Вступление: ВСТУП
Актуальність теми. Розгортання світової фінансової кризи, спад світового господарства та економіки призвели до значних проблем у банківській системі загалом і України зокрема. Особливо це позначилось на тих напрямах діяльності банків, які донедавна стрімко розвивались. Мова йде про кредитування.
Неповернення кредитів здійснює значний дестабілізуючий вплив на функціонування банківської системи України. Саме тому дослідження проблем управління проблемними кредитами банків та виявлення шляхів їх вирішення набувають особливої актуальності.
Надання кредиту в умовах переходу економіки України до ринку являє собою форму руху позичкового капіталу, тобто грошового капіталу, який надається у вигляді позики. Кредит забезпечує трансформацію грошового капіталу в позичковий і виражає стосунки між кредиторами та позичальниками. Кредит у ринковій економіці необхідний, передусім, як еластичний механізм переливання капіталу з одних галузі в інші. Він дає змогу подолати обмеженість індивідуального капіталу.
Незалежно від якості кредитного портфеля та методів, які застосовуються під час управління кредитним ризиком, усі банки тією чи іншою мірою стикаються з проблемами неповернення кредитів.
Проблемними кредитами називають такі, за якими своєчасно не проведено один чи кілька платежів, суттєво знизилася ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, які дають підставу банку мати сумнів щодо повернення позики.
Кожний банк має у своєму портфелі проблемні кредити і тому головне питання полягає у встановленні допустимого для банку рівня цих кредитів щодо загальної вартості виданих позик. Для закордонних банків прийнятними є такі значення показників: питома вага списаних позик у загальному обсязі виданих – 0,25-0,75%; питома вага прострочених позик (понад 90 днів) у загальному обсязі виданих – 0,5-3%. Якщо питома вага нестандартних позик сягає рівня 10%, становище банку визначається як кризове. Для вітчизняної банківської системи значення аналогічних показників мають досить широкий діапазон коливань. Завдання менеджменту під час управління проблемними кредитами полягає в мінімізації збитків за кредитними операціями банку з допомогою відповідних методів управління.
Оскільки повністю уникнути втрат за кредитами неможливо, інколи їх розглядають як вартість провадження банківського бізнесу. Однак це не означає, що банк повинен змиритися з такими збитками, адже в цьому разі завдана банку шкода набагато більша, ніж сума неповерненого кредиту. Велика кількість прострочених кредитів призводить до спаду довіри вкладників та акціонерів до банку, виникнення проблем з платоспроможністю та ліквідністю, погіршення репутації банку. Крім того, банк повинен нести додаткові витрати, пов'язані з вимогами щодо повернення кредиту, частина активів банку заморожується у формі непродуктивних. Такі втрати за своїми розмірами можуть набагато перевищити прямі збитки від непогашеної позики.
Тому вартість проведення ефективної кредитної політики та організації кредитної роботи в банку, включаючи досвідчену команду кредитного аналізу та контролю, безперечно, набагато нижча за витрати з управління проблемними кредитами та збитки, яких можна було уникнути.
Проблемні кредити здебільшого не виникають раптово. На практиці існує багато сигналів, які свідчать про погіршення фінансового стану позичальника та про підвищення ймовірності неповернення кредиту. Завдання кредитного працівника полягає у виявленні таких сигналів якомога раніше, перш ніж ситуація вийде з-під контролю і втрати стануть неминучими.
Банк, як і будь-яка комерційна структура, метою діяльності якої є отримання прибутку, повинен вживати всіх можливих заходів для збільшення доходів і зменшення витрат. У цьому випадку проблемні активи негативно впливають і в частині отримання доходу, бо під час планового його повернення у визначені терміни банк шляхом їхнього перерозміщення має змогу підтримувати дохідну частину на заздалегідь визначеному плановому рівні, так і в частині зменшення витрат, оскільки вживання додаткових заходів щодо повернення проблемних активів несе за собою додаткові фінансові витрати, частину з яких банк розраховує компенсувати за рахунок штрафних санкцій, але вони, зазвичай, не покривають цих затрат у повному обсязі.
Розгляду даної проблематики присвячена значна кількість статей. Зокрема, роботи таких науковців, як А. М. Мороз, В. І. Міщенко, А. І. Граділь, В. Д. Базилевич, І. Б. Івасів, М. І. Савлук. М. О. Александрова, О. Берегуля, Л. О. Коваленко, В. І. Логвиненко та ін.
Метою дипломної роботи є дослідження управління проблемною заборгованістю комерційного банку.
Мета роботи передбачає такі завдання:
? розглянути поняття та економічну сутність проблемної заборгованості;
? дослідити методику управління проблемною заборгованістю банку;
? проаналізувати проблемну заборгованість в складі кредитного портфеля банку;
? розглянути організацію та методичний інструментарій управління проблемною заборгованістю банку;
? провести оцінку стану управління проблемною заборгованістю банку;
? запропонувати пропозиції щодо удосконалення методів оцінювання та управління проблемною заборгованістю;
? розглянути міжнародний досвід управління проблемною заборгованістю.
Об’єктом дослідження є ПАТ «УкрСиббанк».
Предметом дослідження є фінансовий стан, проблемні кредити та система управління проблемною заборгованістю банку.
Методами дослідження є загальнонаукові та емпіричні прийоми економічних наук, зокрема: системного аналізу, дослідження операцій, економіко-математичного моделювання, екстраполяції та аналогій, абстрактно-логічні, експертних оцінок.
Інформаційною базою для написання дипломної роботи є нормативно-законодавча база, праці українських та зарубіжних науковців, періодичні видання, ресурси Інтернет, звітність банку.
Структура роботи. Дипломна робота складається з вступу, чотирьох розділів, списку використаної літератури та додатків.
В першому розділі дипломної роботи розглядаються теоретичні аспекти управління проблемною заборгованістю банку. Зокрема, в ньому проаналізовано поняття проблемної заборгованості, розглянуто методику управління проблемною заборгованістю банку.
Другий розділ дипломної роботи присвячений аналізу організації управління проблемною заборгованістю банку, в ньому здійснено аналіз проблемної заборгованості в складі кредитного портфеля банку та розглянуто організацію та методичний інструментарій управління проблемною заборгованістю банку.
В третьому розділі дипломної роботи проведено розробку пропозицій, щодо удосконалення методів оцінювання та управління проблемною заборгованістю банку, проаналізовано міжнародний досвід.
Четвертий розділ дипломної роботи досліджує питання організації охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях на підприємстві.