Способи фінансування державного грошового боргу та їх макроекономічні наслідки

Содержание:Вступ 3 Розділ 1. Проблеми державного боргу та способи їх вирішення 5 1.1. Державний борг, його вимірювання 5 1.2. Види та причини утворення державного боргу 8 1.3. Основні способи погашення внутрішнього та зовнішнього боргу 10 2. Макроекономічні наслідки використання різних джерел покриття державного боргу 18 3. Фінансування державного боргу України 20 Висновки 32 Список використаної літератури 34

Вступление:Побудова моделі економіки ринкового типу вимагає теоретичного переосмислення і практичного дослідження місця і ролі бюджету в економічній системі держави. Сьогодні все більшого значення набуває питання використання бюджету як найбільш дійового інструменту управління економіки, фінансового забезпечення діяльності органів виконавчої влади. Одним із головних напрямів бюджетної політики більшості країн світу є прагнення до бездефіцитного бюджету або підтримування дефіциту на мінімальному рівні. Дефіцит державного бюджету є одним із важливіших макроекономічних показників, які характеризують стійкість економічної системи. Країни, які створили ефективні функціональні економічні системи, що здатні регулювати співвідношення доходів і видатків держави, мають позитивне сальдо або незначний дефіцит. Дефіцит державного бюджету в Україні зумовлений як недостатніми надходженнями, викликаними економічною кризою та обмеженою базою оподаткування, так і надмірними (стосовно доходів) видатками на підтримку неефективних галузей, на соціальну сферу тощо. Політика уряду України спрямована на те, щоб уникнути неконтрольованої кредитної емісії і покрити значну частку бюджетного дефіциту за рахунок випуску і розміщення державних цінних паперів. Нагромадження сум бюджетного дефіциту формують державний борг. Головними критеріями оцінки ситуації в економіці завжди будуть якісні характеристики її функціонування, фінансові результати, тобто прибуток, дохід, надходження, збитки, борги. В Україні навіть поліпшення показників виробництва окремих підприємств практично не супроводжувалось поліпшенням їхнього фінансового стану, подоланням платіжної кризи, а навпаки, характеризувалося зменшенням надходжень до бюджету і, відповідно, різким зростанням державного боргу. Отже, бюджетна політика Української держави поки що не стала дієвим інструментом економічних реформ, оскільки нема реальної концепції економічних перетворень та пріоритетів у її соціально-економічному розвитку. Метою даної роботи є дослідження взаємозв’язку дефіциту бюджету та державного боргу, а також їх динаміка в Україні. Наукове та прикладне значення даної теми полягає в тому, що вона містить не тільки теоретичний, а й практичний аспекти. Для досягнення мети роботи було поставлено наступні завдання: - розкрити причини, види та наслідки державного боргу країни; - дослідити механізм утворення зовнішньої заборгованості; - розглянути сутність державного боргу; - дослідити способи фінансування дефіциту і державного боргу; - розглянути витрати з обслуговування бюджетного дефіциту та боргу; - провести аналіз динаміки дефіцитів бюджету та державного боргу в Україні. Об'єктом дослідження виступає бюджетний дефіцит. Предметом дослідження є причини виникнення, наслідки та фінансування бюджетного дефіциту та державного боргу. При підготовці роботи використані статистичні матеріали, а також різні літературні джерела та матеріали періодичних видань.

Выводы:Бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищенням видатків. Бюджетний дефіцит є наслідком певного стану економічних відносин, які виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання фінансових ресурсів понад їх наявну величину. Для покриття витрат понад наявну масу фінансових ресурсів застосовують грошову емісію, внутрішні й зовнішні позики. Державний борг - це сума заборгованості, держави перед кредиторами. Головними причинами створення і збільшення державного боргу є: хронічний дефіцит Державного бюджету; перевищення темпів зростання державних видатків над темпами зростання державних доходів; дискреційна фіскальна політика направлена на зменшення податкового навантаження без відповідного скорочення державних витрат; розширення економічної функції держави; дія автоматичних стабілізаторів (циклічне зменшення податкових надходжень та збільшення соціальних трансфертів під час економічної кризи); залучення коштів нерезидентів з метою підтримки стабільності національної валюти; вплив політичних бізнес-циклів (надмірне збільшення державних видатків напередодні), мілітаризація, ведення війн та інші. Ступінь впливу державної заборгованості на внутрішній сукупний попит та сукупну пропозицію, зовнішньоекономічну рівновагу повною мірою визначається структурою державних доходів та видатків. Залежно від характеру наслідків впливу боргу на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові. Короткострокові наслідки бюджетного дефіциту і відповідно державного боргу, існують як проблема «витіснення». Довгострокові економічні наслідки державного боргу, відомі як «тягар» боргу. У короткостроковому періоді витіснення виникає, коли ефективність фіскальної політики внаслідок реакції ринку грошей зменшується. Збільшення структурного дефіциту через зниження податків чи збільшення урядових видатків може призвести до підвищення процентних ставок і відповідно до зменшення інвестицій. Тому ВНП, можливо, і не зростає, а більший структурний дефіцит витіснить інвестиції із сфери виробництва 10, с. 5. Довгострокові наслідки державного боргу пов'язані з його впливом на нагромадження капіталу та споживання майбутніх поколінь, тобто на довгострокове економічне зростання. Зростання боргу зменшує виробничі потужності, призначені майбутньому поколінню, отже воно матиме нижчий рівень доходу. В управлінні внутрішнім та зовнішнім боргами існує певна специфіка. Платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність за зовнішнім боргом залежить насамперед від валютних надходжень. Можливості у погашенні цього боргу виз¬начаються станом торговельного балансу. Позитивне сальдо характеризує ті ресурси, які забезпечують платоспроможність держави і дають змогу урегулювати платіжний баланс. В окремих випадках у результаті зміни ситуації в економіці та на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави вона не може забезпечити достатню платоспроможність. Тоді держава змушена вносити певні корективи у свою позикову політику. Такі корективи, як правило, небажані, оскільки підривають довіру до держави. Але краще своєчасно внести певні корективи і забезпечити реальну платоспроможність держави, ніж допустити її фінансовий крах, що призведе до дефолту — визнання державою своєї неплатоспроможності. Обсяги державних запозичень мають сталу тенденцію до зростання. У порівнянні з 2001 роком у 2005 році вони зросли у 2,5 раза. Це свідчить про зростаючу залежність Державного бюджету України від державних запозичень. Головною причиною цього є зростання витрат з погашення боргових зобов'язань, несплачених у попередні роки. Витрати з погашення державного боргу постійно зростають і у 2005 році, в порівнянні з 2001 роком, вони зросли в 3,4 раза, у тому числі витрати з погашення внутрішнього боргу, із-за дострокового погашення ОВДП - в 10,3 раза (5,5 млрд. грн.), відтік за кордон коштів на виконання зовнішніх боргових зобов'язань - в 1,8 раза і склав 6,4 млрд. грн. або майже 1,3 млрд. дол. США. Протягом 2002-2005 років структура державних запозичень кардинально змінилася: превалюючою формою запозичень стала облігаційна форма - від 76 відс. до 96 відс., а отримання кредитів від урядів іноземних держав повністю припинено. Зменшення долі кредитів міжнародних фінансових організацій у 2002-2004 роках у десятки разів пов'язане із невиконанням Урядом України взятих на себе зобов'язань, а поліпшення стану співробітництва з цими організаціями у 2005 році сприяло суттєвому зростанню отриманих від них позичкових ресурсів.

Литература:1. Бюджетний Закон України “Про бюджетну систему України“ від 29 червня 1995 року № 253/95-ВР. 2. Закон України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 27.11.2003р. №1344-ІV/ВР. 3. Дерлиця А. Ю. Інституційне регулювання бюджетного процесу // Фінанси України. – 2001. - № 10. – с.29 – 33. 4. Державні фінанси: Навч.пос./В.Д.Базилевич, Л.О.Баластрик, За заг.ред. В.Д.Базилевича.- К.:АТІКА, 2002.- 368 с 5. Данілов О.Д. Податок на додану вартість: Навч.пос.-К.: Комп'ютерпрес, - 2003.- 254 с 6. Жиляєв І., Орлова В. Негрошові розрахунки бюджету // Економіст. - 2000. - № 3.- с.86 – 95. 7. Кириленко О.П. Зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів. //Фінанси України. - 1996.–№ 9.– С. 35. 8. Колесов А. С. Межбюджетные отношения: сущность и пути совершенствования // Финансы. – 2002.- № 2. – с.3 – 6. 9. Кузьменко Н.А. Аналіз міжбюджетних відносин в Україні. //Фінанси України. - 1996.– №9.– С. 40–42 10. Місцеві бюджети, податки і збори. - К.: Парламентське видавництво. – 2000. 11. Опарін В.М., Малько В.І., Кондратюк С.Я. Бюджетна система. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 1 12. Озерська А. Тіньова економіка як інфраструктура організованої злочинності/ / Економіка Фінанси Право - 2005 №1 с.32-36 13. Податкова політика в Україні: реалії, перспективи. Президенту України, ВРУ, Уряду України, ОЦ та МВВ: Аналітичні розр., проп.наук. та практ.прац.: Міжвідомчий науковий збірник 26 кн.1/ за ред. А.І.Комарової, І.Д.Якушика, О.І.Шитрі та ін.- К.: 2001 - 600 с 14. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. — 2-ге вид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ, 2002. — 240 с. 15. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2002 – 495 с. 16. Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. Казначейська система: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 590 с. 17. Юрій С.І. Бескид Й. М. Бюджетна система України: Навчальний посібник – К.: НІОС. 2000. – с. 400 18. Звіт Рахункової палати України про фінансування державного бюджету і державного боргу, 2006 р. // http://www.ac-rada.gov.ua/