Філософія Нового часу

Содержание:Вступ 3 1.Раціоналізм Р. Декарта 4 2. Філософські погляди Б. Спінози, Дж. Локка 12 Висновки 22 Список використаної літератури 23  

Вступление: Важко переоцінити значення філософії Нового часу, і зокрема XVII-XVIII ст. в історії людства. Використовуючи досягнення філософії епохи Відродження, мислителі і вчені Нового часу заклали основу сучасного наукового знання. Це був час появи і розвитку методологічних основ сучасної науки, появи раціоналістичних і матеріалістичних теорій, проведення перших експериментальних досліджень, розробки перших методологічних прийомів та методів пізнання. У філософії відбувається рішучий розрив з схоластикою і релігією: у боротьбі проти панування релігійних догматів, авторитету і тиску церкви виникає вчення про всемогутність розуму і безмежні можливості наукового дослідження. Також небувалих висот досягла суспільно-політична думка Нового часу. До цього часу відноситься створення в практично сучасному вигляді теорії суспільного договору, природного стану, основних прав і свобод людини, теорії громадянського суспільства і багато інших теорій, концепцій, ідей і понять, без яких неможлива сучасна філософія, політологія, соціологія і інші суспільні науки. Великими філософами в Європі XVII ст. є Дж. Локк (Англія), Р. Декарт (Франція), Б. Спіноза (Голландія). Мета роботи – визначити вклад мислителів Нового часу в розвиток філософії, науки, методології. Завдання роботи: - розкрити раціоналістичні ідеї Р. Декарта, - охарактеризувати філософські погляди Б. Спінози, Дж. Локка.

Выводы: Треба відзначити особливий вклад мислителів, філософські вчення яких розглянуті, в розвитку сучасної філософії і науки взагалі. Початок нового часу – це час наукових відкриттів, формування методологічних основ сучасної науки. Особливий вклад в це зробили такі філософи як Р. Декарт. Б. Спіноза, Дж. Локк. Декарт формулює основні правила універсального дедуктивного методу для всіх наук - починати із простого й очевидного; з нього шляхом дедукції одержувати більше складні висловлення; діючи при цьому так, щоб не було упущено ні єдиної ланки. Декарт був не тільки філософом, але й видатним математиком (координати Декарта). Аналізуючи природу душі, Декарт вніс безцінний вклад у психофізіологічну сутність цього феномена, давши аналіз нейрофізіологічних механізмів роботи мозку. Історичне значення філософських ідей Спінози загальновизнане. Обґрунтувати свободу людини і вказати шляху її досягнення - ось мета його вчення. В якості засобу підвищення людини над світом Спіноза вважає саму пізнавальну діяльність. Продовжуючи традиції пантеїзму, Спіноза зробив центральним пунктом своєї онтології тотожність Бога і Природи, яку він розумів як єдину, вічну і нескінчену субстанцію. Визнаючи реальність нескінченних окремих речей і предметів, Спіноза розумів їх як сукупність модусів - одиничних проявів єдиної субстанції. Він був переконаний в тому, що весь світ є математичною системою і може бути до кінця пізнаний геометричним способом. У спадщині Дж. Локка особливе значення має концепція розумної людини, його політична концепція.

Литература: 1. ВВЕДЕНИЕ в философию: Учеб. пособие для вузов / Авт. колл.: Фролов И. Т. и др. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Республика, 2003. 2. ГАЙДЕНКО П.П. История новоевропейской философии в ее связи с наукой. - М.: ПЕР СЭ; СПб.: Университетская книга, 2000. 3. ДЕКАРТ Р. Избранные произведения. - М., 1950. 4. ІСТОРІЯ філософії: Підручник / Ярошовець В.І., Бичко І.В., Бугров В.А. та ін.; за ред. В.І.Ярошовця. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2002. 5. КАНКЕ В.А. Философия: Учебное пособие для студентов высших и средних специальных учебных заведений. - М.: Логос, 2001. 6. ЛОКК Дж. Избранные философские произведения: В 2 т. - М., 1967. - Т. 1. 7. РАССЕЛ Б. История западной философии. В 3 кн.: 3-е изд., испр. / Подгот. текста В. В. Целищева. - Новосибирск: Сиб. унив. изд-во; Изд-во Новосиб. ун-та, 2001. 8. СПИРКИН А.Г. Философия: Учебник. - 2-е изд. М.: Гардарики, 2002.