Фоностилістичні особливості тексту

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ФОНОСТИЛІСТИКА В СИСТЕМІ ЛІНГВІСТИЧНИХ НАУК 6 1.1. Стилістика як розділ мовознавства, що вивчає суть і специфіку стилів мови…. 6 1.2. Фоностилістика – складова стилістики про особливості милозвучної організації тексту 12 РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ЛІТЕРАТУРНОЇ СПАДЩИНИ П.ТИЧИНИ 18 2.1. Літературний геній П. Тичини 18 2.2. Фоностилістичний аналіз поетичного доробку П.Тичини 25 ВИСНОВКИ 39 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 43  

Вступление: Актуальність теми дослідження. Зараз, коли активно розвивається мовознавча наука, такі напрями лінгвістичних студій, як комунікативна лінгвістика, прагмалінгвістика, антропоцентрична лінгвістика стають напрочуд актуальними: посилюється увага до проблем функціональної стилістики, а саме до застосування функціонально-стилістичного підходу під час розгляду мовних явищ, який, за визначенням Н. Непийводи, передбачає вивчення мовних одиниць різних рівнів у процесі їхнього реального використання в певній комунікативній ситуації 37, c. 76. Кожний текст належить до одного конкретного функціонального стилю. Як зазначає С. Єрмоленко, «поняття тексту, текстової схеми стосується стилю як цілісності, як певного динамічного явища, процесу, підпорядкованого комунікативним намірам, меті мовця» 16, с. 27. Сама природа стилістичної диференціації мовних явищ привертала увагу як зарубіжних, так і вітчизняних вчених. Дана теза є підтвердженою численними спостереженнями над функціонуванням мови у суспільстві. Дослідження стилістичної диференціації мови має велике значення для вивчення творчості літераторів з метою детального дослідження особливостей творення художнього тексту. Як зазначає Н. Бабич, у зв’язку з розвитком антропоцентричних підходів до опису мовних явищ, активізувалися дослідження фонетичної будови мови. Тому вивчення звукової організації тексту в залежності від стилю мови, кількісна і якісна характеристика звуків у різних стилістичних умовах, виражально-зображувальна роль звуків і звукосполук, питання евфонії мови, звукова характеристика віршованої мови є на сьогодні актуальними проблемами лінгвістики 1, с. 34. Поза сумнівом, поезія первісно створювалась для слуху, тому в ідеалі художня мова має сприйматися не тільки візуально, а й на слух. У художніх творах поетів звучання тексту та його зміст є гармонійно поєднаними, як мелодія та зміст музичного твору. Прикладом мелодійності поетичної мови є віршована спадщина П. Тичини. Постать П. Тичини постійно перебувала в полі зору дослідників, про це говорить велика кількість статей, присвячених різноплановому дослідженню його творчості. Питання ж вивчення мовної організації поетичних творів поета є мало дослідженим. Зважаючи на мелодичність творів П. Тичини, вважаємо за потрібне дослідити фонічну структуру його поезії. З огляду на актуальність теми, метою нашої роботи є дослідження фоностилістичних особливостей поезії П.Тичини. Досягнення поставленої мети необхідним є виконання таких завдань: • визначити поняття «стилістики» як розділу мовознавства, що вивчає суть і специфіку стилів мови; • з’ясувати поняття «функціональний стиль»; • обґрунтувати особливості фоностилістики як окремого структурного підрозділу стилістики про особливості милозвучної організації тексту; • охарактеризувати творчий доробок П. Тичини в контексті української літератури; • розкрити зміст поняття «кларнетизм» у творчості П. Тичини; • дослідити фоностилістичні особливості поезії П.Тичини. Об’єкт дослідження – віршована спадщина П.Тичини. Предмет дослідження – фоностилістичні особливості поезії П.Тичини. Дослідженням стилістики та функціональних стилів займалися такі вчені: В. Виноградов, І. Білодід, В. Русанівський, Б. Кулик, С. Єрмоленко, Д. Шмельов, А. Швець, І. Чередниченко, О. Пономарів, А. Коваль, А. Капелюшний, М. Кожина, Л. Мацько, О. Мацько, М. Сидоренко, П. Дудик та ін. Питання лінгвістичного аналізу тексту було об’єктом дослідження І. Гальперіна, Ю. Арешенкова, М. Гореликова, Л. Новікова, В. Мельничайко, П. Дудика, І. Кочана, О. Кравчук, Г. Єщенко та інших. До питань фоностилістики як різновиду лінгвістичного аналізу тексту у вітчизняному мовознавстві зверталися такі науковці як О. Потебня, О. Пєшковський, В. Левицький, І. Чередниченко, М. Йогансен, В. Ващенко, О. Масюкевич, П. Тимошенко, В. Шиприкевич, Л. Тимофєєв та інші. В іноземному мовознавстві відомі такі імена як В. Губмольдт, А. Шлейхер, Я. Грімм, О. Єсперсен, К. Бальмонт, С. Ульман, А. Бєлий, Р. Міллер-Будницька, Г. Альпорт, С. Ньюмен, Р. Браун, А. Блек, А. Горовиць, Р. Бровн, І. Тейлор, І. Горєлов та інші. Дослідженням творчості П. Тичини займалися Ю. Меженко, М. Зеров, Г. Майфета, С. Єфремов, М. Степняк, Ю. Лавріненк, С. Шаховський, Л. Новиченко, Г. Клочек, М. Моклиця, В. Моренець, Ю. Ковалів, Ю. Тітаренко, Отже, як бачимо, вчені постійно звертаються до вивчення творчості П.Тичини. З огляду на поставлені мету й завдання у роботі використовувалися такі методи дослідження: аналіз наукової літератури з теми, узагальнення, систематизація отриманої інформації, текстологічний та описовий методи, аналіз мовних одиниць, що дають широкі можливості для висвітлення проблеми дослідження фоностилістичних особливостей поезії П.Тичини. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Выводы: Внаслідок системного аналізу творчості П. Тичини з огляду фоностилістичних особливостей можемо зробити певні висновки, а саме такі: 1. Стилістика пронизує всі рівні мовної системи і вивчає не тільки мовні одиниці, а й досліджує засоби їх організації у різних типах мовлення, способи добору, поєднання і використання мовних одиниць з метою створення стилю. 2. Стилістична структура включає в себе загальну (теоретичну) стилістику, стилістику мови і стилістику мовлення, стилістику ресурсів, стилістику художньої мови, функціональну стилістику, історичну стилістику, діалектну стилістику, сучасну стилістику, зіставну і порівняльну стилістику, стилістику тексту, практичну стилістику. 3. Стиль літературної мови – різновид мови (її функціональна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в певних умовах. 4. Функціональний стиль − це своєрідний характер того чи іншого соціального різновиду, що відповідає певній сфері громадської діяльності і певній формі свідомості, що створюється за допомогою особливостей функціонування у цій області мовних засобів і специфічної мовленнєвої організації, яка має конкретне стилістичне забарвлення. 5. Сучасна українська літературна мова має досить розгалужену систему стилів, серед яких виділяють наступні: розмовний, художній, науковий, публіцистичний, епістолярний, офіційно-діловий та конфесійний. 6. У стилістиці ресурсів виділяються такі частини як фоностилістика, лексична стилістика, граматична стилістика. 7. Фоностилістика – підрозділ стилістики, наукова дисципліна, що, використовуючи напрацювання фонетики, вивчає частоту вживання фонем у різних функціональних стилях, їх сполучуваність і співвідношення, вибирає з ряду акустико-артикуляторних і лінгвістичних ознак, досліджених фонетикою, ті, що здатні створювати звуковий ефект, вмотивований змістом і образністю тексту. 8. Евфонічність (милозвучність) – це галузь фоностилістики – належне звукове оформлення в тексті. Отже, розглянемо коротко, що ж таке евфонія та її особливості. Милозвучність української мови відбулася давно в процесі історичного розвитку мови: 9. Фонетичні фігури – це система вживанням однакових або схожих звуків, завдяки яким створюються певні звукові образи, дуже близькі до тих, що сприймаються на слух у реальному житті. 10. Фонетичні засоби виразності с прекрасним засобом створення експресії в поетичних та прозових творах, використовуються для створення певного стилістичного ефекту відповідають естетичним уподобанням читачів. 11. Павло Тичина був тією людиною, яка гостро відчувала усі радощі і болі народу, який поставив свою поезію на служіння інтересам народу, за що радянська влада не дала йому розгорнутись його таланту на повну силу. Більше того, умови сталінського режиму деформували цей талант, намагаючись пристосувати його до своїх пропагандистських потреб. Але навіть ті геніальні твори, що він створив у перший період своєї творчості, забезпечили йому місце серед найбільших світочів красного письменства. 12. Визначення постаті Тичини і досі часом неоднозначне: одні називають його генієм, інші – називають запроданцем системи. Саме тому аналіз ранніх дореволюційних творів Тичини, є напрочуд важливим і актуальним, особливо в період національного відродження, переоцінки цінностей, формування національних ідеалів. 13. У 1918 р. була випущена перша збірка П.Тичини «Сонячні кларнети», в якій він дав своєрідну українську версію символізму і, яка засвідчила неабиякий талант, своєрідну творчу манеру. 14. Ліриці П.Тичини періоду «Сонячних кларнетів» властивий синтез кодів різних горизонтів сприйняття життя: біблійного, класичноміфологічного, націоментального, націокультурного, індивідуально-особистісного. 15. Кларнетизм – це вияв глибинного психічного життя, одвічного людського пошуку, з іншого – початок формування нового світогляду, такий собі трамплін, який дозволяв зробити перший поштовх для витворення свого бачення світу, відмінного від попередньої української традиції, що була орієнтована на трагізм відчуття. 16. Кларнетизм – це світоглядна естетична концепція П. Тичини, унікально виражена за допомогою поетичних засобів – стилістичних фігур (асонанс, алітерація, епітети, метафори). 17. Магістральною причиною музикальності поезій збірок П. Тичини криється в природі його людського обдарування, в якому геніально поєднані абсолютний музикальний слух, здатність до синестезично-асоціативного сприйняття дійсності і найтонше відчуття слова. У своїй музикальності поет настільки самобутній, що його неможливо наслідувати, адже його музикальний талант розвинений. 18. Звуки, як дзвінкі/глухі приголосні, так і голосні у звуковій системі сучасної української літературної мови характеризуються диференційними ознаками, що вирізняють їх з-поміж інших фонологічних одиниць як надзвичайно потужний стилістичний ресурс, котрим послуговуються митці слова для створення естетично досконалого художнього образу. 19. Фоностилістичний аналіз тексту передбачає дослідження використання автором у тексті твору гармонійного поєднання як приголосних так і голосних звуків з метою створення евфонії, використання різних фонетичних фігур: асонансу, алітерації, анафори, епіфори, логогрифу, звукових повторів, стиків, кільцевого повтору однакових звуків, звуконаслідування та ін. 20. П. Тичина в «Сонячних кларнетах» зберіг кращі традиції української літератури XІX — початку XX століття, традиції Шевченка, Франка, Коцюбинського і Лесі Українки. «Сонячні кларнети» вписали в історію української літератури сповнену життєстверджуючим пафосом сторінку. 21. Уміння моделювати звукову хвилю в поетичному рядку шляхом ритмічного алітерування різних за тональністю приголосних є одним з ефективних шляхів розширення стилістичних можливостей дзвінких, оскільки породжує естетичну конотацію, суголосну із семантикою лексичних одиниць. 22. Музичність творів Павла Тичини викликала захоплення в часи їх створення, викликає і зараз – майже через сотню років. Це свідчить про те, що образи, створені потом, є актуальним і в наш час, проблеми, порушені у поезіях, не втрачають злободенності і сьогодні. Усе це говорить про те, що сучасний читач може не лише прочитати твір мистецтва, але й «почути» його, відчути його в собі. Тому це ще раз доводить майстерність Павла Тичини не лише на поетичній ниві, але й як обдарованого музиканта. Адже слова в поезіях – це не просто слова, а ноти, звуки музичних інструментів.

Литература: 1. Бабич Н.Д. Практична стилістика й культура української мови Текст / Н.Д. Бабич. – Львів : Світ, 2003. – С. 5 – 52. 2. Базилевський В.О. Логіка поезії Текст / В.О. Базилевський // Базилевський В.О. І зав’язь дум, і вільний лет пера: Літ. – критич. статті, есе, студія одного вірша. - К. : Рад. письменник, 1990. – 318 с. 3. Баран Г. «Стою. Молюсь. Так тихо-тихо скрізь…». Мовостиль віршованої молитви П. Тичини Текст / Г. Баран // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2006. – № 4. – С. 161-168. 4. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики Текст / Ф.С. Бацевич. – К. : Академія, 2004. – 342 с. 5. Бугай Н. Етика ділової мови Електронний ресурс / Н. Бугай. – Режим доступу: http: // www.kаdrоvіk.uа/cоntеnt/еtіkеt-d-lоvо-mоvі. 6. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові Текст / В.С. Ващенко. – Харків., 1958. – 246 с. 7. Виды лингвистического анализа в образцах и комментариях: учебное пособие для студ.высш.уч.завед. Текст / О.Н.Волкова, А.А.Евграфова, О.П.Конек и др.; под ред. А.А. Силки. – Изд.2-е, испр. И доп. – Сумы : Университетская книга, 2009. – 254 с. 8. Виноградов В. Проблемы русской стилистики Текст / В. Виноградов. – М., 1981. – 320 с. 9. Волкотруб Г.Й. Практична стилістика української мови : Навч. посібник Текст / Г.Й. Волкотруб. – Тернопіль, 2004. – 256 с. 10. Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови : Навч. посібник Текст / Г.Й. Волкотруб. – К. : МАУП, 2002. – 208 с. 11. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования Текст / И.Р. Гальперин. – М. : Наука, 1981. – 140 с. 12. Ганич Д.І. Словник лінгвістичних термінів Текст / Д.І. Ганич, І.С. ОЛійник. – К. : Вища школа, 1985. – 360 с. 13. Гореликова М. Лингвистический анализ художественного текста: науч.пособие / М. Гореликова, Л. Магомедова. – М. : Наука, 1989. – 123 с. 14. Городиловська Г. Проблема стилів в українскому мовознавстві Електронний ресурс / Г. Городиловська. – Режим доступу: http://www.lnu.еdu.uа. 15. Дудик П.С. Стилістика української мови : Навч. посібник Текст / П.С. Дудик. – К. : ВЧУ «Академія», 2005. – 368 с. 16. Єрмоленко С. Нариси з української словесності. Стилістика та культура мови Текст / С. Єрмоленко. – К. : Довіра, 1999. – 431 с. 17. Єрмоленко С. Поетична мова – поетичний струмок Текст / С. Єрмоленко // Урок української. – 2000. – № 8. – С. 19-20. 18. Єрмоленко С. Синтаксис віршованої мови Текст / С. Єрмоленко. – К. : Рад.письменник, 1969. – 178 с. 19. Єфремов С. Історія українського письменства Текст / С. Єрмоленко. – К. : «Fеmіnа», 1995. – 789 с. 20. Зарицький М.С. Стилістика української літературної мови Текст / М.С. Зарицький. – К. : Парлам. вид-во., 2001. – 232 с. 21. Калашник В.С. Милозвучність // Українська мова. Енциклопедія / В.М.Русанівський, О.О.Тараненко, М.П.Зяблюк та ін. Текст – К. : Укр. енцикл., 2002. – 752 с. 22. Клочек Г. «Душа моя сонця намріяла…»: Поетика «Сонячних кларнетів» Павла Тичини Текст / Г. Клочек. – К. : Дніпро, 1986. – 367 с. 23. Ковалів Ю. Кларнетизм Павла Тичини – нереалізована естетична концепція Текст / Ю. Ковалів // Слово і час. – 2003. – №1. – С.3 – 8. 24. Ковалик І. Методика лінгвістичного аналізу тексту : підручник Текст / І. Ковалик, Л. Мацько, М. Плющ. – К. : Вища школа, 1984. – 320 с. 25. Коваль А. Практична стилістика сучасної української мови Текст / А. Коваль. – К. : Вища шк., 1978. –375 с. 26. Ковальов В.П. Вимовно-фонетичні виражальні засоби в українському художньому мовленні Текст / В.П. Ковальов // УМЛШ. – 1984. – № 11. – С. 6 – 9. 27. Кожина М.Н. Стилистика русского язика: Ученик / М.Н. Кожина, Л.Р. Дускаева, В.А. Салимовский. – М. : Флінта, 2012. – 464 с. 28. Коптілов В.В. Фоностилістика // Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За ред. І.К.Білодіда. – К. : Наук. думка, 1973. – С. 211-243. 29. Кравець Л.В. Стилістика української мови : Практикум Текст / Л.В. Кравець. – К. : Вища школа, 2004. – 246 с. 30. Критенко А.П. Паронімія та її роль у мові Текст / А.П. Критенко // Мовознавство. – 1968. – №3. – С. 12–15. 31. Купіна Н. Лінгвістичний аналіз художнього тексту Текст / Н. Купіна. – К. : Ленвіт, 1980. – 245 с. 32. Левицький В.В. Семантика и фонетика Текст / В.В. Левицький. – Чернівці, 1973. – 103 с. 33. Літературознавчий словник-довідник Текст / Р.Т. Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К. : Академія, 1997. – 752 с. 34. Лобода В.В. Фонетика і фонологія / В.В. Лобода // Сучасна українська літературна мова Текст. – К. : Вища школа, 1994. – С.16-83. 35. Мельник Т. Образність художнього тексту через призму лінгвістичного аналізу(посібник для студентів-філологів) Текст / Т. Мельник. – Севастополь, 2005. – 87 с. 36. Мельничайко В.Я. Лінгвістичний аналіз художнього тексту: завдання і методи Текст / В.Я. Мельничайко // Теорія і практика літературного аналізу художнього тексту. – Тернопіль : Лілея, 1997. – №2. – С. 26–35. 37. Непийвода Н. Мова української науково-технічної літератури (функціонально-стилістичний аспект) Текст / Н. Непийвода. – К., 1997. – 303 с. 38. Новиков Л.А. Художественный текст и его анализ. Изд. 3-е. Текст / Л.А. Новиков. – М. : Издательство ЛКИ, 2007. – 304 с. 39. Пентилюк М.І. Варіанти форми як засіб евфонії Текст / М.І. Пентилюк // УМЛШ. – 1987. – №1. – С. 2–5. 40. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика: Підручник для ліцеїв та гімназій Текст / М.І. Пентилюк. – К. : Вежа, 1994. – 218 с. 41. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль Текст / М.М. Пилинський. – К. : Наукова думка, 1976. – 312 с. 42. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови : Підручник / О.Д. Пономарів. – 3-тє вид., перероб. і доповн. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2000. – 248 с. 43. Стилістика української мови: Підручник Текст / Л.І. Мацько, О.М. Сидоренко, О.М. Мацько. – К. : Вища шк., 2003. – 464 с. 44. Стилістика як лінгвістична наука і навчальна дисципліна Електронний ресурс. – Режим доступу: http://mоvа.vn.uа. 45. Стус В. Феномен доби (Сходження на Голгофу слави) Текст / В. Стус. – К., 1993. – 96с. 46. Сучасна українська літературна мова Текст / За ред. М.Я. Плющ. – К. : Вища шк., 1994. – 346 с. 47. Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За заг. ред. акад. І.К. Білодіда. – К. : Наук. думка, 1973. – 588 с. 48. Тимофеев Л.И. Основы теории литературы Текст / Л.И. Тимофеев. – М., 1971. – 222 с. 49. Титаренко Ю. Збірка П. Тичини «Замість сонетів і октав»: семантика і поетика : автореф. дис... канд. філол. наук : 10.01.01 Текст / Ю. Титаренко // Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. – Х., 2008. – 19 с. 50. Тичина П. Про мистецтво і літературу. Збірник / П. Тичина. – К. : Мистецтво. – 1981. – 286с. 51. Тичина П. Твори Електронний ресурс / П. Тичина. – Режим доступу: http://www.pоеtryclub.cоm.uа/mеtrs.php?іd=127&typе=tvоrchіst. 52. Тичина П.Г. Сонячні кларнети: Поезії / Упоряд., підгот. текстів, примітки С.А. Гальченка. – К. : Дніпро, 1990. – 399с. 53. Тоцька Н.І. Засоби милозвучності української мови Текст / Н.І. Тоцька // Українське мовознавство. – 2000. – № 22. – С. 3-9. 54. Тоцька Н.І. Фонетика і фонологія Текст // Сучасна українська літературна мова: Підручник / А.П.Грищенко, Л.І.Мацько, М.Я.Плющ та ін.; За ред. А.П.Грищенка. – К. : Вища шк., 2002. – С.16-76. 55. Фасоля А. Як доторкнутися до душі. Поліфонія звуків, барв, почуттів у поезії Павла Тичини «Світає» : 8 кл. Текст / А. Фасоля // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2007. – № 5. – С. 14-18. 56. Фока М. «…О, що зі мною фарби ті зробили!». Про живописний компонент художнього мислення Павла Тичини Текст / М. Фока // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2009. – № 3. – С. 91-103. 57. Фока М. Функціонування кольору в поетичних творах Павла Тичини Текст / М. Фока // Українська література в загальноосвітній школі. – 2009. – № 6. – С. 2-7. 58. Чабаненко В.А. Стилістика експресивних засобів української мови Текст / В.А. Чабаненко. – ЗДУ, 2002. – 310 с. 59. Чередниченко І.Г. Нариси з загальної стилістики сучасної української мови Текст / І.Г. Чередниченко. – К. : Рад.школа, 1962. – 298 с. 60. Шестопалова Т.П. Міфологеми поезії Павла Тичини: спроба інтерпретації: автореф. дис... канд. філол. наук : 10.01.01 Текст / Т.П. Шестопалова / Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. – Київ, 2001. – 15 с. 61. Шиприкевич В.В. Питання фоностилістики Текст / В.В. Шиприкевич. – К. : Вид-во Київського університету, 1972. – 88 с. 62. Штонь Г. «Сонячні кларнети» – твір духовомовця Текст / Г. Штонь // Слово і час. – 2001. – № 1. – С. 9-11. 63. Юрчук О. Необарокові тенденції в українській літературі ХХ століття: автореф. дис. канд. філол. Наук : 10.01.01 Текст / О. Юрчук. – НАН України. Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка. – К., 2007. – 20 с. 64. Яровий О. «Офіційний» Тичина як ідеологема радянської епохи Текст / О. Яровий // Слово і час. – 1994. – № 11. – С. 35-41.