з'ясувати механізм їх впливу на функціональний стан працівників.
12. Подальші дослідження будуть присвячені вивченню особливостей впливу зазначених чинників на стан здоров'я і працездатність банківських працівників із прогнозуванням можливих захворювань як із тимчасовою втратою працездатності, так і професійних, – що дасть змогу адміністрації банків з позиції сучасної медицини і безпеки праці приймати ефективні рішення і значно підвищити економічний ефект діяльності персоналу банків.