Національна безпека сучасної України

Содержание: Вступ 3 1.Чинники національної безпеки України 5 2. Аналіз сучасного стану національної безпеки України 12 3. Підвищення рівня національної безпеки України 19 Висновки 21 Список використаної літератури 23

Вступление: Стратегія національного розвитку України, що базується на системі національних інтересів та пріоритетів, включає і стратегію національної безпеки держави, яка визначає принципи, пріоритетні цілі, завдання та механізми забезпечення життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз 3. Нинішній етап розвитку людської цивілізації характеризується тим, що сфера забезпечення національної безпеки сучасної держави перебуває у стані стрімких та постійних змін, і в ній переплітаються практично всі сторони життєдіяльності суспільства та функціонування держави. Цей стан має багато детермінант та потребує значної уваги з боку наукового аналізу. Очевидним є те, що процес розбудови і реформування ЄС необхідно розглядати не тільки як розширення кордонів “спільного ринку”, а й як чинник створення нової європейської архітектури безпеки, яка має комплексний і взаємопов’язаний характер і різні виміри, основними з яких є економічний, політичний, воєнний. Виходячи з положень чинного законодавства та теоретичних досліджень, інтеграція України до ЄС є одним із зовнішньополітичних механізмів забезпечення національної безпеки. Деякі фахівці вважають, що саме інтеграція в безпековій сфері має на даний час найбільше перспектив через те, що Україна може бути не тільки споживачем безпеки, але й реальним вкладником. Це вимагає проведення постійного різноаспектного дослідження сучасних процесів і тенденцій у міжнародних відносинах та вітчизняному державотворенні. Одним із важливих напрямків якого є дослідження факторів, які впливають на забезпечення національної безпеки в контексті євроінтеграції. З урахуванням геополітичної і внутрішньої ситуації, діяльність усіх державних органів в Україні має бути зосереджена на прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні та нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці, захисті суверенітету і територіальної цілісності України, безпеки її прикордонного простору, піднесенні економіки країни, забезпеченні особистої безпеки, конституційних прав і свобод людини і громадянина, викоріненні злочинності, вдосконаленні системи державної влади, зміцненні законності і правопорядку та збереженні соціально-політичної стабільності суспільства, зміцненні позицій України у світі, підтриманні на належному рівні її оборонного потенціалу й обороноздатності, радикальному поліпшенні екологічної ситуації 1. Метою роботи є дослідження сучасного стану національної безпеки України. Завданнями роботи є: - аналіз факторів національної безпеки України; - аналіз сучасного стану національної безпеки України; - виділення напрямків підвищення національної безпеки України. Об’єктом дослідження є безпекова діяльність. Предметом дослідження є національна безпека сучасної України. В ході дослідження було використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, узагальнення, систематизації та інші.

Выводы: Отже, після кінцевої ратифікації Лісабонського договору ЄС ЄПБО буде розвиватись і посилюватись та має вийти за межі операцій із підтримки миру, врегулювання конфліктів і стабілізації. Адже Лісабонський договір встановлює зобов’язання з надання взаємної допомоги в разі збройної агресії проти країни – члена ЄС. А це загострює проблеми взаємовідносин між ЄС і НАТО, які мають провести чіткий розподіл функцій і повноважень, особливо стосовно гарантування національної безпеки і захисту країн-членів, оскільки положення Лісабонського договору для Об’єднаної Європи про ”взаємну допомогу” фактично дублює п’яту статтю Вашингтонського договору про створення НАТО. Основними детермінантами, які загострюють взаємоузгодженість політики НАТО і ЄС є те, що 21 країна ЄС є одночасно членом НАТО. Існування ЄПБО пропонує європейським членам альтернативу Альянсу в політиці безпеки, що посилює дебати в середині НАТО і зменшує потребу пошуку консенсусу з ключових питань в обговорені трансформації Альянсу. В ЄС існує дискусія, що співробітництво з НАТО у зонах спільної діяльності підриває спроможність самостійного існування Європейської політики безпеки і оборони. Однак на сьогодні ці дві організації перебувають у пошуках оптимальних форм здійснення політики безпеки, і зв’язки між ними зберігатимуть свою ключову роль у вирішенні проблем міжнародної безпеки, принаймні на найближчу перспективу. В ЄС є потенціал стати глобальною світовою силою. Він уже є нею в економічному плані, а також як законодавець норм і цінностей. У безпековій сфері, попри певну неузгодженість позицій своїх членів, ЄС також посилює своє значення. Пасивність ЄС у певних ситуаціях перш за все пояснюється не тим, що його члени розходяться в методах діяльності, а тим, що вони віддають перевагу діяти через інші структури, а особливо НАТО, або самостійно, здійснюючи політику у сфері національної безпеки. Попри основні критерії відповідності функціонування держави європейським стандартам, виважена політика національної безпеки набуває ваги попередньої умови розвитку успішних взаємовідносин між ЄС і державами, що інтегруються. Необхідно, щоби при укладенні нової угоди між Україною і ЄС була приділена належна увага співробітництву з питань зовнішньої політики й політики безпеки. Це перспективний напрямок для України, який треба розглядати виключно через призму національних інтересів. Надзвичайно важливими при цьому є постійна увага й аналіз процесів, що відбуваються в Європі, перегляд з огляду на них української позиції, особливо у зв’язку з приєднанням до ЄС нових держав і розширення сумісництва й узгодження Європейської політики безпеки і оборони з політикою НАТО. Враховуючи вищевикладене, слід відмітити, що на сучасному етапі становлення державності є доцільним, щоб реальна та ефективна політика у сфері забезпечення національної безпеки будувалась на основі чіткого урахування суттєвих факторів, які на неї впливають, знання їх основних характеристик, пріоритетів і граничних значень. Кожний з цих факторів впливає на стан національної безпеки по-своєму, що потребує їх системного та комплексного врахування у процесі вітчизняного державотворення.

Литература: 1. Дзьобань О. П. Національна безпека в умовах соціальних трансформацій (методологія дослідження та забезпечення) : монографія / О. П. Дзьобань. – Х. : Константа, 2006. – 440 с. 2. Дзьобань О. П. Національна безпека України: концептуальні засади та світоглядний сенс : монографія / О. П. Дзьобань. – Х. : Майдан, 2007. – 283 с. 3. Европейское право : учебник для вузов / под общ. ред. Л. М. Энтина. – М. : НОРМА, 2002. – 720 с. 4. Единый европейский акт. Договор о Европейском Союзе / отв. ред. Ю. Борко. – М. : Право, 1994. – Т. ІІ. – 246 с. 5. Ліпкан В. А. Адміністративно-правове регулювання національної безпеки України / В. А. Ліпкан. – К. : Текст, 2008. – 440 c. 6. Лісабонський договір про внесення змін до Договору про Європейський Союз та Договору про створення Європейського Співтовариства від 13 грудня 2007 р. // Европейский Союз: основопологающие акты в редакции Лиссабонского договора с коментариями. – М. : ИНФРА-М, 2008. – 698 с. 7. Лопатин В. Н. Экологическая безопасность: проблемы конституционной законности / В. Н. Лопатин // Государство и право. – 2004. – № 2. – С. 21–31. 8. Межуев В. М. Гражданское общество и проблемы безопасности в России : матер. “круглого стола” / В. М. Межуев // Вопросы философии. – 1995. – № 2. – C. 18–36. 9. Нижник Н. Р. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку) : навч. посіб. / Н. Р. Нижник, Г. П. Ситник, В. Т. Білоус ; за ред. П. В. Мельника, Н. Р. Нижник. – Ірпінь, 2000. – 304 с. 10. Ожегов С. И. Словарь русского языка / под ред. Н. Ю. Шведовой. – М. : Русский язык, 1991. – 917 с. 11. Петрів І. Конституційно-правове поняття національної безпеки / І. Петрів. // Право України. – 2005. – № 5. – С. 105–107. 12. Пилипчук В. Теоретико-правові проблеми подолання глобальних викликів і загроз національній безпеці / В. Пилипчук // Вісник Академії правових наук України. – 2008. – № 1 (52). – С. 22–30. 13. Політичний енциклопедичний словник : навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл. – К. : Генеза, 1997. – 400 с. 14. Правовое обеспечение безопасности Российской Федерации / под ред. В. Г. Вишнякова. – М. : Юрид. лит., 2005. – 400 с. 15. Про Стратегію національної безпеки України : Указ Президента України вiд 12 лютого 2007 р. № 105/2007 // Офіц. вісн. України. – 2007. – № 11. – Ст. 389. 16. Проблеми глобалізації та геополітичний вектор розвитку України : зб. тез за матер. ХІХ харківських політол. читань. – Х. : НЮАУ ім. Ярослава Мудрого ; НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрНУ, 2007. – 356 с. 17. Современный словарь по общественным наукам / под общ. ред. О. Г. Данильяна, Н. И. Панова. – М. : Эксимо, 2005. – 528 с. 18. Стрельбицький М. П. Державність та національна безпека / М. П. Стрельбицький // Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування : зб. наук. пр. / кол. авт. ; наук. кер. Н. Р. Нижник. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – С. 17–39.