Вступление: Актуальність теми, обраної для дослідження, пов’язана з тим, що на початку ХХІ століття інформаційні потоки поширюються на теренах все більшої кількості країн та регіонів. Відкритий і широкий доступ до різноманітних джерел інформації та її активне використання являє собою ту сферу політичної культури, яка глобально трансформує свідомість суспільства, сприяє перебудові відносин поміж людьми, спільнотами, державами, націями та народами. Сьогодні інформація діє в якості геополітичного феномену у взаємовідносинах народів, визначаючи майбутнє державних і суспільних інститутів, ціннісних систем і способу буття і на цій основі формує концепцію інформаційного суспільства, що докорінно відбивається на перегляді його пріоритетних ліній розвитку.
У XXІ столітті світова спільнота стає більш залежною ніж це було раніше від комунікації як інформаційного аспекту спілкування. Сучасна епоха наскрізь технологічна і вона не змогла залишити поза увагою комунікативні потоки, що стрімко пронизують весь зміст нашого повсякденного життя. Характеристики комунікативних потоків стали визначальними факторами у вирішенні багатьох важливих питань. Сьогодні статус тієї чи іншої політичної структури визначається тим місцем, яке вона займає в потоках масової інформації. Саме в нашому столітті виявляється феномен нової ролі громадської думки.
Успіх запроваджених реформ в політичній, економічній та духовній сферах життя нашого суспільства прямо пов’язаний з підтримкою їх широкою громадськістю. Врахування впливу громадської думки буде зростати в міру розвитку ринкових відносин, зміцнення демократичних інститутів і становлення громадянського суспільства. Характеризуючи сутнісні прояви ХХI століття, фахівці підкреслюють, що це – вік інформації, демократії та розвинутої громадської думки як найважливішого інструменту громадянського суспільства, яка не тільки міцно трусне «сплячих та дрімаючих» і примусить звернути увагу на природу громадської думки, але й підштовхне процес формування єдиної концепції громадської думки, якої поки що немає.
У зв’язку з цим особливої актуальності набуває систематизація відомостей про вже існуючі методики, вироблення зручної й сучасної класифікації та пошук засобів збільшення впливовості текстів політичної комунікації на виборчий процес. Цей комплекс покликаний допомогти фахівцям із політичного консультування.
Питання технологій політичних PR було висвітлено деякими зарубіжними та вітчизняними науковцями, зокрема, Т.Грінбергом, Ф.Дейвісом, Ж.Блонделем, Е.Ноель-Нойманом, С.Катліпом, Т.Картером, а також А.Дмитрієвим, А.Ковлером, Д.Ольшанським, Г.Почепцовим, Л.Кочубеєм, Т.Лебедєвою та іншими. Варто згадати науковців, які аналізують різні аспекти виборчих технологій: В. Андрущенко, О. Бабкіна,
І. Балинський, В. Бебик, Ю. Ганжуров, П. Гнатенко, М. Головатий,
В. Горбатенко, В. Демченко, О. Зернецька, Ф. Кирилюк, Т. Кадлубович,
А. Клячин, В. Корнієнко, В. Кривошеїн, М. Потураєв, Г. Почепцов,
О. Ромашко, М. Сомов, Ю. Сурмін, С. Телешун, М. Хилько, І. Шовкун.
Отже, маємо зазначити, що дана тематика є досить розробленою враховуючи її актуальність. Однак політичний процес не стоїть на місці, тому завжди є необхідність у нових дослідженнях.
Виходячи з вищеозначеної актуальності, зазначимо, що метою роботи є аналіз основних моделей проведення виборчих кампаній, використовуючи зарубіжний досвід. В якості зарубіжного досвіду було використано модель виборчих кампаній правлячої російської партії «Єдина Росія».
Відповідно до мети визначимо наступні завдання, поставлені в дослідженні:
- визначити сутність виборчої кампанії;
- проаналізувати особливості основних моделей під час проведення виборчих кампаній;
- надати характеристику моделі проведення виборчої кампанії в Росії на прикладі партії «Єдина Росія»;
- надати загальну характеристику діяльності партії «Єдина Росія»;
- провести компаративний аналіз виборчих технологій на прикладі виборів 2003, 2005, 2007, 2009 рр.
Відповідно відзначимо, що об’єктом роботи є модель проведення виборчих кампаній в Росії.
В свою чергу предмет роботи складає процес виборчої кампанії партії «Єдина Росія».
Для розв’язання поставлених завдань в дослідженні було використано такі методи:
- системний – для дослідження виборчих комунікацій як елемента системи масових політичних комунікацій;
- структурно-функціональний – для аналізу особливостей структури та функцій політичної комунікації; компаративістський – для порівняння типів політичної реклами залежно від каналів комунікації;
- лінгвістичний – для встановлення та аналізу змістовних елементів в політичних рекламних зверненнях та способів їх побудови.
Теоретичною базою дослідження виступають наукові праці провідних діячів в галузі політології та PR, наукові публікації у збірниках праць та спеціалізованих джерелах, нормативно-правові акти, що стосується означеної проблематики, а також електронні ресурси.
Робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. У вступі визначено актуальність, мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження та структуру роботи. У першому розділі розглядаються теоретико-методологічні засади проведення виборчих кампаній. У другому розділі - специфіка комунікативних інструментів в виборчих кампаніях партії «Єдина Росія». У висновках зафіксовано основні результати дослідження.