Особливості монархічної форми правління

Содержание:Вступ 3 Розділ І. Монархія, як особливий вид форми правління 5 1.1. Поняття та види форм правління 5 1.2. Монархія в системі форм правління: поняття та ознаки 10 1.3. Статус монарха 14 Розділ ІІ. Види монархій та їх особливості 18 2.1 . Абсолютна монархія та її особливості 18 2.2. Поняття та специфіка обмеженої (конституційної) монархії 21 2.3. Дуалістична монархія та її особливості 26 Висновки 31 Список використаної літератури 34  

Вступление: Сучасна вітчизняна державно-правова думка розглядає монархію у двох контекстах: або як данину історичній традиції, що перетворює монарха виключно на «символ нації» без будь-яких владних повноважень, або як архаїчний інститут, що залишається виключно «через збереження у суспільстві значних пережитків феодалізму та застарілих форм суспільної організації» 5, 3. Проте на Заході до цієї форми правління відношення залишається усе ще неоднозначним. Так, 6 листопада 1999 року в Австралії відбувся референдум з приводу її виходу із статусу так званих «британських домініонів» – державних утворень, главою держави яких – монархом, є королева Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії Єлизавета ІІ. На референдумі абсолютна більшість громадян Австралії висловилась проти такої трансформації, і ідея запровадження в країні республіканської форми правління в черговий раз зазнала провалу. При цьому, як згадують очевидці, «британська монархія зберігала багатозначне мовчання, тоді як преса активно слідкувала за перебігом подій, більше схиляючись до схвалення республіки» 11, 6. І хоча сьогодні серед українських та російських юристів-теоретиків усе ще домінує ідея щодо визнання монархії формою державного правління минулого, проте їм затято заперечують прихильники неомонархізму – монархізму в нових геополітичних умовах. Наведені тези свідчать про актуальність теми даного дослідження на сьогоднішній день. Метою роботи є аналіз сутності монархії, як однієї з форм правління та формулювання теоретичних висновків з окресленої проблематики. У відповідності до зазначеної мети було визначено наступні завдання роботи: 1. Охарактеризувати зміст категорії «форма правління»; 2. Визначити специфіку монархії, як особливої форми правління; 3. Дати загальну характеристику історичним формам монархій; 4. Проаналізувати статус монарха; 5. Дослідити особливості основних видів сучасних монархій в світі. Об’єктом дослідження виступає монархія, як особлива форма державного правління. Предметом – доктринальні роботи з окресленої проблематики. Структура роботи. Дослідження структурно складається зі вступу, основної частини, що містить 2 розділи, які об’єднують 6 підрозділів, висновків та списку літератури. Текст роботи викладено на 30 сторінках; список літератури містить 19 джерел.

Выводы: Монархія (грец. monarchia – єдиновладдя). Форма держави, що існувала тисячоліттями, в якій джерелом державної влади вважається монарх і його влада передається спадково і не залежить від волі виборців. Монархії поділяються на дві групи: необмежені та обмежені. Необмежені монархії – це монархії, в яких влада монарха ніким і нічим не обмежена. Інакше кажучи, у країні не існує ні органів, ні законів, що могли б у якійсь мірі змінити або відмінити волю монарха. У рамках необмеженої монархії можна виділити такі її різновиди: а) деспотична монархія, в якій влада монарха обожнюється, а він сам офіційно визнається божеством. Цей різновид необмеженої монархії був розповсюджений в державах рабовласницького типу і, перш за все, на Древньому Сході; б) абсолютна монархія характерна для більш близьких до нас часів і свого розквіту досягла в епоху феодалізму. В ній монарху вже не надаються божественні почесті, але за ним визнається необмежена влада, що обумовлюється його належністю до правлячої династії. Прикладами абсолютної монархії можуть бути царська Росія, а у наш час – Саудівська Аравія. Обмежені монархії – це монархії, в яких влада монарха в тій чи іншій мірі обмежується повноваженнями певних державних органів. Розрізняють такі її різновиди: а) дуалістична монархія, при якій монарх уже не має законодавчої влади, яка перейшла до парламенту, але він ще зосереджує у своїх руках виконавчу владу і по своїй волі формує уряд, що відповідальний перед ним, а не перед парламентом. Дуалістична монархія характерна для періоду переходу від феодалізму до капіталізму і є своєрідною спробою примирення інтересів відживаючого класу феодалів (в особі монарха) і нового пануючого класу - буржуазії (в особі парламенту); б) парламентарна (конституційна) монархія, при якій влада монарха суттєво обмежена у всіх сферах здійснення державної влади і за яким лише формально зберігається статус глави держави, але виключно з представницькими повноваженнями. Виконавча влада належить уряду, який формується парламентом і лише йому підзвітний. Для країн Європи найбільш характерною є конституційна монархія - держава, в якій повноваження монарха обмежені конституцією, законодавчі функції передані парламенту, виконавчі - уряду, тобто монарх царює, але не управляє (Великобританія і Північна Ірландія, Королівство Швеція, Іспанія). Такий вид монархії розглядався багатьма політичними мислителями, особливо консерваторами - Нікколо Макіавеллі, Жаном Боденом, Томасом Гобсом, Джоном Локком та ін. у вигляді найбільш досконалої форми державного життя, що забезпечує стабільність суспільства та його єдність. Її переваги, на думку Жана Бодена та ін., полягають в неподільності верховної влади, її постійності (особливо для спадкових монархій). Жан Боден визнав право на вбивство монарха, що узурпував владу, право службових осіб не виконувати несправедливі закони. Макіавеллі повністю відокремлює сферу політики і влади від моралі і релігії. Він виводив політику з волі, сили, хитрощів і досвіду, а не з теологічних постулатів. Джон Локк – засновник класичного лібералізму. Згідно з Локком єдине джерело влади є згода народу. Свобода передбачає дотримання законів природи, які стають законами суспільства. Основна праця «Два тракти про правління». В дуалістичній монархії монарх здійснює здебільшого виконавчу владу з правом вето на закони, прийняті парламентом та правом розпуску парламенту. В найбільш розповсюджених в сучасних умовах парламентарних монархіях, що за організацією та характером політичного режиму не набагато відрізняються від республік, влада монарха має багато символічний, часто представницький характер. Рішення монарха тут мають схвалюватися парламентом або урядом. У виборних монархіях правитель обирається на певний термін. Нині є близько 40 монархій, а формально понад 70, тобто в специфічній формі монархія зберігається майже в третині всіх країн світу, в тому числі у восьми державах Західної Європи: Великобританії, Швеції, Данії, Іспанії та ін. В ряді країн Співдружності, очолюваної Великобританією, в Канаді, Австралії та ін. главою держави юридично вважається королева Великобританії. Збереження монархії в сучасних умовах пояснюється історичними, національними особливостями країн, розстановкою владних і соціальних сил та іншими факторами політичного життя. Монархія є однією з форм державного правління, характерною ознакою якого є одноосібна влада, яка передається в спадок по праву крові. Перші держави в історії людської цивілізації виникали саме як монархії. Монархічна форма правління в своєму історичному розвитку пройшла ряд етапів: деспотична, ранньофеодальна, cтаново-представницька, абсолютна, конституційна.

Литература: 1. Алебастрова И.А. Конституционное право зарубежных стран: Учебное пособие / И.А. Алебастрова; Мин-во образования РФ. – М.: Юрайт-М, 2001. - 624 с. 2. Бесчастний В.М. Конституційне (державне) право зарубіжних країн: Навчальний посібник / В.М. Бесчастний – К.: Знання, 2007. – 467 с. 3. Бостан С.К. Державне право зарубіжних країн: Навчальний посібник / С.К. Бостан, С.М. Тимченко -К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 504 с 4. Коломієць Ю.М. Інститут глави держави в системі вищих органів влади і управління зарубіжних країн / Ю.М. Коломієць. – Х.: Основа, Університет внутрішніх справ, 1998. – 246 с. 5. Коломієць Ю.М. Правовий статус монарха в державах Близького Сходу, Магрибу та Японії/ Ю.М. Коломієць - Х.: МВС України Університет внутрішніх справ, 2000 - 117 с. 6. Конституционное право зарубежных стран. Курс лекций / Григонис Э.П., Григонис В.П. - М., С.-Пб., Минск, Харьков: Питер, 2002. - 416 c. 7. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для вузов / Баглай М.В., Гуреева Н.П. и др.; под общ. ред. М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо, Л.М. Энтина. – М.: НОРМА, 2000 - 832 с 8. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: ученик. – М.: Юридический дом «Юстицинформ», 2003. – 506 с. 9. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник/О.Ф. Скакун .-В ид. 2-ге, допов. і перобл. - К.:Правова єдність, 2011 - 520 с. 10. Сухонос В.В. Теорія держави і права: Навчальний посібник / В.В. Сухонос; Мін-во освіти і науки України, УАБС НБУ. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – 536 с. 11. Сухонос В.В. Монархія як державна форма: історико-теоретичний та конституційно-правовий аспекти. Монографія. – Суми: видавничо-виробниче підприємство «Мрія-1» ТОВ, 2010. – 368 с. 12. Теорія держави і права. Академічний курс: підручник/за ред. О.В. Зайчука, Н.М. Онищенко – К.: Юрінком Інтер, 2008 - 688 с. 13. Теорія права і держави: підручник/за заг. ред. д.ю.н. А.С. Васильєва - К.: КНТ, 2010 - 464 с. 14. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2003. – 622с. 15. Чудаков М.Ф. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебное пособие / Чудаков М.Ф.; Министерство образования Республики Беларусь, Академия управления при Президенте Республики Беларусь. – Мн.: Новое знание, 2001. - 576 с. 16. Шаповал В.М. Державний лад країн світу. – К.: Український Центр правничих студій, 1999. – 320 с. 17. Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм: Монографія / В.М. Шаповал – К.: Юридична фірма «Салком», «Юрінком Інтер», 2005 - 559 с. 18. Юридична енциклопедія: у 6 т. Т. 1: А-Г / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін.; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К.: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 1998. – 669 с. 19. Юридична енциклопедія: у 6 т. Т. 3: К-М / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін.; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К.: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 2001. – 792 с.