Вступление:Вступ
Розкриваючи поняття потенціалу відносно будь-якої сфери людської діяльності, більшість економічних словників і енциклопедій виділяють два підходи у визначенні його сутності. Згідно з першим потенціал трактується, як ресурси, запаси, засоби, можливості, що можуть бути використані для розв'язання певного завдання або ж досягнення мети. Згідно з другим підходом сутність виробничого потенціалу пов'язується з потенціальними можливостями певної особи, суспільства, держави у якійсь галузі. Обидва підходи пов'язують сутність потенціалу з досягненням певного результату. Це дуже важливе положення, відповідно до якого при визначенні величини потенціалу завжди необхідне чітке розуміння того, за допомогою якого саме показника визначаються виробничі можливості. Отже, загальне визначення потенціалу передбачає по-перше, величину вже наявних ресурсів, по-друге, досягнення певного результату.
Суть та підходи до вивчення структури національної економіки найбільш ґрунтовно розкриті в працях таких вітчизняних вчених, як: Д. Богиня, А. Гальчинський, В. Геєць, М. Герасимчук, С. Єрохін, Б. Кліяненко, В. Ковальчук, І. Крючкова, В. Леонтьєв, І. Лукінов, О. Михайленко, В. І Мельникової, О. П.Мельникової, В. Попова, А. Чухно та інших.