Порівняльна характеристика кримінального кодексу України та Норвегії

Содержание: ВСТУП 3 Таблиця № 1 Порівняльна характеристика статей загальної частини Кримінального кодексу України та Кримінального кодексу Норвегії 5 Таблиця № 2 Порівняльна характерстика статтей особливої частини Кримінального кодексу України та Кримінального кодексу Норвегії 7 ВИСНОВКИ 11 Список використаних джерел 12

Вступление: Кримінальне законодавство в Норвегії на відміну від інших галузей права давно кодифіковано. Перший Кримінальний кодекс був прийнятий в 1842 р. Чинний КК Норвегії 1902 займає особливе місце в історії буржуазного кримінального законодавства. Складений за проектом відомого норвезького криміналіста Гетца (професор університету, з 1887 р. Генеральний прокурор) КК 1902 р. був першим з кодексів, в якому знайшли відображення ідеї соціологічної школи кримінального права, хоча в цілому він слідував традиційної трактуванні більшості інститутів Загальної та Особливої частини. Всі злочинні діяння розділені в кодексі на злочини, що караються більш ніж трьома місяцями позбавлення волі, і провини. Це розрізнення визначає підсудність і в ряді інших моментів. Традиційна система покарань в КК 1902 доповнено положеннями про заходи безпеки, що застосовуються до рецидивістів і психічно неповноцінним особам. Такі особи підлягали превентивному ув'язнення на невизначений строк або утримання в спеціальних медичних установах закритого типу. Разом з тим в КК 1902 передбачалися деякі заходи ліберального характеру (відстрочка винесення та виконання вироку, умовне засудження та ін.) Суттєвим доповненням до кодексу служив прийнятий в 1900 р. Закон про відповідальність за бродяжництво, жебрацтво і пияцтво. Надалі КК 1902 неодноразово піддавався змінам і доповненням, у тому числі щодо названих заходів безпеки (при Міністерстві юстиції діє постійна комісія з оновлення кримінального кодексу). Смертна кара скасована за загально кримінальні злочини з 1902 р., а за всі злочини - з 1979 р. Смертні вироки не виконувалися за загально кримінальні злочини з 1876 р., а за злочини часів нацистської окупації - з 1948 р. В загальній частині КК Норвегії досить детально розглянуте поняття злочину та покарання за скоєний злочин. У законі розглядається поняття злочину та поняття незначного злочину, як двох різних правових категорій, відмінність між якими полягає в розмірі покарання, що передбачене за конкретне діяння. Що стосується покарань, в КК Норвегії вони класифікуються як звичайне та додаткове. Крім кримінального покарання закон передбачає й інші правові наслідки, скоєного діяння. Найбільший інтерес являє примусове психіатричне лікування та примусове піклування в спеціалізованому закладі охорони здоров’я 2, c. 20. Також, значний інтерес викликає глава «Кримінальна відповідальність підприємств», що з’явилась в самому кодексі досить недавно, в 1991 році. Завершує кодекс частина третя, яка містить більш ніж 100 статей за незначні злочини.

Выводы: Кримінальне законодавство Норвегії складається з двох кодексів: загальногромадянський кримінального кодексу (Кримінального кодексу) і Військового кримінального кодексу. Обидва вони були прийняті в один день на зорі минулого століття в 1902 році і з тих пір справно служать державі і народу цієї скандинавської країни з суворим кліматом і статечними, повними гідності людьми. Порівнюючи кримінальне законодавство України та Норвегії, то можна виділити те, що у кримінальному праві Норвегії система правомірних дій включає: припис закону, службову або професійну обов'язок, необхідну оборону і крайню необхідність. Поняття необхідної оборони істотно не відрізняється від визначення такої в інших країнах "Якщо на когось неправомірно нападають або комусь безпосередньо загрожують нападом, то він або будь-який інший мають право відобразити посягання способом, відповідним обставинами". Як бачимо, закон не встановлює чіткого переліку об'єктів захисту. Судова практика трактує їх досить широко, вважаючи, що посягання може бути спрямоване проти всіх особистих правових благ. Норвежський КК не дає визначення перевищення меж необхідної оборони, проте використовує цей термін і вказує на те, що якщо обороняється перевищує межі необхідної оборони, то суддя пом'якшує покарання на власний розсуд. При перевищенні меж необхідної оборони обороняється внаслідок так званого "вибачливо хвилювання або замішання" викликаного посяганням, він не карається. Можна критикувати дане формулювання за оціночної, однак цілком очевидно, що законодавець Норвегії подібним чином надає суду великі можливості щодо застосування інституту необхідної оборони і стимулює діяльність людини, спрямовану на захист охоронюваних законом інтересів

Литература: 1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131. 2. Уголовное законодательство Норвегии / Науч. ред. и вступ. статья докт. юрид. наук, профессора Ю. В. Голика; перевод с норвежского А. В. Жмени. — СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2003. — 375с. 3. Тищенко В.М. Законодавство зарубіжних країн. – Київ. – Аска. – 456с.