Политика и личность. Особенности политического лидерства.

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ОСОБА І ПОЛІТИКА 5 1.1. Історичні моделі взаємин влади і людини 5 1.2. Людина як суб’єкт політики 8 1.3. Політична поведінка, основні типи і види 9 1.4. Фактори впливу політичної діяльності на особистість 10 РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДОЛІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРСТВА 15 2.1. Поняття та сутність політичного лідерства 15 2.2. Суть та роль політичного лідерства в суспільстві. Типи лідерства 17 2.3. Дослідження ґендерних аспектів політичного лідерства 20 РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРСТВА В УКРАЇНІ 22 3.1. Політичне лідерство в Україні 22 2.2. Соціально-психологічний аналіз вітчизняного політичного лідерства 25 ВИСНОВКИ 32 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 34

Вступление:  Актуальність теми. У нормальному, цивілізованому суспільстві політика здійснюється для людей і через людей. Яку значну роль не грали б соціальні групи, масові суспільні рухи, політичні партії, в остаточному підсумку її головним суб'єктом виступає особистість. Таким чином, розгляд особистості в політиці є актуальною темою для розгляду. Тема політичного лідерства невичерпна, тим паче не піддається якійсь формалізації. Водночас вона містить у собі деякі сутнісні основи, що є причиною постійних пошуків кожного чергового покоління політичних і політологічних «неофітів». Прагнення засвідчити себе в політиці, як і бажання пізнати або хоча б одержати зрозумілий і всебічний портрет політичного кумира, конкурента або супротивника в сучасному світі, завжди виявлялося жаданим і непереборним. Проблема політичного лідерства, що існувала завжди і скрізь, вивчалась в цивілізованому світі ретельно та без зайвого піклування про тих, хто на таку популярність і лідерство претендували. На десятки років ми, через ряд причин об’єктивного та суб’єктивного характеру, виключили себе з кругу цивілізації стосовно цього параметру і сьогодні лише починаємо писати сторінку за сторінкою в області теорії і технології політичного лідерства, відповідаючі для початку на азбучні питання: хто такий політичний лідер? Чим відрізняється він від вожака і вождя? Отже, у світлі цих подій тема курсової роботи є актуальною для подальшого аналізу і дослідження. Мета дослідження – докладно і всебічно розглянути політичне лідерство, типологію політичного лідерства, модель політичного лідерства. Для досягнення мети було поставлено коло завдань, які підлягають вирішенню у даному курсовому дослідженні: ­ розглянути історичні моделі взаємин влади і людини; ­ висвітлити людину як суб’єкт політики; ­ дослідити політичну поведінку, основні типи і види; ­ визначити фактори впливу політичної діяльності на особистість; ­ дати характеристику сутності політичного лідерства, дослідити поняття „політичне лідерство”; ­ визначити роль політичного лідерства в житті суспільства; ­ вивчити сучасний стан політичного лідерства в Україні. Об’єктом дослідження виступають політика, політичні відносини, предметом – політичне лідерство. Структура курсової роботи: дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Наукова новизна мого дослідження полягає в систематизації знань щодо політики й особи, виявлення й висвітлення сучасних поглядів на цей процес.

Выводы: Таким чином, із опрацьованого матеріалу можна зробити наступні висновки і узагальнення: Політична діяльність здійснюється людьми й для людей. Головним її суб'єктом виступає саме особистість, тому що будь-яка суспільна й політична організація складається з реальних особистостей. Велике значення має активна участь особистості в житті суспільства - як у соціальному, так і в політичному. Суб'єкт – це індивід, що приймає безпосередню свідому участь у політичній діяльності. А об'єкт – це всього лише людина, над яким здійснюється керування за допомогою інших людей, що перебувають на вершині влади. Тобто вона повинен беззаперечно їй підкорятися й нічого не може із цим поробити. Участь особистості в демократичному політичному процесі є способом самоствердження людини, формування культури спілкування, навичок управлінської й самоуправлінської діяльності. Маючи велике значення для визначення успіху й напрямку політичних процесів, лідерство як вид політичної діяльності поєднує в собі найважливіші, власні риси політики: владу, авторитет, вплив, керівництво, вираження й представництво інтересів. Значення цього явища полягає в здійсненні авторитетного керівництва у сфері політики. Значення лідерства як важливого феномена в політичному житті, що часто визначає долю цілих країн і народів, робить його об’єктом пильної уваги представників різних соціальних наук (економічних, соціальних, психологічних). Серед характеристик, які мають особливе значення для діяльності політичного лідера, слід назвати такі: здатність концептуально мислити, брати участь у прийнятті політичних рішень на різних рівнях, вміння боротися за оволодіння потрібною інформацією, високий рівень громадянської самосвідомості, політичної і правової культури, здатність розбиратися у людях, переконувати їх і вести за собою. Ю.Тимошенко як політичний лідер володіє гострим розумом, розвинутою інтуїцією, вмінням підбирати своє оточення. Віктор Федорович Янукович – людина, яка таки не стала президентом України, попри всі суспільні і політичні зрушення. Екс-прем'єр і беззаперечний лідер «Партії Регіонів» та один з найяскравіших сучасних донецьких політиків, є до певної міри заручником високого рівня динаміки політичних процесів в Україні. Позитивні риси: математичний склад розуму, схильність до оновлення, харизма. Негативні риси: агресивність, запальний характер, дратівливість.

Литература: 1. Арендт X. Особистість і політика // Держава і право, 2001, №3. – 35 с. 2. Вступ в політологію. Під ред. М.Х. Фарушкіна. – К.: Сфера, 2002. – 275 с. 3. Волошин В.Г. Політологія: Навчальний посібник. - Суми: Університетська книга, 2004. – 382 с. 4. Гелей С.Д., Рутар С.М. Політологія. Навчальний посібн. – К.: Знання, 1999. – 426 с. 5. Головаха Є., Пухляк В. Політична соціалізація в посткомуністичній Україні // Політична думка, 2004, №2. – 38 с. 6. Ирхин Ю.В. и др. Политология: Учебное пособие. – М.: Академия, 2000. – 311 с. 7. Кириченко М.Г. Основи політології. – К.: Либідь, 2005. – 332 с. 8. Леббот Г. Психология народов и масс. – СПб: Олори, 1998. – 501 с. 9. Лютых А.А., Тонких В.А. Политология: Курс лекций. – М.: Академия, 2004. – 345 с. 10. Мухаев Р.Т. Политология. – М.: Высшая школа, 2000. – 256 с. 11. Основы политической науки: Учеб.пособие для ВУЗов. Под ред. В.П. Пугачева. – М.: Академия, 2003. – 286 с. 12. Политология. Курс лекций. / Под ред. Доктора юридических наук, профессора М.Н. Марченко. – М.: Высшая школа, 1999. – 240 с. 13. Політична соціалізація: досвід, тенденції, проблеми: Монографія / Ю.І. Загородній, В.С. Курило, С.В. Савченко. – К.: Генеза, 2004. – 144 с. 14. Політологія: конспект лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України. – К.: Каравела, 1999. – 204 с. 15. Політологія: Навчальний посібник/ І.П.Греценко, Р.Л. Куліч. – К.: Акцент, 2005. – 352 с. 16. Політологія: Навчальний посібник/ О.І. Леута, В.І. Гончаров. – К.: Вища школа, 2004. – 199с. 17. Політологія: Підручник/ О.М. Царенко, Н.О. Бей, І.І. Д’яконова, І.В. Сало. – Суми: Університетська книга, 2004. – 390с. 18. Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / за ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенька. – К.: Видавничий центр “Академія”, серія “Гаудеамус”, 1998. – 188 с. 19. Семків О.І. Політологія. – Львів: Світ, 2004. – 592 с. 20. Шестопал Е.П. Личность и политика. – М.: Академия, 2000. – 55 с.