Організаційні структури управління організацією

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1 6 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ 6 1.1 Значення організації в функціональній структурі менеджменту 6 1.2 Сутність організаційних структур управління підприємством 8 1.3 Принципи формування ОСУ 11 РОЗДІЛ 2 15 ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ВИДІВ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СТРУКТУР 15 2.1 Класифікація організаційних структур управління підприємством 15 2.2 Порівняльна характеристика основних видів ОСУ 19 2.3 Оцінка ефективності організаційної структури 21 РОЗДІЛ 3 24 СПЕЦИФІКА РІЗНИХ ВИДІВ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СТРУКТУР В ПРОЦЕСІ УПРАВЛІННЯ 24 3.1 Особливості організаційних структур в процесі управління зовнішньоекономічною діяльністю 24 3.2 Особливості організаційної структури управління холдингами 30 ВИСНОВКИ І ПРОЗИЦІЇ 42 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 45 ДОДАТКИ 48

Вступление: Актуальність дослідження. Серед найважливіших проблем економічного розвитку є недостатній рівень ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств, розмірів та форм власності. Найбільш вагомим чинником такого становища є низький рівень процесу управління ними, де, як стверджують вчені та фахівці-практики, знаходяться найбільш вагомі резерви вирішення відміченої проблеми. Фундаментальною базою для вирішення проблеми підвищення якості управління певними системами є, перш за все, організаційна складова. Вона є найвагомішим чинником як у виробничій, так і в управляючій підсистемах того, чи іншого підприємства. Це обумовлено первинною роллю організаційної складової у створенні тих необхідних умов, у яких може достатньо якісно та ефективно здійснюватися сам процес. Це особливо стосується процесу управління, де предметом праці є управлінська інформація. Її визначальною особливістю є багатоелементність, динамізм та різноманітність. Без достатньо обґрунтованої та відповідно забезпеченої організаційної основи існує завжди загрозлива проблема різкого зниження вірогідності управлінської інформації. Це, в свою чергу, обумовлює неможливість прийняття достатньо якісних та ефективних рішень. Такою організаційною основою в системі управління є організаційна його структура. Здійснення процесу побудови ситуаційно раціональних (оптимальних) організаційних структур управління підприємствами (ОСУ), перш за все, є в нинішній час актуальною практичною проблемою. Але, як показують результати досліджень, її практично без достатнього наукового обґрунтування вирішити неможливо. Це обумовлюється складністю проблеми, яка містить в собі як кількісні, так і чисто якісні складові, які не допускають якогось перебільшення їх формалізації. Основним чинником цього є людський фактор, який складає і основу, і серцевину такої системи як підприємство. Ось чому, особливо в останні десятиліття, ведуться широкі наукові дослідження багатьма вченими у напрямку успішного вирішення цієї складної проблеми, але яка потребує свого якісного вирішення. Великий внесок у розвиток науки управління, і, зокрема, по розробці раціональних ОСУ, внесли такі вчені як: Афанасьєв В.Г., Байдюк І.Ф., Боголюбов І.Н., Валуєв Б.І., Горошко В.І., Іспірян Г.П., Козлова О.В., Лагоша Б.А.,Мальцева П.М., Mартиненко М.М., Мільнер Б.З., Попов Г.Х., Рапопорт В.Ш., Солдатенко О.С., Франчук В.М., Шаркович В.Г., Шегда А.В. та багато інших. Але, як показав огляд літератури, незважаючи на велику кількість наукових публікацій по цій проблемі, наявність значних результативних досягнень у розвитку теорії розробки критеріально якісних ОСУ, до останнього часу ще існує багато таких науково нерозв`язаних питань, які не дають можливість зробити висновок про задовільне наближення до вирішення цієї проблеми. Наукова новизна теми. Можна констатувати той факт, що по багатьом питанням наукового вирішення проблеми побудови ОСУ ще немає достатньої єдності вчених у визначенні відповідних проблемних понять та категорій. Це, в першу чергу, стосується самого поняття ОСУ, методологічних підходів та методичних інструментаріїв для її розробки. Вищевикладене визначило вибір теми роботи, її мету та завдання. Метою дослідження є дослідження теоретичних основ організаційної структури управління. У відповідності з метою досліджень були поставлені наступні завдання: • проаналізувати місце організації в функціональній структурі менеджменту; • визначити сутність, значення та види організаційних структур управління підприємством; • дослідити особливості організаційних структур в процесі управління. Об’єкт курсової роботи – організаційна структура. Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають в процесі формування організаційної структури управління діяльністю підприємства. Джерельною базою дослідження стали праці раніше відмічених відомих вітчизняних та зарубіжних вчених. В процесі дослідження застосовувалися методи системного аналізу, математичного моделювання, кореляційно-регресивного аналізу, експертної оцінки, кластерного аналізу, сітьові методи. Практична значимість роботи полягає в прикладній направленості теоретичних досліджень. Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку літературних джерел, додатків.

Выводы: Організаційна структура управління – це схема розподілу основних функцій за підрозділами і окремими працівниками, які виконують завдання, пов’язані з прийняттям і реалізацією програм підприємства. Як правило, організаційна структура в узагальненому вигляді має форму піраміди з рівнями управління (вищий - інституційний, середній - управлінський, нижній - технічний). Кількість рівнів управління залежить від підпорядкування, обсягу виробництва, функцій, завдань та ін. "Структура управління організацією", або "організаційна структура управління" (ОСУ) - одне з ключових понять менеджменту, тісно зв'язане з метою, функціями, процесом управління, роботою менеджерів і розподілом між ними повноважень. В рамках цієї структури протікає весь управлінський процес (рух потоків інформації і прийняття управлінських рішень), в якому беруть участь менеджери всіх рівнів, категорій і професійної спеціалізації. Структуру можна порівняти з каркасом будинку управлінської системи, побудованим для того, щоб всі що протікають в ній процеси здійснювались вчасно і якісно. Звідси та увага, що керівники організацій приділяють принципам і засобам побудови структур управління, вибору їхніх типів і виглядів, вивченню тенденцій зміни і оцінкам відповідності завдань організацій. Відношення між елементами структури управління підтримуються завдяки зв'язкам, що прийнято поділяти на горизонтальні та вертикальні. Перші носять характер погодження і є однорівневими. Другі - це відношення підпорядкування. Необхідність в них виникає при ієрархічності побудови системи управління, та є за наявності різноманітних рівнів управління, на кожному з яких переслідується своя мета. В структурі управління організацією розрізняються лінійні і функціональні зв'язки. Перші суть відношення з приводу прийняття і реалізації управлінських рішень і рухи інформації між так званими лінійними керівниками, які являються особами, що повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів. Функціональні зв'язки спрягаються з тими або іншими функціями менеджменту. Відповідно використовується таке поняття, як повноваження: лінійного персоналу, штабного персоналу і функціональні. Повноваження лінійних керівників дадуть право вирішувати всі питання розвитку довірених їм організацій і підрозділів, а також віддавати розпорядження, обов'язкові для виконання іншими членами організації (підрозділів). Повноваження штабного персоналу обмежуються правом планувати, рекомендувати, радити або допомагати, але не наказувати іншим членам організації виконувати їхні розпорядження. Якщо тому або іншому робітнику управлінського апарату надається право приймати рішення і вчиняти дії, що виконуються лінійними менеджерами, він одержує так звані функціональні повноваження. Збільшення кількості елементів і рівнів в ОСУ неминуче призводить до багатократного зростання числа і складності зв'язків, що виникають у процесі прийняття управлінських рішень; наслідком цього нерідко є уповільнення процесу управління, що в сучасних умовах тотожно погіршенню якості функціонування менеджменту організацій. До структури управління подається безліч вимог, що відбивають її ключове значення для менеджменту. Вони враховуються в принципах формування ОСУ, розробці яких було присвячено немало робіт вітчизняних авторів. Головні з цих принципів можуть бути сформульовані наступним чином: 1. Організаційна структура управління повинна передусім відбивати мету і завдання організації, а отже, бути підлеглою виробництву і його потребам. 2. Слід передбачити оптимальний розподіл праці між органами управління і окремими робітниками, що забезпечує творчий характер роботи і нормальне навантаження, а також належну спеціалізацію. 3. Формування структури управління потрібно зв'язувати з визначенням повноважень і відповідальності кожного робітника і органу управління, зі встановленням системи вертикальних і горизонтальних зв'язків між ними. 4. Між функціями і обов'язками, з одного боку, і повноваженнями і відповідальністю з іншого, необхідно підтримувати відповідальність, порушення якої призводить до дисфункції системи управління в цілому. 5. Організаційна структура управління повинна бути адекватною соціально-культурним умовам організації, що виявляє істотний вплив на рішення відносно рівня централізації і деталізації, розподілу повноважень і відповідальності, міри самостійності і масштабів контролю керівників і менеджерів. Практично це означає, що спроби сліпо копіювати структуру управління, що успішно функціонують в інших соціально-культурних умовах, не гарантують бажаного результату.

Литература: 1. Андрушків Б.М., Кузьмин О.Е. Основи менеджменту.- Львів: «світ», 2005. -296 с. 2. Бальшаков А.С. Современный менеджмент: теория и практика. – СПб: Питер, 2000. – 416 с. 3. Бреддик У. Менеджмент в организации: Учебное пособие. - М.: «Инфра-М», 2004. - 344с.Броницький О. М. Організаційна культура як інструмент підвищення ефективності функціонування ринкової системи. — Х., 2003. — 20с. 4. Великий тлумачний словник сучасної української мови/ Уклад. і голов. ред. В. Г. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТ “Перун”, 2001. – 1440 с. 5. Гаєвська О. Політичне управління: сучасні наукові підходи // Вісн. УАДУ. - 2001. - № 4. - С. 286-294. 6. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. - М.: Банки и биржи, «ЮНИТИ», 2005. - 480с. 7. Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент. Підручник для студентів вищих закладів освіти. – Львів: „Магнолія плюс”, 2004. – 352с. 8. Гончаров В. В. В поисках совершенства управления: Руководство для высшего управленческого персонала: Опыт лучших промышленных фирм США, Японии и стран Западной Европы М.: МНИИПУ, 1996.- 752 с. 9. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту:Підручник / Наук. ред. В.Яцура, Д.Олесневич. – Львів, 2001. 10. Дафт Ричард. Менеджмент / Пер. с англ. – СПб: Питер, 2001. – 832 с. 11. Дем'янченкo А.Г. Оцінка ефективності організаційної структури експортної діяльності підприємства // Механізм регулювання економіки, 2009. - № 1.- с.130. 12. Друкер Питер. Эциклопедия менеджмента/Пер. с англ. – М.: Издательский дом "Вильямс", 2004. – 432 с. 13. Друкер, Питер Ф. Задачи менеджмента в ХХ1 веке. Пер. с англ. –М.: Вильямс, 2008. – 242 с. 14. Завадський Й.С. Менеджмент. – У 3-х томах. – Т. 2. – 3-вид., доп. – К.: Вид-во Європ. ун-ту. – 2003. – 640 с. 15. Кабушкин Н. И. Основы менеджмента: Уч. пособие. – М.: ТОО”Остожье”, ”Новое знание”, 2004. – 336 с. 16. Келлер Т. Концепции холдинга. Обнинск. Изд. ГЦИПК 2004 г. 17. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту: Навч. посібник.- Львів: НУ«Львівська політехніка» (ІВЦ «ІНТЕЛЕКТ»+ ІПДО), «Інтелект-Захід», 2008. - 228с. 18. Кулинич А.А. Система моделирования знаний экспертов для принятия решений в слабоструктурированных ситуациях // VII Российская научно-практическая конференция “Реинжиниринг бизнес-процессов на основе современных информационных технологий. Системы управления знаниями”. – М., 2004. 19. Майталь Ш. Экономика для менеджеров Учебник. - пер. с англ. - М.: «Инфра-М», 2003. - 306с. 20. Мартиненко М.М. Основи менеджменту: Підручник. – К., 2003. 21. Маршев В. Размышления об управлении: прошлое, настоящее и будущее // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – № 3. 22. Менеджмент організацій: Підручник / За ред. Л. І. Федулової. - К.: Либідь, 2004. - 448 с. 23. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: Дело, 2007. – 701 с. 24. Основы менеджмента: Учеб. пособие для вузов / Под. ред. А.А. Радугина. – М.: Центр, 2008. – 432 с. 25. Робінс С., Де Ченцо Д. Основи менеджменту / Пер. з англ. А. Олійник та ін. – К.: Основи, 2002. – 671 с. 26. Розробка організаційної структури управління підприємством: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Н.А. Довгопол; Укра. держ. ун-т харч. технологій. — К., 2001. — 20 с. 27. Семушкина С. Концепция научающейся организации: теоретические основы и пути развития // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – № 6. 28. Сердюк О.Д. Теорія та практика менеджменту: Навчальний посібник. - К.: Професіонал, 2004. - 432с. 29. Сладкевич В.П., Червнявский А.Д. Современный менеджмент (в схемах): Опорный конспект лекций. – К.: МАУП, 2000. – 112с.49 30. Соболь С. М., Багацький В. М. Менеджмент: Навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т — К. : КНЕУ, 2005. — 226с. 31. Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник для вузів. – Тернопіль: Карт-бланш, 2007. – 456 с. 32. Тельнов Ю. Разработка обучающейся организации с применением интелектуальных технологий // Проблемы теории и практики управления. – 2005. – № 6. 33. Управління зовнішньоекономічною діяльністю високотехнологічних підприємств в умовах глобалізації (на прикладі космічної галузі України): Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / О.В. Дегтярев; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2006. — 20 с. 34. Управление современной компанией: Учебник / Под. ред. Б. Мильнера и Ф. Лииса. – М.: ИНФРА - М, 2001. – 586 с 35. Хміль Ф. І. Основи менеджменту: Підруч. - К.: Академвидав, 2003. - 608 с.