Історія українського правопису (за Огієнко)

Содержание:    Вступ 3 1. Стан дослідження мовознавчого внеску І. Огієнка в історію українського правопису 5 2. Праця І. Огієнка «Історія української літературної мови» 11 3. Історичні аспекти розвитку українського правопису (за матеріалами праці І. Огієнка «Історія української літературної мови») 13 Висновки 21 Список використаної літератури 22  

Вступление: В історії розвитку будь-якої мови завжди актуальними є проблеми унормування правописного кодексу. І це не випадково, адже, як зазначає В. Німчук, значення стабільної орфографії для духовної культури – велетенське, так як правопис забезпечує міцність норми (кодексу) літературної мови, сприяє освіті й усталенню грамотності громадян. Щодо українського правопису, то за останні сто років він зазнав чи не найбільш інтенсивного спеціального опрацювання. Тому на сучасному етапі дослідження процесу становлення українських правописних норм є актуальним. Правопис – це сукупність загальновизнаних і загальнообов'язкових правил, які встановлюють способи передачі мови на письмі. Як правило, правопис складається історично, відбиваючи давні традиції або нові тенденції в передачі звуків, слів і форм, що виявляються в кожній писемній мові на різних етапах її розвитку.  Український правопис сформувався на основі правописних традицій давньоруської мови, що ґрунтувалися на фонетичному принципі, за яким написання має відбивати вимову. Засади давньоруського правопису використовувалися в українській писемності XIV-XVI ст. Водночас у кінці XVI – на початку XVII ст. в українському правописі усталився історико-етимологічний принцип, який зберігався до початку XIX ст. Упродовж XVI-XVIII ст. у ньому формуються нові традиції, пов'язані з переозвученням літер алфавіту відповідно до живої української вимови. До історичних витоків українського правопису останнім часом зверталися О. Горбач, В. Німчук, Г. Півторак, В. Русанівський, О. Тараненко, І. Фаріон та ін. Разом з тим у їх дослідженнях більшою мірою розкрито сучасний стан правописної проблеми і меншою – стан правописотворення в Україні в різні історичні періоди та роль відомих національних діячів XIX – початку XX ст. в удосконаленні українського правопису.  Питаннями висвітлення історії українського правопису займалося ряд науковців. Так, висвітлювали історичні особливості становлення українських правописних норм О. Бондар, Ю. Карпенко, М. Микитин-Дружинець у праці «Сучасна українська мова», С. Вербич «Сучасний український правопис: стан і перспективи», М. Зубков «Сучасний український правопис: Комплексний довідник», М. Жовтобрюх « До історії укр. Правопису», В. Кубайчук В. «Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови», В. Русанівський « Історія української літературної мови», І. Фаріон «Правопис: форма чи сутність мови?», Г. Стойкова «Проблеми українського правопису в 90-х роках ХХ ст.». Саме тому метою нашої доповіді й стало висвітлення ролі вітчизняних мовознавців, а саме І. Огієнко у виробленні власної правописної системи й зусиллям щодо запровадження її в повсякденну практику діяльності як української школи, так і суспільства в цілому.   

Выводы: Дослідження історії українського мовознавства не можна уявити без вивчення практичної мовної діяльності її провідних носіїв, учасників культуро-творчого процесу, у роботах яких реалізуються як загальномовні тенденції, так індивідуально-авторська мовна поведінка. Одним із таких видатних світочів вітчизняної науки був І. Огієнко, який багато зробив для розвитку української наукової мови і зокрема історичної, суспільствознавчої, правової та філологічної термінології. Граматичні праці видатних українських мовознавців, зокрема праця І. Огієнка «Історія української літературної мови», що відображають основні етапи становлення української орфографії та специфічних рис українського алфавіту, відіграють значну роль у розв’язанні багатьох конфліктних правописних питань, які виникають в умовах сьогодення, сприяють пошуку й віднайденню розумних компромісів між різними українськими правописними традиціями для створення спільного для всіх українців світу орфографічного кодексу та багато в чому пояснюють засади й причини запропонованих сьогодні змін в українському правописі.  Кожна мова є сильною не через кількість чужомовних лексем, які вона відкине та через достатність власних, а тим, як вона зуміє адаптувати чужу форму до своїх законів. Мова є системою, яка постійно розвивається, тому жоден правописний кодекс не спроможний охопити всіх її особливостей. Нині чинний «Український правопис» потребує серйозного доопрацювання. Ця робота буде ефективною, якщо до неї залучать не лише мовознавців-теоретиків, а й журналістів, письменників, перекладачів, редакторів – усіх, хто професійно використовує норми правопису української мови.  

Литература: 1. Марушкевич А. Актуальні проблеми науково-педагогічної спадщини Івана Огієнка: Навчальний посібник з педагогіки / А. Марушкевич. – К.: Наука, 2005. – 191 с. 2. Огієнко І. (Митрополит Іларіон). Історія української літературної мови / І. Огієнко (Митрополит Іларіон); упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. – К.: Либідь, 1995. – 296 с.  3. Авраменко В. Усталення навчальної україномовної термінолексики як цілісний процес вдосконалення національної мовної культури // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc.../ N126p003-006.pd. 4. Лопушинський І. Вироблення та впорядкування українського правопису впродовж XIX – на початку XX ст. / І. Лопушинський // Лінгвістика. – 2010. – Випуск Х. // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/...X/7.pdf . 5. Орєхова Л. Історичні аспекти мовної освіти в сучасній Україні / Л. Орєхова // Витоки педагогічної майстерності. – Збірник наукових праць. Полтава. – 2011 // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc.../Orekhova.pdf. 6. Орєхова Л. Лігнвістична спадщина Івана Огієнка / Л. Орєхова // Гуманізація навчально-виховного процесу. – Випуск LV. Частина І. – 2011 // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc.../Orekhova.pdf. 7. Савойська С. Мовно-освітні проблеми у працях І. Огієнка / С. Савойська // Українознавство. – 2007. – № 3 // Електронний ресурс – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ukr/.../133.pdf. 8. Стойкова Г. Проблеми українського правопису в 90-х роках ХХ ст. / Г. Стойкова // Наукові записки. 2010. – Випуск 80 // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nz/.../22.pdf.