Стрес. Хвороби стресу

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРЕСУ 5 1.1. Аналіз літературних джерел з питань стресу 5 1.2. Визначення поняття стресу 10 1.3. Типи реакцій організму на стресові ситуації 13 1.4. Концепції стресу 15 1.5. Тріада ознак стресу 17 РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ СТРЕСІВ ЯК ОСНОВНИХ ПРИЧИН ХВОРОБ 19 2.1. Хвороби стресу 19 2.2. Виникнення і розвиток хвороб організму від стресу 20 2.3. Продуктивні функції стресу 24 2.4. Динаміка стресу в часі 25 РОЗДІЛ 3. ОБҐРУНТУВАННЯ МЕТОДІВ БОРОТЬБИ ЗІ СТРЕСОМ 29 3.1. Шляхи протистояння стресу 29 3.2. Управління стресом 30 3.3. Моделі виділення та аналізу стресових ситуації 31 ВИСНОВКИ 34 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 38

Вступление:Актуальність теми курсової роботи. Потреба, саме існування факту, що суперечить основним вихованим установкам поведінки, і не може бути задоволене безпосередньо в поведінці, викликає хронічну емоційну напругу. Іншою причиною емоційної напруги стають зіткнення із зовнішніми перешкодами, що заважають задовольнити потребу, цілком прийнятну для особи, або удари долі, такі як смерть близьких, війни, конфлікти. Незалежно від того, з яких причин – зовнішніх або внутрішніх – не вдається задовольнити актуальну потребу, у людини виникає стан стресу. Слово «стрес» використовується, мабуть, частіше будь-якого іншого наукового терміну і в популярній літературі, і в побуті. Проте багато хто з тих, хто широко користується цим терміном для характеристики свого стану або стану своїх близьких, не завжди представляє точне його значення і весь складний комплекс проблем, пов’язаних з цим поняттям. З 1936 р. концепція стресу розробляється видатним канадським фізіологом Гансом Селье і його послідовниками у всіх країнах світу. Він визначав стрес як специфічну відповідь організму людини або тварини на будь-яку пред’явлену йому вимогу; ця відповідь є напругою (російський переклад англійського слова «стрес») всіх захисних сил організму, мобілізацією його ресурсів, і, перш за все, вегетативної, нервової і гормональної систем, для пристосування до ситуації, що змінилася, і рішення виниклих життєвих задач. Отже, зважаючи на вищевикладене, вважаємо тему курсової роботи „Стрес. Хвороби стресу” вкрай актуального для сучасної людини, яка живе в постійсних навантаженнях та стресових ситуаціях. Таким чином, метою курсової роботи є дослідження поняття, сутності, концепцій стресу та стресових реакцій, хвороб стресу та шляхів боротьби зі стресом. Зважаючи на мету, нами були поставлені наступні завдання дослідження: - аналіз літературних джерел з питань стресу; - дослідження понятття стресу; - визначення типів реакцій організму на стресові ситуації; - виокремлення тріади ознак стресу; - дослідження хвороб стресу; - аналіз виникнення і розвитку хвороб організму від стресу; - визначення продуктивних функцій стресу; - означення динаміки у у часі; - поглиблений аналіз концепції стресу; - обґрунтування шляхів протистояння стресу; - визначення методів управління стресом; - дослідження моделейвиділення та аналізу стресових ситуацій. Об’єкт дослідження: стрес як особлива емоція людини. Предмет дослідження: особливості стресового стану людей, хвороби від стресу. Методи дослідження: вивчення, аналіз наукової літератури з проблеми розвитку емоційної сфери, стресових ситуацій. Структура роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми дипломного дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження. Вирішення основних завдань курсового дослідження, визначених їх метою, здійснено шляхом дослідження проблем, згрупованих у трьох розділах, перших з яких присвячений дослідженню теоретичних передумов розвитку стресу, у другому розділі курсової роботи проведений аналіз стресів як основних причин хвороб, третій розділ включає обґрунтування шляхів та методів боротьби зі стресом. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки.

Выводы:Таким чином, можна зробити наступні висновки та узагальнення із проведеної роботи: Емоції - особливий клас суб’єктивних психологічних станів, що відбива ють у формі безпосередніх переживань, відчуттів приємного або неприємного, відношення до світу і людей, процес і результати його практичної діяльності. До класу емоцій відносяться настрої, почуття, афекти, пристрасті, стреси. Сучасні психологи стверджують, що дві третини населення промислово-розвинутих країн вмирають від стресів. Довгі фізичні та психологічні навантаження, які перевищують норми, призводять до порушення функціонування окремих органів та до серйозних хвороб. Такі «хвороби століття» як інфаркт, гіпертонія, інсульт, виразкова хвороба та інші є кінцевим результатом післястресових порушень у нервовій діяльності. Стрес присутній у житті кожної людини, так як наявність стресових імпульсів в усіх сферах людського життя та діяльності безперечна. Стрес – це психічна та емоційна реакція людини на ситуацію, причому будь-яку ситуацію, як фізичну, так і емоційну. Це ваша індивідуальна реакція, що може відрізнятись від реакції іншої людини. В її основі лежить ваше відношення до даної ситуації, а також думки та почуття. Це душевний стан, який ви самі формуєте своїми власними думками. Він пов’язаний з тим, що вас оточує; зовнішні фактори лише запускають вашу зовнішню дзеркальну реакцію – особисто індивідуальну. Стрес - це насамперед корисна для організму реакція, яка виникла у ході еволюції, що сприяє оптимальної його адаптації до мінливих умов життя. Разом з тим сильні і багаторазово повторювані дії стресорів можуть приводити до різноманітних негативних наслідків, на яких фіксують свою увагу багато дослідників. Г.Сельє вперше почав використовувати поняття стресу, створив концепцію стресу, розробив когнітивну теорію емоцій та подолання стресу. Багато вчених вивчають цей феномен у взаємодії з пізнанням, емоціями та дією (Дж. Еверілл, П. Фресс, Р. Кан). У вітчизняній психології деякі вчені пов’язували поняття стресу з поняттям напруження (В.А. Ганзен, В.М. М’ясищев). Стрес як процес, що призводить до психічних відхилень, розглядали Л.М. Аболін та Т.І. Аболіна. В контексті емоцій стрес вивчали Г.Г. Аракелов, Г.І. Кассиль, О.І. Медведєв, Н.М. Русалова, В.В. Суворова. Психологічні особливості людини в стресових ситуаціях досліджували В.А. Бодров, А.М. Вейн, Л.В. Куликов, К.В. Судаков. Феномен стресу в міжособистісних стосунках людей вивчали Е.С. Бодрова, Л.А. Китаєв-Смик. Особливості переживання стресів людиною в екстремальних умовах досліджували Ю.А. Баранов, А.П. Мухін, С.В. Чермянін. Поняття стресу можна віднести до однієї з базових наукових категорій, що стала предметом вивчення цілого комплексу дисциплін: біології й медицини, фізіології й психології, наук про управління, демографії, юриспруденції й навіть політології. У самому загальному виді його можна визначити як природну пристосувальну реакцію живого організму на будь-яке збурювання в навколишньому середовищі. Це поняття, що виникло у фізіології в 30-х рр. ХХ ст., дуже швидко вийшло за межі вузькобіологічного трактування й стало широко використовуватися як у науці, так і в життєвій практиці. Саме за допомогою слова "стрес" ми звично пояснюємо свої помилки або неадекватні вчинки при виникненні труднощів, цілий букет гострих емоційних реакцій, а також виникаючі згодом відчуття повного виснаження, утоми й навіть хвороби. Дивно, але такий короткий термін відображає три основні аспекти, на яких сконцентрована увага сучасних досліджень стресу: 1) стрес як ситуація або властиві їй ризик-фактори, що вимагають додаткової мобілізації й змін у поведінці людини; 2) стрес як стан, що включає цілу палітру специфічних фізіологічних і психологічних проявів; 3) стрес як відстрочені негативні наслідки гострих переживань, що порушують дієздатність і здоров’я людини. Концепція стресу зв’язує воєдино тіло, душу й поведінку людини. Тому вона одержала визнання не тільки в природничих науках, але й у соціології, демографії, політології. У психології існують дві базові концепції. Перша стверджує, що стрес - це певна ситуація, об’єктивне середовище, зовнішні фактори, які можуть змінити поведінку людини, а її особистісна реакція є наслідком впливу даних обставин. Відповідно до другої парадигми, стрес є внутрішній стан, що переживає людина, і якеий може трансформуватися й переходити в хронічні форми. Виходячи зі своєї прихильності тієї або іншої теорії, фахівці намагаються вивчати, діагностувати, управляти стресом. Різноманітні соматичні недуги, викликані тривалим або надмірним переживанням стресу, підрозділяються на кілька категорій: Насамперед це захворювання серцево-судинної системи й органів дихання (ішемічна хвороба серця, інфаркти, гіпертонія, астми), які, за даними медичної статистики, відносяться до числа найпоширеніших причин смертності в економічно розвинених країнах. Наступну категорію хвороб найчастіше пов’язують із неправильним харчуванням, що не завжди вірно. Мова йде про виразки шлунка й дванадцятипалої кишки, колітах, гастритах, від яких страждають люди, що ведуть зовсім різний спосіб життя. Найчастіше вони є наслідком тривалого переживання або частого повторення травмуючих ситуацій. Наприклад, проблеми зі шлунково-кишковим трактом виникають або загострюються в студентів під час іспитів. До третьої категорії хвороб стресу відносять ендокринні розлади й порушення обміну речовин. Стреси й депресія - основні причини «самовиникаючих» хвороб сечостатевої системи й розладу лібідо, як у чоловіків, так і в жінок. Навіть помірний стрес або легка, хронічна депресія роблять із любові непосильне завдання. Кортизол, вироблюваний надпочечниками при стресах, придушує виробництво статевих гормонів, формує безплідність у чоловіків і жінок. Три основні стадії в розвитку загального адаптаційного синдрому були виділені ще Сел’є. Він виділив: 1) реакцію тривоги, що відображає процес мобілізації резервів; 2) фазу опору, коли вдається успішно долати виниклі труднощі без якого-небудь видимого збитку для здоров’я. На цій фазі організм виявляється навіть стійкішим до різноманітних шкідливих дій (інтоксикації, крововтрати, позбавлення їжі, больових відчуттів і т. п.), чим в звичайному, початковому стані; 3) фазу виснаження, коли унаслідок надмірно тривалої або надмірно інтенсивної напруги виснажуються пристосувальні можливості організму, знижується його стійкість до захворювань і з’являються різноманітні ознаки фізичного неблагополуччя: зниження апетиту, порушення сну, розлади стільця, втрата ваги, підвищення артеріального тиску, порушення серцевого ритму і т.п. Щоб протистояти агресивному зовнішньому середовищу, організм у першу чергу мобілізує фізіологічні захисні механізми, а потім і психологічні ресурси. У сучасній психології поширене поняття копінг (від англ. to cope - подолати), тобто вміння справлятися з важкою ситуацією. Отже, можна узагальнити, що стрес - проблема багатогранна.

Литература:1. Анохин П.К. Узловые вопросы теории функциональной системы.- М.: Наука, 1980.- 197 с. 2. Гиляровский В.А. О взаимоотношениях соматического и психического в медицине.- Врач. дело, 1947, № 8, с. 625 – 632. 3. Головаха Е.И., Панина Н.В. Интегральный индекс социального самочувствия.- Киев.- 1997. 4. Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие: история, теория и современная практика.- К.: Абрис.- 1994. 5. Донченко Е., Овчаров А. Адаптационный невроз социума как следствие управленческого кризиса // Социология: теория, методы, маркетинг.-1999.-№1.-с. 173 – 190. 6. Есаян Н. Ф. Психосоматика детского возраста и психоанализ // Российский психоаналитический вестник. – 1993 – 1994.-№3 – 4. -С. 71 – 76. 7. Краснушкин Е. К. Избранные труды.- М.: Медгиз, 1960.- 608 с. 8. Москаленко В. Ф., Горбань Є. М., Табачников С. І., Волошин П. В. Психічне здоров’я як складова подальшого розвитку нації (підсумки за 10 років незалежності України)// Архів психіатрії. - 2001. - №4 (27). - С. 5 – 10. 9. Попова И. Повседневное сознание в переходном обществе: симптомы кризиса // Социология: теория, методы, маркетинг.-1991.-№1.-с. 5 – 21. 10. Психосоматические расстройства. Тринадцатый доклад Комитета экспертов ВОЗ по психогигиене. – ВОЗ, Женева, 1965. 11. Смулевич А. Б., Сыркин А. Л., Козырев В. Н. и др. Психосоматические расстройства (клиника, эпидемиология, терапия, модели медицинской помощи).- Журнал неврологии и психиатрии им. С. С. Корсакова.- 1999.- №4 12. Фресс П., Пиаже Ж. Экспериментальная психология. Пер. с фр. Под ред А. Н.Леонтьева.-М: Прогресс.-1975.-284 с. 13. Холмогорова А. Б., Гаранян Н. Г. Интеграция когнитивного и динамического подходов на примере психотерапии соматоформных расстройств // Московский психологический журнал.- 1966.-№ 3. -С. 141 – 163. 14. Штомпка П. Культурная травма в посткоммунистическом обществе.// Социс.-2002, №2.-с. 3 – 12. 15. Штомпка П. Социальные изменения как травма.// Социс.-2001, №1.-с. 6 – 16. 16. Alexander F. Psychosomatische Medizin. - Berlin, N.Y.: de Gruyter, 2 Aufl., 1950. 17. Apley J. The child with abdominal pains. - Blackwell, Oxford, 1975. 18. Barsky A. J. Amplification, somatization and somatoform disorders // Psychosomatics. - 1992. - Vol. 33. - P. 28 – 43. 19. Barsky A. J., Coeytaux R. R., Sarnie M. K., Cleary P. D. Hypochondriacal patients beliefs about good health // Am. J. Psychiatry. - 1993. - Vol. 150. - P. 1085 – 1089. 20. Berenbaum H., James T. Correlates and retrospectively reported antecedents of alexithymia // Psychosom. Med. – 1994. - Vol. 56. - P. 363 – 359. 21. Cathebras P. J., Robbins J. M., Haiton B. C. Fatigue in primary care: prevalence, psychiatric comorbidity, illness behavior, and outcome // J. Gen. Intern. Med. - 1992. - N 7. - P. 276 – 286. 22. Fiedler P. Persoenlichkeitsstoerungen. - Beltz Psychologie Verlags Union, 1999. 23. Foa E. B., Rothbaum B. O. Posttraumatische Bela-stungsstorungen // Lehrbuch der Verhaltenstherapie / J. Margraf (Hrsg.). - Band II. - Berlin: Springer, 1996. 24. Fukunishi J. Social desirability and alexithymia // Psychol. Rep. - 1994. - Vol. 75. - P. 835 – 838. 25. Janca A., Isaac M., Costa e Silva J. A. World Health Organization international study of somatoform disorders - background and rationale // Eur. J. Psychiatry. - 1995. - N 9. - P. 373 – 378. 26. Janca A., Burke J. D., Isaac M. et al, The World Health Organization somatofonn disorders schedule. A preliminary report on design and reliability // Eur. ]. Psychiatry. - 1995. - N 10 - P. 100 – 110. 27. Joukainaa M., Sohlman В., Lektinen V. Alexithymia in primary health care patients // J. Psychosom. Res. - 1995. - Vol. 39. 28. Kleinberg J. Working with the alexithymic patient in groups // Pschoanalysis and Psychotherapy. - 1996. - Vol. 13. - P. 1. 29. Matthew H. Occupational factors and unexplained physical symptoms.- Advances in Psychiatric Treatment, 1998.-vol.4.-pp.151 – 158. 30. Mayou R., Bryant В., Forfar C., Dark D. Non-cardiac chest pain and benign palpitation in the cardiac clinic // Br. Heart . - 1994. - Vol. 72. - P. 548 – 573. 31. Mumford D. Somatization: a transcultural perspective // Int. Rev. Psychiatry - 1993. - N 5. - P. 231 – 242. 32. Nickel R., Egle U. Somatoforme Stoerungen. Psycho-analytische Therapie // Praxis der Psychotherapie. Ein integratives Lehrbuch / W. Senf, M. Broda (Hrsg.). - Stuttgart, NewYork: Georg Thieme Verlag, 1999.-P. 883 – 842. 33. Uexkuel Т. (Hrsg.). Psychosomatische Medizin. -Muenchen, Wien, Baltimore: Urban & Schwarzenberg, 1996. 34. Van Hemert A. M., Hengeveld M. W. et al. Psychiatric disorders in relation to medical illness among patients of a general medical outpatient clinic // Psychol. Med. - 1993. - Vol. 23. - P. 167 – 173. 35. Warwick H. M. C., Dark D. M., Cobb A. M., Salkovskis P. M. A controlled trial of cognitive-behavioral treatment of hypoehondriasis//Br. J, Psychiatry.- 1996. -Vol. 169.-P. 189 – 195. 36. Wolff H. Life stress and bodily disease//Life stress and bodily disease / H. Wolff et al. (Eds.). - Baltimore: Williams, WHO. 1996.