Почуття неповноцінності у підлітків

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ КОМПЛЕКСУ НЕПОВНОЦІННОСТІ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ 5 1.1. Загальна характеристика психічного розвитку підлітка 5 1.2. Характеристика комплексів у людини 10 1.3. Поняття, види психологічних комплексів і причини їхнього виникнення 13 РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК КОМПЛЕКСУ НЕПОВНОЦІННОСТІ В ПІДЛІТКІВ 17 2.1. Причини розвитку комплексу неповноцінності у підлітків 17 2.2. Комплекси, винесені зі школи 20 2.3. Рекомендації для батьків для запобігання комлексу неповноцінності їхніх дітей 26 ВИСНОВКИ 28 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 29

Вступление:Актуальність дослідження. Комплекс неповноцінності - це відчуття своєї дефектності, що людина відчуває все життя. Німецький психіатр Альфред Адлер, автор терміна "комплекс неповноцінності", стверджував, що цей комплекс навіть корисний: завдяки йому людина змушена вдосконалюватися. Основна потреба людини - прагнення до першості, і люди, які споконвічно почувають у чомусь свою неспроможність, намагаються це компенсувати. Згідно Адлеру, для пояснення поведінки людини необхідно знати кінцеву мету, до якого вона прагне. Коли це прагнення не задоволене, від комплексу неповноцінності розвивається невроз. Тому індивіду обов'язково треба самоствердитися, підкорити інших своїй волі, знайти над ними владу й тим самим компенсувати почуття неповноцінності. Саме ця потреба в самоствердженні, прагнення до влади й стає тією рушійною силою людської поведінки, що формує її життєвий стиль. Комплекс неповноцінності - це результат сумнівів у власній досконалості. Будь-який комплекс неповноцінності в людині так чи інакше пов'язаний з якою-небудь вадою, як правило - мнимою, але наполегливо потребуючим доказів власної реальності. Людина, позбавлена недоліків, повинна була б мати комплекс тому, що їх немає. Ідеальних людей не існує, кожному властиві свої комплекси. Але комплекси особливо яскраво проявляються в підлітковому віці - у період формування характеру, розвитку мислення, розширення світосприйняття. І в цьому віці особливо актуальним є боротьба з комплексами, щоб не запустити їх, що може потім негативно відбитися на майбутньому дорослому житті. Актуальність дослідження комплексів визначається тим, що з віком у дітей міняються мотиви поведінки, відношення до навколишнього світу, до дорослих, однолітків. Підростаючі діти по іншому дивляться на світ, на навколишнє оточення, і в них з'являтися комплекси. І від того, чи зможуть батьки й педагоги вловити ці зміни, зрозуміти, що відбуваються з дитиною, і відповідно до цього змінити своє відношення, буде залежати той позитивний емоційний контакт, що є основою нервово-психічного здоров'я дитини. Адже відомо, що всебічний розвиток та виховання підростаючої особистості є однією з головних розумів подальшого нормального життя вже дорослої людини. Дослідження причин комплексів неповноцінності у зв'язку із цим здобуває актуальну роль для нашого дослідження. Таким чином, метою курсової роботи є вивчення механізмів й закономірностей виникнення комплексу неповноцінності у підлітків. Об’єктом дослідження виступає психічний розвиток підлітка, предметом дослідження є характер комплексів неповноцінності. Досягнення встановленої мети вимагає виконання наступних завдань дослідження: - надати теоретичне обґрунтування комплексу неповноцінності в підлітковому віці; - комплексно проаналізувати розвиток комплексу неповноцінності у підлітків. Теоретичну базу дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних фахівців з питань вікової психології, психології підлітків, виявлення комплексів, аналізу комплексів неповноцінності, зокрема, найбільш повно ці проблеми висвітлені у роботах Абрамової Г.С., Байярда Р., Байярда Д., Божович Л.І. , Вилюнаса В.К., Костюка Г.С., Петровського А.В., Виготського Л.С., Дерманової І.Б., Дубровіної І.В., Мухіної В.С., Ремшмидта Х., Адлера А. та інших дослідників. Інформаційну базу дослідження склали теоретична та практична інформація, статистичні дані, опубліковані у наукових роботах вітчизняних та зарубіжних вчених, періодичних виданнях. Структура роботи складається зі вступу, в якому обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету та завдання; двох розділів, перший. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження та список використаних джерел.

Выводы:Таким чином, як мі побачили з проведеного дослідження, переживання "комплексу неповноцінності" формує в душі підлітка тяжкі почуття власної неспроможності, незахищеності й марності існування, з якими його самолюбству нелегко впоратися. Бажаючи перебороти обмеженість власного "Я", будь-який підліток прагне до самоствердження, доказу собі й іншим, що він ще на щось здатний або ще щось може значити для навколишніх. Прагнення заявити про себе штовхає підлітків часом на самі несподівані, безглузді й імпульсивні дії, пов'язані із зовнішньою демонстрацією своїх образ, страждань, претензій "на дорослість", протестів проти навколишньої дійсності й т.п. Тому підлітки часто шокують навколишніх: по-чудернацьки одягаються, роблять мудрі зачіски, голосно кричать і сміються, нецензурно лаються, вибирають для себе небезпечні й ризиковані захоплення, грубо й зухвало розмовляють із учителями й батьками, порушують дисципліну й, часом, навіть суспільні закони, проявляють розбещеність у статевій поведінці, захоплюються палінням, спиртними напоями або наркотиками, ведуть нічний спосіб життя, відмовляючись від навчання. Характерним для підлітків є те, що в пошуку способів самоствердження вони збираються в групи й компанії, складені з таких же незрілих в особистісному відношенні людей. Можливість вільної "тусовки" і спілкування з однолітками в цих компаніях створює ілюзію соціалізації й надовго відриває молодих людей від повноцінного громадського життя. Розумна, вимоглива доброта, виявлена стосовно підлітків, допоможе батькам, педагогам і соціальним працівникам відчути хворобливі злами їхньої душі, а також направити їхню енергію й творчий потенціал не на самоствердження, а на справжній розвиток особистості.

Литература:1. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. – М.: Академия, 1996. 2. Байярд Р., Байярд Д. Ваш беспокойный подросток. – М.: МГПУ, 1991. 3. Баярд Р. Баярд Д. Волнение беспокойного подростка. – М.: Дело, 1978. 4. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. Под ред. Фельдштейна Д.И. – М.: Институт практической психологии, 1999. 5. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. – М.: Дело, 1976. 6. Вікова психологія // За ред. Костюка Г.С. – К.: Педагогіка, 1976. 7. Возрастная и педагогическая психология // Под ред. Петровского А.В. – М.: Высшая школа, 1979. 8. Выготский Л.С. Динамика и структура личности подростка // Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии: под ред. Ильясова И.И., Ляудис В.Я. – М.: Педагогика, 1980. 9. Дерманова И.Б. Диагностика эмоционально-нравственного развития. – СПб: Дело, 2002. 10. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба. – М.: Академия, 1997. 11. Кон И.С. Психология ранней юности. – М.: Ось-89, 1989. 12. Куклаева О. и др. Счастливый подросток. – М.: Аспект-Пресс, 2000. 13. Мудрик А.В. Время поисков и решений или старшеклассникам о них самих. – М.: Высшая школа, 2000. 14. Мухина В.С. Возрастная психология. – М.: Академия, 1999. 15. Пряжников Н.С. Подростковая профконсультация: в поисках новых ориентиров // Журнал практического психолога, 2006, №1. 16. Психологический словарь / Общ. Ред. Петровского А.В., Ярошевского М.Г. – М.: Академия, 1996. 17. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст. Проблемы становления личности. – М.: Институт практической психологии, 2004. 18. Скрипченко О.В., Долинська Л.В, Огороднійчук З.В. та ін. Вікова та педагогічна психологія. – К.: Академія, 2001. 19. Фельдштейн Д.И. Проблемы возрастной и педагогической психологии. – М.: Высшая школа, 2003. 20. www.lib.ru // Адлер А. Наука жить.