Выводы:Висновки
Мною було пройдено виробничу практику в Деснянському районному суді м. Києва.
Процес проходження практики можна умовно розподілити на наступні етапи:
1. Оформлення прибуття на практику.
2. Загальне ознайомлення зі структурою та діяльністю судових органів взагалі та Деснянського районного суду м. Києва зокрема, його завданнями та функціями;
3. Ознайомлення з правовою базою, що регламентує діяльність Деснянського районного суду м. Києва;
4. Практичне ознайомлення зі специфікою діяльності суду;
5. Оформлення вибуття з практики.
Під час проходження практики я ознайомилась з роботою суддів в дні прийому громадян, з порядком звернення, розгляду та вирішення кримінальних, цивільних, та адміністративних справ, а також строками їх вирішення, порядком складання процесуальних документів, а також із діяльністю судових канцелярій.
Під час проходження практики мною було виявлено ряд недоліків в роботі суду, серед яких: низький рівень сприяння громадянам, некомпетентність та безвідповідальність окремих працівників суду, низький рівень матеріально-технічного забезпечення, що є причиною недотримання ряду процесуальних вимог (фіксація процесу технічними засобами, забезпечення неможливості спілкування свідків між собою, тощо), недотримання принципу державної мови в судовому процесі (в т.ч. суддями та працівниками прокуратури), низький рівень юридичної грамотності та дисципліни громадян, що має наслідком неявку у судове засідання сторін і свідків, та ряд інших недоліків.
Так, виникають значні проблеми у випадках необхідності звернення до послуг перекладачів, особливо рідкісних мов, що є необхідним, зокрема, при притягненні до адміністративної відповідальності громадян іноземних держав. Невідповідність кількості залів судових засідань кількості суддів призводить до проведення судових засідань в кабінетах, що є порушенням судового процесу, принципів відкритості судочинства а також унеможливлює проведення засідань по справах із значною кількістю учасників. Непристосованість приміщення Деснянського районного суду м. Києва для здійснення судочинства призводить до неможливості забезпечити належні умови прийому громадян, що в комплексі призводить до формування негативного іміджу як Деснянського районного суду м. Києва, так і судової влади як такої.
Окрім того, значне навантаження на працівників суду при низькому рівні оплати праці (особливо це стосується працівників апарату суду) призводить до значної плинності кадрів, що також негативно впливає на якість роботи суду.
До числа необхідних умов, які забезпечують належну організацію діяльності суду, на мій погляд, також варто віднести визначення і запровадження нормативів навантаження на суддів. Слід відзначити, що спроби визначити і затвердити науково-обґрунтовані нормативи навантаження на одного суддю робилися неодноразово. Однак останнім часом реалізацію відповідної програми щодо забезпечення діяльності судів було припинено зовсім.
Своєчасне призначення судових справ до розгляду, вирішення скарг та інших звернень громадян, чітке та культурне обслуговування осіб, що звернулися до суду залежить від виконання ряду організаційно-технічних заходів. Тому функціональний розподіл обов’язків між працівниками секретаріату суду, секретарями судових засідань, секретарями суду та іншими працівниками апарату місцевого суду – важлива проблема правильної організації роботи, якої необхідно приділяти значну увагу у кожному місцевому суді.
Підводячи підсумки по практиці я з’ясувала для себе всі основні питання, передбачені програмою практики, поглибила і закріпила теоретичні знання одержані при вивченні спеціальних дисциплін, вдосконалила свої знання і навички по спеціальності.
Оформленню вибуття з практики передувала підсумкова співбесіда з керівником від бази практики для перевірки отриманих знань та навичок.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, вважаю, що завдання практики виконано в повному обсязі, і, відповідно поставленої мети практики досягнуто.