Порівняльна характеристика кримінального кодексу України і Республіки Сербія

Содержание:  ВСТУП 3 Таблиця № 1 Порівняльна характерстика статтей загальної частини Кримінального кодексу України та Кримінального кодексу Республіки Сербія 5 Таблиця № 2 Порівняльна характерстика статтей особливої частини Кримінального кодексу України та Кримінального кодексу Республіки Сербія 8 ВИСНОВКИ 11 Список використаних джерел 12

Вступление:  Історично, склалося так, що кримінальне право будь-якої країни має свою специфіку. Вона проявляється у змісті основних кримінально-правових інститутів (кримінальний закон, злочин, покарання), обумовленому історичними,, національними і культурними традиціями, особливостями політичного устрою суспільства, його економіки і багатьма іншими факторами. Разом з тим кримінальне право деяких країн виявляє схожість по ряду параметрів і характеристик, має спільні історико-правові корені, у зв'язку з чим в теорії права прийнято говорити про системи права. З певною часткою умовності в даний час можна виділити наступні основні системи (сім'ї) кримінального права (як прояви правових систем в цілому): 1) романо-германська, 2) англосаксонська, 3) соціалістична і 4) мусульманська. Югославія входить в романо-германську правовую сім'ю, займаючи в ній відособлене місце. Для монархічної Югославії був характерний правової партикуляризм: після 1918 р. діяло шість відокремлених правових систем (хорватсько-словенська, далматинського-словенська, воеводінская, сербська, чорногорська і боснійсько-герцеговінійська), кожна з яких містила елементи римського, німецького, угорської, візантійського, османського, а також канонічного права. Що стосується Кримінального кодексу Республіки Сербія фактично, в Частини першої цього кодексу в дуже лаконічному вигляді закріплені лише окремі питання Загальної частини кримінального законодавства, в іншому діють норми Загальної частини КК СФРЮ 2, c.23. Згідно з Кримінальним кодексом Республіки Сербія щодо неповнолітніх, скоївших злочинні діяння, передбачений широкій діапазон виховних заходів: дисциплінарние заходи (догана або направлення в дисциплінарний центр для неповнолітніх), заходи інтенсивного нагляду (з боку батьків або усиновителів, іншої сім'ї або органу опіки та піклування) та заходи, пов'язані з перебуванням в установі (у виховній установі, виховно-виправній установі або установі для інвалідів або розумово відсталих дітей). При призначенні будь виховної заходу у вигляді інтенсивного нагляду суд може покласти на неповнолітнього такі обов'язки, як принесення особистих вибачень потерпілій стороні, відшкодування шкоди, регулярне відвідування освітнього закладу і т. д. Викликає значний інтерес прагнення до використання будь-яких наявних можливостей для реабілітації неповнолітнього. Система Особливої частини кримінального законодавства передбачає науково обгрунтоване розташування норм, що визначають відповідальність за ті чи інші злочинні діяння, за визначеними групами (главам КК) залежно від спільності родового об'єкта, а також один відносно один одного усередині кожної групи (глави). Іншими словами, норми Особливої частини розміщуються всередині КК Республіки Сербія не довільно, а в певному порядку. Така системність цілком характерна для романо-германської системи права. Звертає на себе увагу своєрідність системи викладу частини другої КК Республіки Сербія, яка поєднує як соціалістичне, так і західноєвропейське розуміння пріоритету цінностей. Так, з точки зору західноєвропейської філософії права, цілком логічно, що на перше місце ставить КК злочинні діяння проти життя та здоров'я.

Выводы: У Кримінальному кодексі Республіки Сербія загальна частина в порівнянні з КК України викладена дуже стисло та лаконічно. Проте Особлива частина цього закону дуже схожа на Особливу частину КК України через викладення розділів та статтей кодексу згідно до спільності родового об’єкту. Порівняльно-правовий аналіз положень кодексу Республіки Сербія кримінальним законодавством України виявив наступне. Дуже багато уваги в КК Республіки Сербія приділено інституту в умовного засудження та інституту відповідальності неповнолітніх. Це є дуже позитивним моментом, адже реабілітація та заходи виховного характеру – є необхідним елементом виправної системи будь-якої країни. Психіка неповнолітньої особи є досить гнучкою та нестабільною, через що у разі скоєння злочину неповнолітіним він повинен по-переше встати на шлях перевиховування, по-друге реабілітуватись. Проте, Кримінальний кодекс України висвітлює процедуру призначення примусових заходів медичного характеру та примусового лікування. Що стосується особливої частини обох кодексів, то вони за своєю структурою досить схожі. Більшість статей особливої частини КК України та КК Республіки Сербія складається з одної або декількох частин, кожна з яких є окремою кримінально-правовою нормою, що містить самостійний склад злочину. Норми Особливої частини КК визначають, які саме суспільно небезпечні діяння є злочинами, та які покарання передбачено за їх скоєння. Особлива частина складається з 20 розділів, назва кожного з яких відображає певну групу розташованих у ньому злочинів, схожих між собою за родовим об'єктом посягання. Наприклад: "Розділ VI. Злочини проти власності".

Литература: 1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131. 2. Кашуба Ю.А. Уголовный кодекс Республики Сербия . – СПб. – Юридический центр Пресс. -2009. – 268 с. 3. Тищенко В.М. Законодавство зарубіжних країн. – Київ. – Аска. – 456с.