Вступление:ВСТУП
Актуальність теми. Туризм сьогодні є однією з найбільш прибуткових та інтенсивно зростаючих галузей світового господарства. Розглядаючи туризм як економічне явище, можна сказати, що це потужна світова індустрія, що займає до 10% світового валового продукту. У багатьох країнах туризм став однією з провідних галузей економіки, які надійним джерелом поповнення бюджету. У дер¬жавах, що активно розвивають цю галузь, туризм дає можливість розв'язувати багато соціально-економічних проблем. У сфері туризму зайняте понад 250 млн. чоловік, 11% споживчих витрат, 5% всіх податкових надходжень 14, с. 8. Це великий бізнес, великі гроші й серйозна політика глобального рівня. Саме тому визначення понятійного апарата туризму відображено в законодавствах різних країн і міжнародних організацій, і, незважаючи на деякі розбіжності, вони дотримуються класичної трактовки.
Туризм – це тимчасове переміщення людей з місця свого постійного проживання в іншу країну або іншу місцевість у межах своєї країни у вільний час із метою одержання задоволення й відпочинку, оздоровчих, лікувальних, гостьових, пізнавальних, релігійних або в професійно-ділових знань 11, c. 43.
Варто відзначити, що й в Україні туризм в останні роки також розвивається надзвичайно швидкими темпами, адже, незважаючи на складну соціально-економічну ситуацію, для цього є всі передумови. Україна розташована у центрі Європи, на пере¬хресті транспортних шляхів, до того ж вона має сприятливі природнокліматичні умови (Карпати, Крим, Чорноморське та Азов¬ське узбережжя, басейни Дніпра, Десни, Дунаю, Дністра, Західно¬го Бугу), багатий рослинний і тваринний світ, цілющі мінеральні джерела, багату історико-культурну спадщину, людські та матеріальні ресурси. На базі цих ресурсів в Україні одночасно та динамічно розвиваються майже всі види туризму: лікувальний, пізнавальний, спортивний, діловий, культурний, етнічний з їх підвидами.
Одним з різновидів туризму, який потребує особливої уваги на сучасному етапі є самодіяльний туризм. Відповідно до законодавства України, самодіяльний туризм є специфічним видом туристичної суспільної діяльності, що здійснюється на добровільній основі без участі організаторів туризму. Довгий час даний вид туризму існував як потужний суспільний рух у Радянському Союзі, а надалі і в Україні. Даний рух поєднує туристів, що беруть участь у спортивних, краєзнавчих, екологічних походах і експедиціях, різноманітних зборах, фестивалях і змаганнях та інших туристів, які займаються організацією свого відпочинку самостійно, без допомоги туристичних фірм. Самодіяльний туризм ґрунтується на діяльності індивідуумів, малих туристських груп, добровільних туристських об'єднань, союзів і туристичних клубів, які на добровільній основі беруть участь в організації й здійсненні туризму 11, c. 45. Одним з наймасовіших підвидів самодіяльного туризму є спортивно-оздоровчий туризм. По суті він є однією з найдоступніших форм активного відпочинку, пізнання та вивчення навколишнього світу. Спортивно-оздоровчий туризм передбачає подолання маршруту активним способом, тобто без використання транспортних засобів, покладаючись лише на свої власні сили. З назви – «спортивно-оздоровчий туризм» – випливає ще його оздоровчий аспект у поєднанні з активною формою здійснення походу. Проте, незважаючи на популярність та масовість цього виду туризму, після розпаду Радянського Союзу його розвиток поступово знижується. З огляду на це й визначається й актуальність теми. Адже якщо організований туризм вже давно та детально вивчений у різних аспектах, зокрема, організація, менеджмент, маркетинг тощо, то туризм неорганізований або самодіяльний у працях науковців висвітлюється недостатньо, навіть незважаючи на наявний досвід мандрівок вітчизняних самодіяльних туристів різних часів. На жаль, дві особливості – вузькість підходу та неорганізованість (невпорядкованість) знань – не дозволяють хоча б певною мірою (більш-менш повно) використати цей накопичений досвід. В основному труднощі, з яким зіткнувся самодіяльний, зокрема, спортивно-оздоровчий туризм полягають у відсутності організаційної та методичної баз, що зумовлено проблемами в самому туристсько-спортивному русі. У практиці як самодіяльних туристичних походів деякі, навіть дуже важливі проблеми не усвідомлюються чи вирішуються методом їх ігнорування, що й призводить інколи до трагічних наслідків. Системний підхід, який отримав у останні роки широке розповсюдження при опису й аналізі різноманітних об′єктів та подій, а також у практиці організації й управління, дозволяє учасникам уявити похід як складну систему взаємопов’язаних заходів та подій, спрямованих на досягнення деякого комплексу завдань; врахувати множину чинників найрізноманітнішого характеру, що безпосередньо впливають на успіх походу, виділити з цих чинників найважливіші, з зважаючи на мету походу; вибирати прийнятну організацію та ефективне управління; правильно враховувати вплив зовнішнього середовища. При планування й підготовці походу важливо мати узагальнені й зручні методи, які дозволяють випробувати групу у складних умовах навколишнього середовища, визначити організацію (структуру) походу, вибрати управління, зрозуміти, на що можна і на що не можна сподіватися, приймаючи те чи інше рішення 11, c. 46. Вже тільки цей чинник, що обумовлює організаційну складність туристичних походів на сучасному етапі, складає актуальність теми дослідження та потребує ефективного вирішення питань організації туристичних походів для різних видів туризму та для різних категорій учасників. Особливий інтерес становить розгляд із позицій системного підходу складного комплексу проблем, які бувають при проходженні маршруту. Єдиний підхід у цьому випадку особливо необхідний, оскільки проходження маршруту є основною стадією (спортивної) походу й по суті справи реалізацією усіх питань, що виникають при організації й підготовці походу.
Мета роботи – дослідження можливості й доцільності системного розгляду проблем організації туристичної подорожі та збудження цікавості потенційних туристів до розробленого походу.
Об’єкт роботи – водний похід ІІ категорії складності по річці Смотрич у Хмельницькій області.
Предмет дослідження – технологія підготовки та організації самодіяльного водного походу.
Для досягнення поставленої мети необхідно виконати конкретні завдання:
- визначити цілі походу;
- охарактеризувати район походу;
- визначити нитку маршруту;
- дослідити процес підготовки групи до походу;
- дослідити процес матеріально-технічного забезпечення походу;
- розробити детальний опис маршруту на кожній ділянці;
- визначити можливі небезпеки в ході проведення походу з метою їх запобігання.
Структурно робота складається зі вступу, основної частини, висновків, списку використаної літератури та графічної частини у додатках.