Методологічні основи формування професійної спрямованості викладача

Содержание: ВСТУП 3 1. Творча професійна спрямованість особистості викладача 4 2. Методологічні основи формування професійної спрямованості  викладача 7 ВИСНОВКИ 11 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 12  

Вступление: Модернізація освіти – досить тривалий процес глибоких змін в усіх сферах освітньої діяльності, метою якого є якісне поліпшення результатів навчання і виховання, становлення гуманної високоморальної освіченої людини, здатної жити і працювати з максимальною користю для себе і для суспільства. Цілком очевидно, що без висококваліфікованого сучасного викладача розв’язати завдання удосконалення й модернізації освіти неможливо. Важливість суспільної ролі сучасного викладача пояснюється тим, що галузь освіти сьогодні є єдиним соціальним інститутом, через який проходить кожна людина, набуваючи рис особистості, фахівця і громадянина. Кожне суспільство моделює той ідеал педагога, діями і вчинками якого, по суті, формується громадянське суспільство. Тому ідеал є важливим чинником у створенні системи звичаїв, традицій і моралі кожного народу.  Кожній професії (або групі споріднених професій) можна поставити у відповідність провідну для неї цілісну особистісну якість, і саме її розвиткові слід приділяти найбільшу увагу в освітньому процесі. Ядром такої якості, духовним стрижнем особистості професіонала є певна ціннісно-мотиваційна домінанта. Навколо цієї домінанти концентруються інструментальні властивості, необхідні для реалізації відповідної спрямованості особистості, – вони теж є складовими згаданої цілісної якості.  

Выводы: Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Проведений аналіз змісту професійної спрямованості викладача і вивчення вимог до спеціаліста дають змогу виділити основні якості викладача, які відображають його компетентність і складають ціннісно-мотиваційну домінанту особистості викладача:  1) потреба в педагогічній діяльності; спрямованість на продукування педагогічних ідей і отримання високих педагогічних результатів;  2) високий рівень комунікативної культури; досвід організації складної комунікації, що здійснюється в режимі діалогу;  3) культура отримання, добору, зберігання, обробки та інтерпретації інформації в умовах швидкого зростання інформаційних потоків;  4) методична культура; здатність моделювати педагогічний процес і прогнозувати результати власної діяльності;  5) здатність до вироблення індивідуального стилю педагогічної діяльності і поведінки. Таким чином, цілісною особистісною якістю, домінантною для викладача технічного вузу, є його професійно-педагогічна компетентність. Вона визначає рівень готовності викладача до педагогічної діяльності, є фактором дотримання її спрямованості, проявляється у стилі педагогічної діяльності викладача і є інтеграційною характеристикою цієї діяльності. Професійно-педагогічна компетентність не вичерпується тільки професійними аспектами, оскільки забезпечує цілеспрямовану педагогічну дію, яка враховує широкий спектр соціальних, моральних, екологічних її наслідків. Педагогічна складова бажана у вищій освіті з будь-якого фаху. Налаштованість на здійснення педагогічної комунікації у сфері своєї професії є однією з найхарактерніших рис професіонала високого гатунку, одним з основних компонентів його духовності.  

Литература: 1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Теорія / А. М. Алексюк. – К. Либідь, 2008. – 220 с. 2. Андрущук А. О. Рейтингова технологія навчання у вищих та середніх закладах освіти / А. О. Андрущук, О. М. Задорожня. – Луганськ: Видавництво Східноукраїнського державного університету, 2007. – 52 с. 3. Богданова І.М. Технологія побудови інформаційно-розвиваючих модулів для формування професійно-розвиваючих модулів для формування професійно-педагогічної готовності майбутніх вчителів / І. М. Богданова // Нові інформаційні технології навчання в учбових закладах України. Матеріали ІV Української науково-метод. конф., Одеса. – 2007. – С. 31–32. 4. Журавлев В. И. Педагогика в системе наук о человеке/                     В. И.Журавлев. – М., 2005. – 244 с. 5. Кузь В. Г. Основи педагогіки/ В. Г.Кузь, Ю. Д.Руденко, З.О.Сергійчук. – Умань, 2003. – 144 с. 6. Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи : Навчальний посібник / А.І. Кузьмінський. – К. : Знання, 2005. – 486 с. 7. Лавренко О. В. Оновлення парадигми вищої освіти в Україні / О. В. Лавренко // Зб. допов.міжнар. конф. „Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку”. – К, 2006. – С. 85–87. 8. Петровський А.В. Особистість. Діяльність. Колектив/ А.В.Петровський. – К.: РНМК, 2004. –   255 с. 9. Устемиров К. Профессиональная педагогика: учебник для учащихся колледжей и студентов вузов / К.Устемиров, Н.Р.Шаметов, И.Б.Васильев. - Алматы: ТОО «Акнур и Ко», 2005 -432с. 10. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти/ М.М.Фіцула. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 307 с.