Вступление: Сучасний етап розвитку економіки України та формування ринкових відносин характеризується необхідністю постійної боротьби з конкурентами за місце на ринку, споживача, а також розширення діяльності з метою виживання. Тому будь-яке підприємство, яке прагне до тривалого існування в довгостроковій перспективі, приділяє значну увагу своїй інвестиційній діяльності. При цьому існуюча сьогодні економічна криза стимулює до постійного удосконалення форм і методів інвестиційної діяльності, підвищення рівня її організації з метою раціонального використання ресурсів та досягнення максимальних результатів.
Перехід вітчизняних підприємств на ринкові умови господарювання призвів до усунення регресивних методів управління та запровадження нових прогресивних способів, систем і підходів. Контролінг та інвестиційна діяльність стали механізмами та інструментами, що ефективно реалізують фінансово-економічні функції менеджменту. Підприємство як відкрита система з безперервним розвитком виробництва, впровадженням інноваційних технологій та товарів містить значний потенціал росту ефективності діяльності при оптимізації управління інвестиційною діяльністю.
Зазначені проблеми розглядаються на теоретичному і методологічному рівнях у фундаментальних роботах таких вітчизняних та закордонних учених – економістів, як О.І. Гладій, І.О. Бланк, Ф.Ф. Бутинець, А.П. Градова, Л.В. Малишева, С.Н. Петренко, Т. Басюк, М.С.Пушкар, Д. Адам, Ю. Блех, Б. Зірке, Р. Манн, Е. Майер, А.І. Орлов, О. Сафаров, Н.Д. Собков, О.О. Терещенко, С.Г. Фалько, Д. Хан та ін. Проте в даних роботах не приділяється особливої уваги проблемі контроліну інвестиційних проектів, і вже зовсім не розкрите питання його особливостей в окремих галузях.