Выводы: У греко-слов'янській Біблії Книга пророка Даниїла займає четверте місце в ряду пророчих книг Старого Заповіту. Автором книги традиційно вважається Данило (що означає «Бог – мій суддя»), знатний іудей (1:3,6), відведений в третій рік правління Іоакима в Вавилон (1:1,3-6), де виховувався при царському дворі (1:4,17-18). Був зведений за тлумачення сну Навуходоносора у високе придворне звання (2:48-49), яке зберіг до третього року царювання Кіра (10:1). Принаймні з кінця XIX століття в науковому співтоваристві віднесення книги Даниїла до II століття до н. е. стало загальновизнаним 1 2 3, 51 4 5 6, 219-251 7, 113-222, після Другої світової війни ця позиція поширилася і в католицькій церкві.
Св. письменник підбадьорює гнаних в період, коли свобода віри опинилася перед обличчям смертельної загрози. І оповіді і бачення Данила є закликом зберігати вірність Богу навіть до смерті.
У книзі ми знаходимо особливу апокаліптичну біблійну філософію історії: світ не поліпшується а процесі історії і не хилиться до занепаду (як думали язичники), але збільшується поляризація – зростають обидва полюси, які бл. Августин називав Градом Божим і Градом Земним.
У міру їх зростання боротьба між ними стає все більш запеклою.
Алегоричні образи звірів, що виходять з моря (символ темних сил), представляють світові імперії, влада яких не буде нескінченною. Настане День, коли на зміну цим царствам-потворам прийде Царство Сина Людського.
Злі раті, спіткнуться, мученики за віру і праведники воскреснуть, щоб увійти в радість Небесного Царства. Це ще одне благовістя про воскресіння, що відкрилося старозавітним людині (пор. Іс 26:19; 2 Мак 7:14).
Звідки походить ідіома, знають хіба що священики християнських конфесій та віруючі, які читають Біблію. А тим часом за цією ідеомою ховається одне з найбільших пророцтв людства.
Називається воно “Даниїл розв’язує царів сон”, що в Книзі пророка Даниїла (розділ 2).
Хоч це й біблійний текст, але починається він у традиції цікавої східної оповіді. Ось назви деяких розділів невеликої глави, в якій наводиться пророцтво: “Мудреці не можуть вияснити царевого сна”, “Цар наказує повбивати мудреців”, “Даниїл вияснить сон” і т.п.
Всього глава має вісім розділів, із яких безпосередньо пророчими є два, а саме: “Цареві снився бовван” та “Даниїл виясняє сон”. Решта розділів висвічують екзотику наймогутнішої держави людства, яку відділяє від нас, тих, хто живе на початку двадцять першого століття, відрізок часу понад дві з половиною тисячі років.
Цар Навуходоносор зійшов на престол по смерті свого батька Набополасара 604 р. до н. е. і правив Вавілонією сорок три роки; помер близько 561 р. до н.е. Він завоював Єгипет, Ассірію, Фінікію, Палестину; потім по кілька разів придушував там повстання. Тільки в Єрусалимі він побував зі своїм військом чотири рази, захопивши в полон усю тамтешню знать, пограбувавши та зруйнувавши храм. Закінчив він життя, упавши в безум, і знову ж таки, у точній відповідності з пророцтвом Даниїла.
Одного разу, Навуходоносору наснився дивний, незвичайний сон про золотого боввана. Опис цього сну викладено у 2-й главі Книги Данила.
Вірші 36-38–Данило сказав з усією певністю: "Золота голова"– це Навуходоносор. З тлумачення, яке він дав іншим частинам бовдура, що представляє царства, стає очевидно, що золота голова символізує собою царство Навуходоносора – Вавилон.
Вірш 39 – але "інше царство", нижче царства Навуходоносора, зображене у вигляді грудей і рук боввана, зроблених з срібла, підкорить і змінить золоте царство. Перський цар Дарій, майстерно відвівши води Євфрату, провів свої війська через русло річки і, на превеликий подив, завоював Вавилон в 538 році до н.е.
Наступне царство – те, що стерло з лиця землі Перську державу, Греція –представлено середньою частиною боввана, мідної. Олександр Великий, геніальний молодий полководець, завоювавши східне Середземномор'я, з ходу обрушився на персів, і, здобувши перемогу в декількох боях, остаточно розбив їх в битві при Гавгамелах в 331 році до н.е.
Вірш 40–безсумнівно, "четверте царство", міцне, "як залізо" і фігурує у сні Навуходоносора як залізні гомілки бовдура,–це могутній Рим. Рим стверджував свою владу стрімко і нещадно, ламаючи всі перепони на своєму шляху. Він почав зміщати імперію еллінів на арені історії після вирішальної битви при Підне в 168 році до н.е. і, підкоривши до 30 року до н.е. Єгипет, повністю підпорядкував собі все Середземномор'я.
Вірші 41-43–але хіба не передбачав натхненний Богом Данило, що і могутня Римська імперія розпадеться? Описуючи пальці на ногах бовдура. Данило пророкує: "То буде поділене царство". Чи справдилися пророцтва Даниїла? Історичні матеріали недвозначно свідчать: так, збулися.
Протягом IV та V століть н.е. Західна Римська імперія розділилася на кілька незалежних варварських царств. І ці царства, з яких пізніше утворилися держави сучасної Європи, назавжди залишилися відособленими.
Данило сказав: вони "не будуть прилягати одне до одного, як залізо не змішується з глиною". У наступні століття багато володарів намагалися обійти пророцтво і об'єднати Європу. Карл Великий, Карл V, Наполеон, кайзер Вільгельм, Гітлер–всі вони робили такі спроби і всі до одного зазнали краху.
Наміри до того, щоб "змішати" ці царства через династичні шлюби різнонаціональних монархічних родин, також не увінчалися успіхом, що й передбачив Данило у вірші 43.
Пророчі слова: "Але не будуть прилягати одне до одного", в точності відображають хід історичних подій, починаючи з розпаду Римської імперії і закінчуючи сьогоднішнім днем. Все сталося по Слову Божому – вірші 44, 45.
У віршах 34, 35 і 44, 45 Данило підходить у своєму тлумаченні сну царя до кульмінації, де говорить про встановлення вічного Царства Божого. З вірша 44 ми бачимо, що буде воно за розпадом Римської імперії. "Камінь" означає повернення Христа і торжество Його царства (див. Дан. 7:13, 14).
Встановлюючи Своє вічне царство (Об'явл. 11:15) при Другому приході (Мф. 25:31-34), Він вдарить "в бовдура. В залізні та глиняні ноги його" і "розтрощить і зруйнує всі царства". І на приголомшеній землі виповниться пророцтво: "За днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується", але "буде стояти вічно" (Дан. 2:34,44).