Основні стадії розв'язання конфліктів

Содержание:Вступ 1. Конфлікт: поняття, основні складові 2. Стадії та форми перебігу конфлікту 3. Шляхи розв’язання конфліктів Висновки Література

Вступление:Як зазначають психологи та педагоги, найважливішою діяльністю людини протягом життя є спілкування. Воно передбачає взаємодію між ровесниками, між різними поколіннями, між людьми з різними соціальними ролями та станами. Кожна людина має свої певні риси характеру, свої погляди на ті чи інші речі, щось своє особисте. І часом невміння правильно спілкуватися, насадження волі та поглядів однієї людини іншій призводить до міжособистісного конфлікту. Міжособистісні стосунки складаються в реальних умовах життя та діяльності людей, у процесі їх взаємодії. На тому, як розвиваються стосунки, істотно позначаються різні об'єктивні чинники, що визначають успішність таких контактів або ускладнюють їх формування. Найповніше суб'єктивний характер міжособистісних стосунків виявляється в сумісності людей. Психологічна сумісність людей передбачає спільність поглядів, переконань, соціальних і моральних установок, цінностей, ставлень. Усе це найбільше духовно зближує людей. Психологічна сумісність, яка на них базується, — це вищий інтегративний рівень сумісності людей, яка характеризує глибокий, змістовий бік взаємодії та зумовлює її ефективність. Відсутність сумісності у групі людей, включених у виконання суспільно чи особистісно значущої діяльності, за певних умов може спричинити конфлікт. Проблемою конфлікту як психологічного феномену займалися та займаються відомі вчені минулого та сучасності: Андреєва Г.М., Бодалев А.А., Гозман Л.Я., Левин К., Обозов М.М., Орбан-Лембрик Л.Е., Скотт Д. Г., Трофімов Ю.Л., Юсупов І.М. та інші. Метою даного дослідження є виявлення основних шляхів та стадій вирішення конфліктів.

Выводы:Однією з головних потреб людини є потреба у спілкуванні, у визнанні, потреба бути зрозумілим для оточуючих. Спілкування здійснюється за допомогою міжособистісної взаємодії як між окремими людьми, так і між індивідом і групою, чи між групами людей. Зазвичай спілкування потребує дотримання певних правил поведінки, етичних принципів, бажання розуміти точку зору співрозмовника. Але часом невміння правильно спілкуватися, небажання прислухатися до думки іншого призводить до конфліктної ситуації. Досліджуючи конфлікт як психологічний феномен, ми вияснили його основні ознаки: • наявність протиріччя, яке є непримиримим хоча б однієї з сторін; • зміна характеру спілкування в напрямі негативної спрямованості мінімум однієї, а частіше — обох сторін.; • активність сторін, прагнення до перемоги; • підвищений емоційний фон, загострення негативних емоцій. Також ми з'ясували, що в процесі свого перебігу конфлікт проходить чотири стадії розвитку: • виникнення конфліктної ситуації; • усвідомлення конфлікту; • зовнішній вияв конфлікту, відкрите зіткнення протилежних сторін; • вирішення, завершення конфлікту. Зазначаємо, що краще попередити конфлікт, ніж потім виправляти власні помилки. Важливими у цьому плані є правила поведінки у момент, що може відвернути конфлікт: 1) в поганому настрої обмежте спілкування; 2) завчасно підготуйтесь до контакту, що може викликати роздратування; 3) завжди обирайте розумну лінію поведінки; 4) слова та дії повинні бути зрозумілими для оточуючих тощо. Вважаємо, що важливим є бажання мирно розв’язати конфлікт на початковій стадій, вчасно знайти слова, які б не образили опонента, прийти до розумного рішення, до компромісу. Також доречним в такій ситуації довести незначущість причини, через яку виник конфлікт, чи перевести його в інтелектуальне русло, або зовсім відвернути увагу від назрівання конфлікту. Якщо ж конфлікт не вдається попередити, то до конкретних засобів подолання конфліктної ситуації можна віднести такі: вирішення проблеми, що стала причиною його виникнення; компроміс, що базується на взаємних розумних поступках; поступове згладжування протиріч; відсторонення конфліктуючих від безпосереднього спілкування на певний час, повне припинення стосунків між ними. Отож, дослідивши специфіку профілактики, виникнення, протікання, вирішення конфлікту, зазначаємо, що набагато краще попередити конфліктну ситуацію, між потім тактовно і толерантно вирішувати його.

Литература:1. Андреева Г. М. Социальная психология. - М., 1980. 2. Водолазский Б.Ф., Гутерман M.П. Конфликты и стрессы. — Омск, 1986. 3. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. - МГУ, 1987. 4. Ішмуратов К.І. Конфлікт і згода. — К., 1996. 5. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Навч. посібник. – К., 1995. 6. Левин К. Разрешение социальных конфликтов. - СПб., 2000. 7. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта: Учебное пособие. - К., 2000. 8. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – К.: «Центр навчальної літератури», 2004. 9. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн.– 4-е изд. – М.: ВЛАДОС, 2001. 10. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. - К., 1990. 11. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. Кн.. 1: Соціальна психологія особистості і спілкування. – К.: Либідь, 2004. – 576с. 12. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; За ред. Ю.Л. Трофімова. - 2-ге вид., стереотип.-К.: Либідь, 2000. 13. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. пед. заклад. – К.: «Академія», 2003. 14. Юсупов И.М. Психология взаимопонимания. - Казань, 1991.